§ 5. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Управлінню в галузі використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів притаманні основні риси управління в га­лузі охорони довкілля, які викладені в Загальній частині навчаль­ного посібника «Екологічне право України»^[87].

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим прин­ципом на основі державних цільових, міждержавних та регіона­льних програм використання і охорони вод та відтворення вод­них ресурсів. Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють КМ України, Уряд АРК, місцеві ради та їхні виконавчі комітети, спе­ціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

КМ України у сфері охорони навколишнього природного се­редовища здійснює в межах своїх повноважень державне управ­ління у сфері охорони та раціонального використання водних ре- сурсів^[88]. ВК України відносить до відання КМ України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та від­творенням водних ресурсів такі функції:

1) реалізація державної політики у галузі використання і охо­рони вод та відтворення водних ресурсів;

2) розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення;

3) здійснення державного контролю за використанням і охо­роною вод та відтворенням водних ресурсів;

4) визначення пріоритетів водокористування;

5) забезпечення розробки державних цільових^{[89] [90] [91], комплекс- 90}

них, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, затвердження регіо- 91

нальних програм ;

6) визначення порядку діяльності органів державної виконав­чої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення во­дних ресурсів, координація їхньої діяльності;

7) встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водо­користування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших кому­нікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти;

8) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об’єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об’єктах;

9) організація і координація робіт, пов’язаних з попереджен­ням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;

10) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зу­пинення) діяльності підприємств, установ, організацій та об’єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства;

11) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько- питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області;

12) керівництво зовнішніми зв’язками України в галузі викори­стання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

13) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Мінприроди України^[92] є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпе­ченні реалізації державної політики у сфері охорони навколи­шнього природного середовища, екологічній та в межах своєї компетенції раціонального використання, відтворення та охо­рони природних ресурсів (поверхневих та підземних вод, вну­трішніх морських вод і територіального моря та природних ре­сурсів територіальних вод, континентального шельфу та ви­ключної (морської) економічної зони України), розвитку вод­ного господарства і меліорації земель, а також у сфері здійс­нення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.

Мінприроди України у сфері:

1) охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів:

а) забезпечує нормативно-правове регулювання з питань:

• правил, нормативів, норм з охорони та відтворення вод (по­верхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів, аналізує практику їхнього застосування;

• лімітів забору, використання води та лімітів скидання за­бруднюючих речовин у водні об’єкти;

• надання документів дозвільного характеру у цій сфері;

• порядку з питань розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти;

• методик та методичних вказівок щодо встановлення техно­логічних нормативів у цій сфері;

• умов скидання вод у водні об’єкти та підземні горизонти;

• критеріїв визначення екстремально високого рівня забруд­нення вод;

б) видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дуб­лікатів дозволів на проведення робіт на землях, зайнятих мо­рями;

в) веде перелік підприємств, установ, організацій, які розроб­ляють проекти нормативів гранично допустимого скидання за­бруднюючих речовин у водні об’єкти;

2) розвитку водного господарства і меліорації земель - забез­печує нормативно-правове регулювання з питань щодо:

• правил, нормативів, норм у сфері розвитку водного госпо­дарства і меліорації земель, аналізує практику їхнього застосу­вання;

• організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осу­шуваних земель;

• ведення державного водного кадастру за розділом «Водоко­ристування»;

• переліку водних об’єктів місцевого значення;

• консервації меліоративних систем та окремих об’єктів інже­нерної інфраструктури;

• проведення планово-попереджувальних ремонтів меліорати­вних систем і споруд;

• надання документів дозвільного характеру в цій сфері.

Держгеонадра України^[93] є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалі­зацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раці­онального використання надр. Ця служба:

• видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на будів­ництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підзе­много зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захо- ронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр і раціональним та ефективним використанням надр України, у тому числі за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод;

• виявляє недіючі свердловини на воду та вживає заходів що­до їхньої ліквідації або ремонту і подальшого використання;

• забезпечує розвиток мінерально-сировинної бази, організа­цію геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного, сейсмічного вивчення надр, пошуку і розвідки корисних копалин на території України, у межах територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

• здійснює моніторинг мінерально-сировинної бази, геологіч­ного середовища та підземних вод;

• веде державний облік підземних вод та водного кадастру.

Спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є Державне агентство водних ресурсів України (Держ- водагентство України), яке є центральним органом виконавчої влади. Його діяльність спрямовується і координується КМ України через міністра екології та природних ресурсів України^[94].

Держводагентство України входить до системи органів виконав­чої влади та створюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, ви­користання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основними завданнями Держводагентства України є:

• внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

• реалізація державної політики у сфері управління, викорис­тання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку вод­ного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгос­подарських зрошувальних та осушувальних систем.

Басейновий принцип управління закріплено, крім ВК України, і в інших нормативних актах. Так, у Національній програмі еко­логічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості пит­ної води передбачено такі пріоритетні заходи та шляхи їхньої ре­алізації:

1. Розробка засад і проектування організаційної структури та функціональних схем басейнового управління.

2. Розробка і затвердження Положення про басейновий прин­цип управління водокористуванням і охороною вод, віднов­ленням водних ресурсів та екологічним оздоровленням водних об’єктів.

3. Підготовка інших нормативних актів, що забезпечують реа­лізацію басейнового принципу управління.

4. Розробка нормативно-методичної бази еколого-інвестицій- ної діяльності та функціонування управлінської інфраструктури в басейні.

5. Впровадження взаємоузгодженої нормативно-методичної бази системи обліку, моніторингу та контролю за водокористуванням, охороною вод та відновленням водних ресурсів у басейні.

6. Створення (проектування, відповідна організація тощо) басей­нової геоінформаційної системи з банком еколого-господарської інформації.

Таким чином, в Україні забезпечується взаємодія в управлінні водогосподарською і водоохоронною діяльністю за басейновим принципом.

У Держводагентстві України створені такі басейнові управ­ління водних ресурсів: річки Рось (БУВР р. Рось); річки Півден­ний Буг (БУВР р. Південний Буг); Деснянське (Деснянське БУВР); Західно-Бузьке (Західно-Бузьке БУВР); Дніпровське (Дніпров­ське БУВР); Дністровсько-Прутське (Дністровсько-Прутське БУВР); Дунайське (Дунайське БУВР); Кримське (Кримське БУВР); Сі- версько-Донецьке (Сіверсько-Донецьке БУВР).

Основними завданнями органів Держводагентства є здійснен­ня контролю за раціональним використанням, охороною та від­творенням водних ресурсів, що включає контроль за:

• забезпеченням права державної власності на води;

• наявністю і станом водоохоронних споруд та обладнання;

• веденням обліку використання води та скидання забрудню­ючих речовин у водні джерела і наявністю відповідної апаратури та систем контролю;

• дотриманням правил експлуатації водогосподарських спо­руд і пристроїв;

• дотриманням умов дозволів на спеціальне водокористування;

• дотриманням установлених режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем;

• виконанням заходів з охорони вод від забруднення, засмі­чення та виснаження при здійсненні господарської діяльності на водозборах, у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок, водосховищ, озер та інших водних об’єктів;

• дотриманням порядку та режиму використання земель вод­ного фонду;

• виконанням заходів щодо безпечного водокористування у зонах впливу атомних електростанцій^[96].

Управління у сфері охорони та використання вод здійснює та­кож Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС Украї­ни), яке є головним органом у системі центральних органів вико­навчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасін­ня пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіо­активними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катас­трофи, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності^[97].

МНС України відповідно до покладених на нього завдань:

• затверджує форму та порядок ведення журналу обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах;

• веде державний водний кадастр за розділом «Поверхневі води» та державний облік поверхневих вод;

• здійснює моніторинг забруднення навколишнього природ­ного середовища на пунктах державної системи гідрометеороло­гічних спостережень: атмосферного повітря в населених пунктах та опадів (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклі­дів, транскордонне перенесення забруднюючих речовин); сніго­вого покриву; річкових, озерних (гідрохімічні та гідробіологічні показники, у тому числі радіонукліди) та морських вод (гідрохі­мічні показники); ґрунтів різного призначення (вміст залишкової кількості пестицидів та важких металів); радіаційної обстановки (визначення експозиційної дози гамма-випромінювання); пове­ней, паводків, селів;

• здійснює прогнозування погоди, гідрологічного режиму водних об’єктів, небезпечних і стихійних гідрометеорологічних явищ, урожайності сільськогосподарських культур.

