§ 2.7. Юридична відповідальність у сфері охорони та використання надр. Вирішення спорів у галузі надрокористування

Невідворотність юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів є од­ним із основних принципів в екологічному законодавстві й необхід­ною умовою забезпечення правопорядку в цій сфері, в тому числі в частині охорони та використання надр.

У законодавстві існують вимоги, які по суті схожі на застосування юридичної відповідальності, але такими не є. Так, надрокористувач зобов’язаний компенсувати втрати сільського та лісового господарства в разі вилучення земельної ділянки відповідної категорії для потреб, пов’язаних з видобуванням корисних копалин^[127], однак така компен­сація не є наслідком неправомірної поведінки, а виступає гарантією охорони та раціонального використання земель.

Законодавство про надра передбачає дисциплінарну, адміністрати­вну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність за скоєння пра­вопорушення. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами; порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр; вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призво­дить до наднормативних втрат запасів корисних копалин; наднормати­вних втратах і погіршенні якості корисних копалин під час їх видобу­вання; пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації; порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин; невиконанні правил охорони надр і вимог щодо безпеки лю­дей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами; знищенні або по­шкодженні геологічних об’єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також ма­ркшейдерських і геодезичних знаків; незаконному знищенні маркшей­дерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корис­них копалин, необхідних для подальшого геологічного вивчення надр і розробки родовищ; невиконанні вимог щодо приведення гірничих ви­робок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, у стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гір­ничих виробок і свердловин на час консервації.

Однак не виключається можливість того, що законодавчими ак­тами України може бути встановлена відповідальність і за інші пору­шення законодавства про надра.

Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиня­ються без відшкодування понесених витрат.

Дисциплінарна відповідальність є формою юридичної відповіда­льності працівника перед підприємством-роботодавцем за порушен­ня, передбачені ст. 49 Гірничого Закону України. Працівники притя­гаються до дисциплінарної відповідальності, а у випадках, які суд визнав злочином, - до кримінальної відповідальності^[128].

Підставою для притягнення працівника до відповідальності мо­жуть бути: невиконання правил безпеки та правил технічної експлуа­тації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших норма­тивно-правових актів, що регулюють безпеку проведення гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку; прийнят­тя технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничого законо­давства; проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з по­рушенням їхніх вимог; перекручення розрахунків і показників безпе­ки гірничих робіт; невиконання законних вимог спеціально уповно­важених державних органів у сфері проведення гірничих робіт; по­шкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту та порушення режиму вентиляції; порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування; невиконання заходів щодо запо­бігання газодинамічним явищам; паління та користування відкритим вогнем на гірничих підприємствах, а також проведення вогневих і підривних робіт з порушенням правил безпеки; проведення гірни­чих робіт на гірничих підприємствах без виконання протиаварійних заходів; виведення з ладу апаратури газового, струмового та протиава- рійного захисту, сигналізації та зв'язку, а також самовільне проник­нення у підземні гірничі виробки.

До працівників гірничих підприємств, які порушили гірниче зако­нодавство, застосовуються такі види дисциплінарних стягнень, як догана та звільнення.

Вид дисциплінарного стягнення повинен відповідати ступеню провини і тяжкості допущеного порушення. Визначаючи вид дисцип­лінарного стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен брати до уваги тяжкість допущеного працівником порушення, розмір заподіяних збитків, обставини, за яких допущено порушення, та оцін­ку попередньої роботи працівника.

У разі, коли за порушення гірничого законодавства передбачена кримінальна відповідальність, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний передати матеріали до відповідних правоохоронних ор­ганів. Застосування дисциплінарного стягнення не звільняє праців­ника, який допустив порушення гірничого законодавства, від матеріа­льної відповідальності, передбаченої законодавством.

Цивільно-правова відповідальність застосовується для компенса­ції підприємствами, установами, організаціями та громадянами збит­ків, завданих ними внаслідок порушень законодавства про надра.

За загальним правилом (ст. 1166 ЦК України) майнова шкода, за­вдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, за­вдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повно­му обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Враховуючи те, що діяльність гірничодобувних підприємств є в більшості своїй діяльністю з підвищеною небезпекою, у випадках за­вдання шкоди можливе притягнення до відповідальності без прямої вини, згідно зі ст. 1187, 1188 ЦК України.

