5.4. Повноваження органів управління щодо вирішення спорів у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля

Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

До спорів у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля можна, зокрема, віднести: земельні спори; спори з питань надрокористування; спори з питань охорони і використання атмосферного повітря, спори у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і водних ресурсів; спори, пов’язані з використанням тваринного світу. У даний час на законодавчому рівні найбільш детально врегульовано процедуру розгляду земельних спорів.

Відповідно до ст. 158 ЗКУ, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до ст. 109 ВКУ, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, місцевими радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України.

Спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів відповідно до ст. 103 ЛКУ, вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Спори з питань користування надрами відповідно ст. 64 КУпН, розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими радами або судом у порядку, встановленому законодавством України.

Спори з питань користування надрами, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником надр, розглядаються відповідно до законодавства України. Спори з питань користування надрами на умовах розподілу продукції вирішуються відповідно до умов, передбачених такими угодами, що укладаються відповідно до ЗУ «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року.

Міжнародні екологічні спори розглядаються, зокрема Постійним арбітражним судом відповідно до міжнародних угод (Гаазька конвенція). Низка міжнародних конвенцій екологічного характеру передбачає розгляд спорів в арбітражних (третейських) судах (трибуналах), утворюваних у порядку ad hoc (на конкретний випадок). Зокрема, йдеться про: Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, ратифіковану Законом України від 19 березня 1999 року; Конвенцію про охорону і використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, до якої приєдналася Україна згідно з Законом від 1 липня 1999 року; Конвенцію про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року, що набула чинності для України 22 травня 1994 року, та деякі інші міжнародні акти. Відповідно до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті сторони, наприклад, можуть передати спір, що виник між ними з приводу тлумачення або застосування положень Конвенції, на розгляд арбітражного суду. За Конвенцією про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року, для розгляду спорів між сторонами утворюється арбітражний трибунал.