Отже, діяльність у галузі управління і контролю за викорис­танням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійс­нюють такі органи державної влади: КМ України; Мінприроди України; Державна служба геології та надр України, Державне агентство водних ресурсів України та МНС України відповідно до зазначених вище повноважень, які також дублюються у ВК України.

Однією зі складових інституту управління є функція контро­лю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, яка полягає в забезпеченні додержання усіма юридич­ними та фізичними особами вимог водного законодавства. Конт­роль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів поділяється на державний та громадський. Державний контроль здійснюється КМ України, державними органами охо­рони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодав­ства України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається По­становою КМ України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяль­ності у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і визначається періодичність проведення планових захо­дів, пов’язаних з державним наглядом (контролем)»^[98] та Наказом Держводгоспу «Про затвердження Порядку організації та прове­дення перевірок суб’єктів господарювання, що використовують водні ресурси або здійснюють господарську діяльність у межах земель водного фонду»^[99].

Громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється громадськими інспе­кторами охорони навколишнього природного середовища, пов­новаження яких визначаються спеціальним положенням^[100].

З метою об’єднання зусиль громадськості та держави, спрямо­ваних на поліпшення стану джерел, водойм і річок України, раці­ональне використання водних ресурсів, вироблення дбайливого ставлення населення до водних об’єктів, їх охорони і відтворення КМ України запровадив щорічний Всеукраїнський конкурс «До чистих джерел» з оголошенням його підсумків до Дня довкіл­ля^[101]. Метою конкурсу є розширення в суспільстві практичної природоохоронної діяльності, спрямованої на охорону і поліп­шення стану джерел, річок та водойм України, раціональне вико­ристання водних ресурсів, підвищення екологічної і правової обі­знаності громадян щодо охорони водних ресурсів шляхом залучення широких верств населення до практичної природоохо­ронної роботи, розвитку громадянських екологічних ініціатив^[102].

З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та ана­лізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроб­ки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлін­ських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється державний моніторинг вод. Він є складовою частиною державної системи моніторингу навколиш­нього природного середовища України і здійснюється в порядку, що визначається КМ України^[103]. Порядок встановлює основні вимоги до організації державного моніторингу вод, до взаємодії міністерств і відомств під час його проведення, до забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов’язаних зі станом водного фонду України.

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечен­ня збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково об­ґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі вико­ристання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Державний моніторинг вод здійснюється за предметними напрямами кількості та якості вод.

До об’єктів державного моніторингу вод належать:

• поверхневі води:

а) природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки);

б) штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об’єкти;

• підземні води та джерела;

• внутрішні морські води та територіальне море, виключна (морська) економічна зона України;

• джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварій­ні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і мате­ріалів при видобуванні корисних копалин у межах акваторій по­верхневих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської) економічної зони України та дампінг від­ходів, води поверхневого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей;

• надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вто­ринне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких мо­жуть здійснюватися спостереження.

У рамках управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється державний облік вод за такими напрямками: водокористування, поверхневі води, підземні води та ведення державного водного кадастру.

Державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та інши­ми підприємствами, організаціями й установами незалежно від їхнього відомчого підпорядкування і форм власності, джерел во­допостачання і приймачів зворотних вод. До них належать:

- усі без винятку водокористувачі, що здійснюють скидання зворотних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об’єкти, а також на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місце­вості тощо, незалежно від обсягів скидання;

- усі водокористувачі, що забирають з природних водних об’єктів 50 куб. м на добу і більше. Питання охоплення обліком менших за обсягами водокористувачів вирішується обласною дер­жавною адміністрацією за поданням регіональних управлінь (відді­лів) комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України. Про прийняття такого рішення органи Держводгоспу України сповіщають водокористувача та його вищу організацію;

- підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зво­ротні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 куб. м і більше води на добу, а також водокористувачі, які мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб. м на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води.

