4. Правовий режим охоронних зон пам\'яток культури.

Згідно з ч. 2 ст. 54 ЗК навколо історпко-культурних запо­відників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забо­роною діяльності, яка шкідливо впливає чи може шкідливо вплинути на додержання режиму використання цих земель.

Межі і режими використання цих зон визначаються відпо­відною науково-проектною документацією і затверджуються Держультурспадщини відповідно до державних будівельних норм та усталених правових звичаїв. У межах зон охорони пам\'яток забороняється провадження містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, гра­барських робіт без дозволу територіального органу охорони куль­турної спадщини.

Зони охорони пам\'яток установлюють для забезпечення збере­ження пов\'язаного з пам\'ятками довкілля, а також для охорони пам\'яток від впливу негативних природних і техногенних чин­ників. До складу зон охорони пам\'яток включаються терени, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам\'яток, і де встановлюється особливий правовий режим, що дозволяє забезпечити охорону пам\'яток культури. Наразі законодавство недостатньо повно регулює правовий режим зон охорони пам\'яток, через що при встановленні охоронних зон викорис­товуються також усталені правові звичаї, які є джерелами права у вітчизняній правовій системі згідно зі ст.

Правовий режим зон охорони пам\'яток передбачає регла­ментацію архітектурної і містобудівної діяльності в оточуючому пам\'ятку середовищі. Він визначає припустимі перетворення і характер використання такого середовища. Правові режими зон охорони пам\'яток є індивідуальними для кожної пам\'ятки куль­тури і залежать від характеру оточуючого пам\'ятку середовища. Зони охорони пам\'яток у межах населених пунктів включа­ються до функціональної зони охорони культурної спадщини згідно зі ст. З Закону "Про основи містобудування".

Завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану і зон охорони пам\'яток, а також Програмне завдання на проведення дослідження культурної спадщини видає МінрегІон-буд за погодженням з Міністерством культури і туризму України. Розробка науково-проектної документації зони охорони пам\'ятки здійснюється спеціалізованими організаціями на замовлення територіальних органів охорони культурної спадщини або влас­ників земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам\'яток установлюються з використанням матеріалів історико-архітектурного опорного плану населеного пункту й історико-культурної інвентаризації забудови давньої частини населеного пункту, а також інших досліджень і матеріалів. Зони охорони пам\'яток розробляються як комплексний містобудівний до­кумент, що встановлює \'їх межі і правовий режим. Зони охорони пам\'яток національного значення затверджуються Держкультур-спадщини. Зони охорони пам\'яток місцевого значення затвер­джуються органами охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій. Межі зон охорони пам\'яток нано­сяться на основне креслення генерального плану населеного пункту, проекту детального планування району. Зони охорони пам\'яток як містобудівні документи повинні враховуватися при розробці іншої містобудівної і проектної документації. Відпо­відно до Порядку складання плану земельно-господарського устрою території населеного пункту, план земельно-госпо­дарського устрою населеного пункту передбачає особливий режим використання земель у межах охоронних зон об\'єктів культурної спадщини, а також зон регулювання забудови.

Правовий режим охоронної зони. Згідно з усталеними право­вими звичаями, охоронна зона становить собою територію, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історич­ного середовища пам\'яток, головним чи істотним елементом якого вони є, а також для забезпечення оптимальних умов їх огляду. Охоронна зона забезпечує належне функціонування пам\'ятки, охороняє її від вібрації, забруднень, затоплень та інших негативних впливів. В охоронній зоні нове будівництво можливе у виняткових випадках за спеціальними проектами. Іноді охоронна зона може збігатися з територією пам\'ятки культури. В охоронній зоні мають здійснюватися заходи щодо реставрації і реабілітації пам\'яток культури, забезпечуватися! охорона традиційного характеру середовища. У ній усуваються споруди і насадження, що порушують традиційний характері середовища.

Правовий режим зони регулювання забудови. Чинні правові звичаї дозволяють визначити зону регулювання забудови як забудовану чи призначену під забудову територію за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив: пам\'ятки. Ця зона призначається для збереження особливостей візуального сприйняття пам\'ятки, охорони і відновлення ЇЇ ролі в композиції і пейзажі населеного пункту. Вона виконує функції буферної, перехідної і синтезуючої золи у взаємодії пам\'ятки з новими об\'єктами довкілля. У цій зоні нова забудова регламен­тується за розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів, масштабністю, характером членувань, архі­тектурним рішенням, функціональним використанням. У ній мають проводитися реконструкція цінних будинків і споруд, а також заходи щодо забезпечення схоронності традиційного сере­довища і природного ландшафту.

Правовий режим зони охоронюваного ландшафту. Зона охоронюваного ландшафту, згідно з усталеними правовими звичаями, становить природну чи близьку до природної незабудовану тери­торію за межами охоронної зони, з якою пам\'ятка має активний візуальний зв\'язок. Встановлюється для збереження і реабілі­тації природних утворень, що є характерним історичним сере­довищем пам\'ятки, відіграють важливу роль в образі населеного пункту чи окремому пейзажі.

Правовий режим зони охорони археологічного культурного шару. Зона охорони археологічного культурного шару — це територія за межами пам\'ятки археології та її охоронної зони, де виявлені окремі археологічні знахідки або є можливим існування архео­логічного культурного шару. Призначена для забезпечення схоронності І дослідження пам\'яток археології. Такі зони вста­новлюються у межах територій історичних населених пунктів та інших давніх поселень, обмежених лініями укріплень, з ураху­ванням передмість, некрополів тощо.

Висновок. Правовий режим конкретної земельної ділянки історико-культурного призначення визначається шляхом локального регулювання у проекті землеустрою щодо організадії та встановлення меж земель історико-культурного призначення, який розроб­ляється згідно з Порядком розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-за­повідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.