§ 4. Право власності на води і право користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 324 ЦК України та ст. 6 ВК України води (водні об’єкти) є виключно власністю українського народу і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) че­рез Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Респуб­ліки Крим і місцеві ради.

Наведені норми чинного законодавства України мають пере­важно декларативний характер і мали на меті продемонструвати демократичний характер нової держави та принципові напрями її політики. Слід визнати, що «народ» не є юридичним поняттям і не може бути суб’єктом права власності, оскільки він не може бути персоніфікованим. Народ виробляє, висловлює та здійснює свою волю, а також виступає зовні у вигляді представницьких органів держави. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює ВР України.

Чинне водне законодавство до теперішнього часу не приведе­не у відповідність до новітнього законодавства України, яке встановлює й інші (крім державної) форми власності на природні ресурси. Так, ЗК України в ч. 3 ст. 78 передбачає, крім комуналь­ної та державної власності, приватну власність на землю. Тому слід враховувати такі обставини. Водні об’єкти, як уже вказува­лося раніше, складаються не тільки з вод, але й із земель водного фонду. Правовідносини щодо охорони та використання цієї кате­горії земель врегульовані земельним законодавством. Тому вини­кає така колізія: води, на відміну від земель, не можуть належати на праві приватної власності.

Тому зараз у національному праві існує така конструкція що­до земель водного фонду. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам, за рішенням органів виконав­чої влади або органів місцевого самоврядування, можуть безо­платно передаватись у власність замкнені природні водойми (за­гальною площею до трьох гектарів).

1) їхня загальна площа не перевищує трьох гектарів;

2) вони є замкненими;

3) вони є природними, а не створеними штучно;

4) вони входять до складу сільськогосподарських угідь.

Перші три ознаки прямо вказані в тексті статті, а четверта ознака випливає з аналізу законодавства, що регулює діяльність фермерського господарства, особистого селянського господарст­ва та сільськогосподарських кооперативів. Так, ЗУ «Про фермер­ське господарство»^[84] передбачає в ч. 8 ст. 7, що землі водного фонду, які входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермер­ських господарств, за винятком невеликих - до трьох гектарів - ділянок під замкненими природними водоймами у складі угідь фермерського господарства. Фермерське господарство має право будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

ГК України в ст. 150, зокрема, передбачає, що суб’єктам госпо­дарювання може передаватися у власність земля із закритими водо­ймами, у тому числі громадянам для ведення фермерського госпо­дарства, а також сільськогосподарським підприємствам - для господарської діяльності. Порядок надання землі у власність визна­чається виключно законом з урахуванням необхідності визначення гарантій ефективного використання землі суб’єктами господарю­вання, запобігання її безгосподарному використанню та псуванню.

Таким чином, води можуть надаватися лише на праві користу­вання, іншими словами - оренди. Водне законодавство не перед­бачає, на відміну від земельного законодавства, права постійного користування водами для державних та комунальних суб’єктів го­сподарювання. Воно лише оперує правом постійного користуван­ня землями водного фонду, які надаються водогосподарським спе­ціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби з догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, та підтримання їх у належному стані.

Єдиним різновидом права користування, крім суто еколого- правових загального та спеціального, є право використовувати вод­ні об’єкти на умовах оренди. У сучасному водному праві України відсутній правовий інститут водного сервітуту. Хоча і в земель­ному, і в лісовому праві України він уже присутній, що відображено у відповідних галузевих кодексах. Водні сервітути існували ще з ча­сів римського права. Їхнім змістом в основному було: servitus aquae ducendae ex castellumo - водойма, якою користуються також і сусі­ди; servitus aquae ductus, servitus aquae ducendae - право проводити воду по чужій ділянці або над нею; servitus aquae haustus - право на­бирати воду на чужій ділянці і т. ін.

У користування на умовах оренди водні об’єкти (їхні части­ни) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водо­користувачам лише для риборозведення, виробництва сільсько­господарської та промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду вод­ного об’єкта (чи його частини) іншим суб’єктам господарюван­ня забороняється.

Орендодавцями водних об’єктів (їхніх частин) місцевого зна­чення є Верховна Рада АРК та обласні ради. Окремі повноважен­ня щодо надання водних об’єктів (їхніх частин) місцевого зна­чення в користування Верховна Рада АРК та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на мі­сцях чи іншим державним органам. Верховна Рада АРК затвер­дила Типовий договір оренди поверхневого водного об 'єкта міс­цевого значення⁸ (дод. 2).