Не є використанням вод проведення в акваторії водойм буді­вельних, днопоглиблювальних, вибухових, бурових, геолого­розвідувальних робіт, а також робіт з видобування корисних ко­палин, прокладки трубопроводів, кабелів тощо^[104].

Державний водний кадастр^[105] складається з метою системати­зації даних державного обліку вод та визначення наявних для ви­користання водних ресурсів і являє собою систематизований звід відомостей про:

• поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіа­льне море (водні об’єкти);

• обсяги, режим, якість і використання вод (водних об’єктів);

• водокористувачів (крім вторинних).

До державного водного кадастру включаються також відомос­ті про водогосподарські об’єкти, що забезпечують використання води, очищення та скидання зворотних вод, а саме:

- споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і під­земних вод;

- споруди для забору та транспортування води;

- споруди для скидання зворотних вод;

- споруди, на яких здійснюється очищення зворотних вод (з оцінкою їхньої ефективності).

Державний водний кадастр складається з трьох розділів:

• поверхневі води;

• підземні води;

• використання вод.

Державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод та державного обліку водокористу­вання, які систематизуються за водними об’єктами та їхніми ді­лянками, водозбірними басейнами річок та морів, басейнами під­земних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями і в ціло­му по Україні.

Державне управління здійснюється також шляхом економіч­ного регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування;

3) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

4) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподія­них водним об’єктам у разі порушення вимог законодавства.

Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та від­творення водних ресурсів і включають збір за спеціальне викори­стання води та екологічний податок за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, які встановлюються ПК України^[106].

Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забез­печення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов’язаних нормативних докуме­нтів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об’єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки водокористування;

2) екологічний норматив якості води водних об’єктів;

3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих

107

речовин ;

4) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти^{[107] [108];}

5) технологічні нормативи використання води^[109].

Тестові завдання

1. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління і контролю за викорис­танням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів в Україні є:

а) Верховна Рада України;

б) Державне агентство водних ресурсів України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Міністерство екології та природних ресурсів України;

д) Державний комітет України з водного господарства.

2. До органів державного екологічного управління загальної компетен­ції відносяться:

а) Державне агентство водних ресурсів України;

б) Державний комітет лісового господарства;

в) адміністрації державних підприємств;

г) загальні збори сільськогосподарських кооперативів;

д) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

3. До органів державного екологічного управління спеціальної компе­тенції відносяться:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Державне агентство водних ресурсів України;

г) Міністерство екології та природних ресурсів України;

д) Президент України.

4. З метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів складається:

а) Державний перелік водних об'єктів;

б) Державний перелік водних об'єктів загальнодержавного значення;

в) Державний кадастр природних об'єктів;

г) Реєстрова книга водних об'єктів області;

д) Державний водний кадастр.

5. Державний водний кадастр складається з:

а) двох розділів;

б) трьох розділів;

в) чотирьох розділів;

г) п'яти розділів;

д) шести розділів.

6. Оприлюднення Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні відбувається:

а) щоквартально;

б) один раз на п'ять років;

в) щорічно;

г) один раз на два роки;

д) один раз на три роки.

7. Основною одиницею управління в галузі використання та охорони водних об'єктів законодавством визначено:

а) річковий басейн;

б) басейновий округ;

в) водний басейн;

г) озерний басейн;

д) річковий округ.

Практичні завдання

1. У селищі Мала Данилівка Дергачівського району було здій­снено комплексну перевірку дотримання законодавчих вимог щодо спеціального використання підземних питних вод власни­ками садиб.

Під час перевірки на трьох вулицях селища було виявлено 20 садиб, власники яких ухилялися від отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Дайте правове обґрунтування платності водокористування. Які органи здійснюють управління в галузі охорони та викорис­тання вод? Надайте алгоритм отримання дозволів на використан­ня підземних питних вод власниками садиб.