До спеціальних методів визначення розміру шкоди необхідно віднести Методику визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами^[129]. У формулі розрахунку береться добуток обсягу видобутої сировини, розміру мінімальної заробітної плати та базової ставки збитків у част­ках мінімальної заробітної плати.

Слід відзначити, що як цивільно-правову відповідальність за по­рушення законодавства у сфері надрокористування можна розглядати і компенсацію збитків за непроведення робіт з рекультивації земель піс­ля проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, що спричинило зміни у структурі рельєфу, екологічно­му стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі зе­мель^[130]. Хоча цей механізм є також частиною земельного законодавства.

Адміністративна відповідальність настає за суспільно шкідливі проступки, передбачені КпАП України та іншим спеціальним законо­давством.

Традиційно адміністративна відповідальність є найбільш часто застосовуваним видом юридичної відповідальності за правопорушен­ня у сфері надрокористування. КпАП України передбачає відповіда­льність за такі правопорушення в цій сфері, як:

- самовільне користування надрами, укладення угод, які в пря­мій чи прихованій формі порушують право державної власності на надра (ст. 47);

- самовільна забудова площ залягання корисних копалин, неви­конання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, буді­вель і споруд від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуван­ням надрами; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необґрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативних втрат і наднормативного розубожування корисних ко­палин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інших порушень вимог раціонального використання їхніх запасів; втрата марк­шейдерської документації, невиконання вимог щодо приведення гірни­чих виробок і бурових свердловин, які ліквідуються або консервуються, у стан, що убезпечує населення, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації; порушення особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, якщо це не пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах* (ст.

- порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного ви­вчення надр, яке може призвести чи призвело до недостовірної оцін­ки розвіданих запасів корисних копалин або умов для будівництва та експлуатації підприємств з видобування корисних копалин, а також підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин і керна, необхідних для подальшого геологічного вивчення надр і роз­робки родовищ (ст. 58).

Крім КУпАП, адміністративна відповідальність у сфері надрокорис- тування передбачена ЗУ «Про виключну (морську) економічну зону», а саме передбачені такі правопорушення із санкціями за їхнє скоєння:

- незаконна розвідка чи розробка природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а також створення штучних ос­тровів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України;

- незаконне видобування природних ресурсів у межах виключ­ної (морської) економічної зони України.

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері надрокористу- вання передбачена КК України. Стаття 240 КК передбачає такі види злочинів:

- порушення встановлених правил охорони надр, якщо це ство­рило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля;

- порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також не­законне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Кваліфікуючими ознаками, що посилюють відповідальність, є вчинення цих злочинів на територіях чи об'єктах природно- заповідного фонду або вчинення їх повторно, а також якщо вони вчи­нені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним спосо­бом або спричинили загибель людей, їхнє масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Ця стаття передбачає загальну відповідальність за всі злочини в га­лузі надрокористування. Стаття 244 КК України є спеціалізованою і встановлює відповідальність за порушення законодавства про континен­тальний шельф.

- порушення законодавства про континентальний шельф Украї­ни, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відпо­відає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел не­безпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей;

- дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заці­кавленою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана ВР України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому за­коном порядку.

Запитання для самоконтролю

1. Надра як об'єкт правової охорони.

2. Корисні копалини: поняття та характеристика.

3. Право власності та право користування надрами, їхнє співвід­ношення.

4. Законодавство про надра.

5. Право надрокористування: поняття та види.

6. Правове регулювання використання надр для видобування ко­рисних копалин.

7. Правове регулювання використання надр для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

8. Права та обов'язки надрокористувачів.

9. Правові вимоги щодо охорони надр.

10. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі над­рокористування.

Теми рефератів

1. Правова класифікація корисних копалин та її значення.

2. Особливості забудови площ залягання корисних копалин зага­льнодержавного значення.

3. Відшкодування шкоди, завданої правопорушеннями в галузі надрокористування.

4. Особливості використання надр у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

5. Державне управління у сфері надрокористування.