3.2. Право користування землею

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Слід підкреслити, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

ü підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

ü громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об\'єднання), установи та організації.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об\'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Землекористувачі, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами та цивільно-правовими угодами, мають право:

· самостійно господарювати на землі;

· власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

· використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об\'єкти, а також інші корисні властивості землі;

· на відшкодування збитків, завданих земельній ділянці третіми особами, в тому числі державою;

· споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Крім того, порушені права землекористувачів підлягають відновленню.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов\'язані:

§ забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

§ додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

§ своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

§ не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

§ підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

§ своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

§ дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов\'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

§ зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Крім того, Підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Термін і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам\'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов\'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт, вирішуються у судовому порядку.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 478 від 14 квітня 2004 р. Даним документом визначено порядок та нормативи відшкодування втрат, які підлягають відшкодуванню.

Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарсього виробництва звільняються юридичні та фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, на період будівництва об’єктів (комунікацій, ліній електропередачі, тимчасових під’їзних шляхів, майданчиків для складання грунту та будівельних матеріалів тощо), для здійснення розвідувальних робіт та видобування торфу за умови повернення їх у стан колишнього використання, а також під будівництво шкіл, дитячих дошкільних закладів, державних об’єктів охорони здоров’я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, доріг державного та місцевого значення, адміністративних будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, аеропортів (за винятком ділянок під капітальні споруди), культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під індивідуальне житлове і гаражне будівництво, при розміщенні внутрігосподарських об’єктів сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств і фермерських господарств, під об’єкти і території природно-заповідного фонду. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 2274 від 11.12.99, N 478 від 14.04.2004)

Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю із співвідношення:

де Рв — розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд — площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; Нв — норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Бд — бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; Бо — бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; Кінт — коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).

Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових угідь (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за рівнянням:

де Рв — розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд — площа ділянки лісогосподарських угідь, що вилучається, гектарів; Нв — норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; Кі — коефіцієнт продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за формулою:

де Рв — розмір втрат, тис. гривень; К — коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; Нв — середній розмір втрат з розрахунку на 1 гектар, що визначається відповідно до пунктів 1 або 2 цього Порядку; Пд — площа ділянки, гектарів.

У разі повернення сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, менш цінними розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначається як різниця між розмірами втрат цих угідь.

Якщо сільськогосподарські і лісові угіддя надаються на умовах освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться з урахуванням витрат на проведення цих робіт.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом — у міру їх фактичного надання.

Таблиця 1

Коефіцієнти продуктивності

лісових угідь за типами лісорослинних умов

Таблиця 2

Нормативи втрат

сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню

(тис. грн. за 1 га)

Таблиця 3

Нормативи втрат

лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню

(тис. грн. за 1 га)