2. Яків Скверберг - голова правління акціонерного товариства «Пошук», яке було створено для буріння артезіанських свердло­вин, вирішив розширити сферу дії свого АТ та зайнятися видобу­тком гафнію та сапропелю в Азовському морі. З цією метою він силами працівників свого підприємства організував розвідуваль­не буріння в акваторії моря на відстані 240 м від берега, на гли­бині 1,7 м та видобув по 700 кг кожної речовини. Дозвіл на це він одержав від голови селищної ради пана Буряцу.

Визначте правомірність видачі дозволу керівникові акціонер­ного товариства. Хто здійснює видачу дозволів на спеціальне ви­користання вод?

3. Податкова інспекція звернулася до місцевого суду із позов­ною заявою про стягнення платежів з голови фермерського гос­подарства «Злагода» Ф. Бойка за використання ним водних ре­сурсів і загальнопоширених корисних копалин.

У суді Ф. Бойко пояснив, що на земельній ділянці, яка виділе­на йому і передана на праві приватної власності для ведення фер­мерського господарства, міститься ставок, який він використовує для напування худоби, також запаси глини, гравію та піску, які він використовував для будівництва господарських будівель та доріг. Такі ресурси, на його думку, він має право використовува­ти безоплатно, враховуючи, що періодично і вчасно вносить зе­мельний податок за свою земельну ділянку.

Розкрийте особливості використання водних об’єктів фермер­ськими господарствами. Дайте аналіз основних екологічних прав та обов’язків сільськогосподарських виробників. Як повинен вирі­шити справу суд?

4. Господарський суд Київської області розглянув вимоги міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області та Української міської ради Обухівського району Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» в особі Трипільської теплової електричної станції про стягнення 12 131,70 грн шкоди, заподіяної внаслідок видобування підзем­них водних ресурсів без спеціального дозволу.

Трипільська теплова електрична станція ВАТ «ДЕК “Центренерго”» направила відзив на претензію з посиланням на те, що Державним управлінням охорони навколишнього природ­ного середовища в Київській області не дотримані строки, перед­бачені п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування. Це призвело до того, що дозвіл промисловому майданчику Трипільської ТЕС був наданий вже після проведеної перевірки, в зв’язку з чим у задоволенні претензії відповідачем відмовлено.

Чи могла електрична станція здійснювати спеціальне водоко­ристування без спеціального дозволу? Як повинен вирішити справу суд?

5. Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській обла­сті звернувся до господарського суду з позовом та просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області збитки, заподіяні самовільним вико­ристанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокорис­тування у розмірі 5 076 648 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення відповідачем встановлених умов водокористування, яке полягає в заборі води з поверхневих джерел без дозволу на спеціальне водокористуван­ня, приводить до погіршення водних ресурсів.

Прокурор зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання ви­мог водоохоронного законодавства при здійсненні забору води та скиду зворотних вод на підприємстві відповідача. Під час її про­ведення встановлено, що товариство є первинним водокористу­вачем, яке здійснює забір поверхневих вод з р. Дніпра та скидає зворотні води в р. Дніпро.

Відповідач позовні вимоги вважає необгрунтованими та про­сить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суду він пояснює, що двічі звертався до Центру дозвільних процедур «Єдиний офіс» Дніпропетровської міської ради із заявою про ви­дачу дозволу. В першому зверненні щодо видачі дозволу відпові­дачу відмовлено з тих підстав, що ним надані недостовірні та не­достатні відомості, необхідні для отримання дозволу. По другому зверненню, протягом передбаченого законом строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру, Відкрите акціонерне товариство «ДніпроАЗОТ» не отримало ані дозволу на спеціальне водокористування, ані відмови у його видачі, ані будь-якого повідомлення про результати розгляду заяви на отри­мання дозволу.

Крім того, відповідач зазначає, що лист Державного управлін­ня охорони навколишнього природного середовища в Дніпропет­ровській області про повторну відмову у видачі дозволу на спеці­альне водокористування не надсилався на адресу відповідача взагалі, а був отриманий представником підприємства безпосере­дньо в дозвільному центрі, з пропущенням строку, встановленого для розгляду заяви та прийняття рішення.

Чи правомірні дії прокурора? Вирішіть справу по суті.