§ 2.6. Правова охорона надр

Надра є унікальним природним об'єктом, практично всі корисні копалини є невідновлюваними, а самі надра після змін, пов'язаних з їхнім використанням, можуть відновлюватися тривалий час.

У зв'язку з цим законодавець передбачив особливі правові вимоги до охорони надр, якими є:

— забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр, яке полягає в тому, що в процесі дослідження повинні виявля­тися усі відомості про корисні копалини, геологічну структуру та природу ділянок. Не допускається проведення робіт тільки для отри­мання даних про наявність або відсутність того чи іншого корисного компонента та ігнорування інших геологічних даних;

— додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами (обов’язковість отримання спеціальних дозволів та гірничих відводів у випадках, коли їх отримання є обов’язковим);

— раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів. Не допускається освоєння тільки тієї час­тини родовища, яка є найбільш рентабельною, і залишення нерозробле- ними покладів, які самостійно розробляти буде економічно недоцільно;

— недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користу­ванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд. Вказана вимога пов’язана з безумовним виконан­ням правил проведення вибухових робіт, здійсненням заходів, перед­бачених проектом рекультивації земель тощо;

— охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнен­ня, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копа­лин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку;

— запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ за­лягання корисних копалин і додержання встановленого законодавст­вом порядку використання цих площ для інших цілей;

— запобігання забрудненню надр в умовах підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод.

У разі порушення названих вимог КУпН користування надрами може бути обмежене, тимчасово заборонене (зупинене) або припине­не органами Мінприроди України, Держгірпромнагляду або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами.

Законодавець звертає особливу увагу на забудову територій та площ залягання корисних копалин. Законодавчо забороняється прое­ктування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їхнього залягання споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у ви­няткових випадках лише за погодженням з відповідними територіа­льними геологічними підприємствами та органами державного гір­ничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б за­безпечували можливість видобування з надр корисних копалин. Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержа­вного значення встановлюється КМ України^[126]. Забудова площ заля­гання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їхнього залягання підземних споруд, не пов’язаних з видобу­ванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповід­ними місцевими радами.

Окремо охороняються рідкісні геологічні відшарування, мінера­логічні утворення, палеонтологічні об’єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, а в разі необхід­ності можуть бути оголошені у встановленому законодавством поряд­ку об’єктами природно-заповідного фонду. У разі виявлення при ко­ристуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогі­чних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об’єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов’язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це зацікавлені державні органи.

Заходом охорони надр можна вважати особливий порядок лікві­дації та консервації родовищ та об’єктів, які здійснюються після виро­блення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко- економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями подальша розробка родовища чи його частин є недоцільною або неможливою. В такому разі гірничі виробки і свердловини повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природ­ного середовища, а в разі консервації гарантує також і збереження родовищ, гірничих виробок та свердловин на весь період консервації. У разі ліквідації гірничодобувних об’єктів повинно бути вирішене також питання про можливе використання гірничих виробок і сверд­ловин для інших цілей суспільного виробництва. У разі ліквідації та консервації гірничодобувних об’єктів чи їхніх ділянок технічна, гео­логічна та маркшейдерська документація заповнюється на момент завершення гірничих робіт і передається у встановленому порядку на зберігання.