В інших областях України застосовують форму зразкових до­говорів надання водних об 'єктів загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди, як це зробили у Донецькому регіоні^{[85] [86].}

Орендодавцями водних об’єктів загальнодержавного значення є КМ України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повно­важень щодо передачі водних об’єктів загальнодержавного зна­чення визначається КМ України відповідно до ВК та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється дого­вором, погодженим з державними органами охорони навколиш­нього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об’єктів (їхніх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об’єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в спеціальному порядку.

На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористу­вання допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умо­ви водокористування, а також про заборону загального водоко­ристування на водному об’єкті, наданому в оренду. Якщо орен­дарем не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Тестові завдання

1. Води (водні об’єкти) є власністю:

а) держави і можуть надаватися у приватну власність;

б) особистих селянських господарств;

в) фізичних осіб, якщо води (водні об’єкти) знаходяться на земельних ділянках, що надані їм на праві приватної власності;

г) фермерських господарств в межах сільськогосподарських угідь;

д) виключно народу України і надаються тільки у користування.

2. Чи має право водокористувач вимагати від власника вод (водопоста­чальника) відомості про якість питної води?

а) так, має, але після надання договору про водопостачання;

б) ні, не має, оскільки ця інформація є комерційною таємницею;

в) так, має;

г) ні, не має, оскільки ця інформація є інформацією з обмеженим доступом;

д) ні, не має, оскільки ця інформація засекречена.

3. Інститут суборенди водного об’єкта (чи його частини) згідно з чин­ним законодавством України:

а) допускається у всіх випадках;

б) допускається стосовно водних об’єктів місцевого значення;

в) не допускається в жодному випадку;

г) допускається, якщо суборендар буде використовувати водний об’єкт виключно для риборозведення та питного водопостачання;

д) допускається, якщо водний об’єкт знаходиться на праві приватної власності.

4.

а) української держави;

б) членів природоохоронних партій;

в) українського народу;

г) людства Землі;

д) осіб, що народилися в Україні.

5. Суб’єктами права власності на води, за Конституцією України, ви­ступають:

а) держава;

б) український народ;

в) територіальні громади;

г) громадяни України;

д) громадяни України та іноземні громадяни.

6. Оренда водних об’єктів відноситься до:

а) загального природокористування;

б) загального та спеціального природокористування;

в) спеціального природокористування;

г) особливого режиму господарювання;

д) розпорядження природним об’єктом.

7. Оренда водних об’єктів може бути:

а) строковою та безстроковою;

б) короткостроковою, довгостроковою та безстроковою;

в) безстроковою;

г) правом постійного користування;

д) короткостроковою та довгостроковою.

8. Води та землі водного фонду, що входять до одного водного об’єкта, можуть належати громадянам:

а) обидві на праві приватної власності без обмежень;

б) води - на праві приватної власності, а землі водного фонду - на праві постійного користування;

в) обидві на праві постійного користування;

г) води - на праві оренди, а землі водного фонду - з певними обмежен­нями на праві приватної власності;

д) води - на праві приватної власності, а землі водного фонду - тільки на праві оренди.

Практичні завдання

1. Державна екологічна інспекція в Донецькій області (м. Донецьк) звернулася з позовом до Державного підприємства «Шахта Постніківська» (м. Шахтарськ) про відшкодування суми збитку, заподіяного державі внаслідок порушення природоохо­ронного законодавства в розмірі 512 грн 32 коп.

Так, у ході перевірки, проведеної державними інспекторами Східної регіональної екологічної інспекції Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій об­ласті, дотримання вимог природоохоронного законодавства на Державному підприємстві «Шахта Постніківська» (м.

Чи можна вважати дії державного підприємства законними? Чи порушують ці дії право власності на води? Які форми власно­сті на води існують в Україні?

2. Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Пол­тавській області звернувся до суду з позовом до Гадяцької ра­йонної державної адміністрації про визнання недійсним акта на право приватної власності на земельну ділянку, вказуючи, що згідно з розпорядженням Гадяцької райдержадміністрації у при­ватну власність передана земельна ділянка площею 3,066 га, роз­ташована на території Малопобиванської сільської ради. Вказана земельна ділянка - водний об’єкт, що займає всю площу цієї ді­лянки, є незамкненою природною водоймою, ставком - штучно створеною водоймою.

Чи правильно вчинив прокурор? Чи можуть надаватися водні об’єкти разом із землями водного фонду на праві приватної влас­ності іноземцям та громадянам України?

3. Прокурор Волноваського району Донецької області в інте­ресах держави в особі Волноваської районної державної адмініст­рації звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтне­вої сільської ради Волноваського району Донецької області та Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвен­таризації» про скасування рішення виконавчого комітету Жовт­невої сільської ради Волноваського району Донецької області від 26.12.2002 р. № 57, скасування свідоцтва про право власності на протиерозійний ставок Товариства з обмеженою відповідальніс­тю «Укр-Лан» від 26.12.2002 р. та скасування реєстрації права власності від 28.12.2002 р. № 843.

Чи можуть надаватися на праві приватної власності протиеро­зійні ставки? Чи може бути суб’єктом права приватної власності на протиерозійний ставок юридична або фізична особа?

4. Прокурор Обухівського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Обухівської райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки вод­ного фонду від 28.12.2002 р. площею 18,9 га, укладеного між ФОП та Верем’яцькою сільською радою, та про повернення вка­заної земельної ділянки площею 18,9 га державі в особі Обухів- ської райдержадміністрації.

ФОП проти позову заперечує повністю з таких підстав: відпо­відно до приписів ст. 4 ВК України до земель водного фонду на­лежать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гід­ротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та кана­лами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; бере­говими смугами водних шляхів. Положення про склад земель водного фонду містяться у ст. 58 ЗК України. Частиною 1 ст. 85 ВК України визначено, що порядок надання земель водного фон­ду в користування та припинення права користування ними вста­новлюється земельним законодавством, зокрема, ст. 124 ЗК України та ст. 16 ЗУ «Про оренду землі». Договір оренди землі водного фонду, укладений між ФОП та Верем’яцькою сільською радою, розташованої на території Верем’яцької сільської ради в межах села Верем’я, тобто розпорядження цією земельною ділян­кою належить до повноважень Верем’яцької сільської ради, а то­му остання мала повноваження надавати ФОП у користування земельну ділянку площею 18,9 га. Крім того, земельна ділянка знаходиться на балансі Верем’яцької сільської ради.

Чи правильні заперечення ФОП? Який порядок надання вод­них об’єктів в оренду і на який термін їх можна надавати? Хто може бути орендодавцем водних об’єктів?

5. Одеським обласним виробничим управлінням водного гос­подарства 02.04.2010 р. проведено перевірку стану дотримання ви­мог водного законодавства, про що 02.04.2010 р. складено відповід­ний акт перевірки, згідно з яким ФОП здійснює господарську ді­яльність (риборозведення) на ставку, який розташований на території Визирської сільської ради Комінтернівського району без договору оренди водного об’єкта. Господарська діяльність здійснюється на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Визирською сільською радою 30.12.2007 р. № 5.

Скваліфікуйте дії ФОП щодо можливості здійснення госпо­дарської діяльності на ставку на підставі договору земельної ді­лянки. Чи збігається правовий режим права власності земель вод­ного фонду із водним об’єктом?

6. У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Воля» звернулося із позовом до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві постій­ного користування на підставі державного акта на право постій­ного користування землею від 17.08.2000 р. належить земельна ділянка площею 442,5 га землі, в тому числі водного фонду - 59,8 га.

Амвросіївська районна державна адміністрація Донецької об­ласті 18.10.2007 р. видала розпорядження, яким ФОП було нада­но у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років ставок, площею водного дзеркала 0,9 га і об’ємом води 18,0 тис. куб. м, розташований у балці Широка в басейні річки Кринка на землях Многопільської сільської ради Амвросіївського району Донецької області для риборозведення. Ставок належить до земель водного фонду, які надані у постійне користування Від­критому акціонерному товариству «Воля».

Позивач вважає, що зазначене розпорядження не відповідає вимогам ч. 3 ст. 85 ВК України та ч. 4 ст. 59 ЗК України, оскільки передача в оренду водного об’єкта була здійснена без погоджен­ня з постійним користувачем земельної ділянки, на якій розташо­ваний ставок.

Як повинен вирішити справу суд? Розкрийте права постійного користувача земельною ділянкою із земель водного фонду щодо права власності на водний об’єкт.