§ 1.4. Право власності на води та право користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 324 ЦК України та ст. 6 ВК України, води (водні об'єкти) є виключно власністю українського народу і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК і місцеві ради.

Наведені норми чинного законодавства України мають переваж­но декларативний характер і мали на меті продемонструвати демок­ратичний характер нової держави та принципові напрями її політики. Слід визнати, що «народ» не є юридичним поняттям і не може бути суб'єктом права власності, оскільки він не може бути персоніфікова­ним. Народ виробляє, висловлює та здійснює свою волю, а також ви­ступає зовні у вигляді представницьких органів держави. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійс­нює ВР України.

Чинне водне законодавство до теперішнього часу не приведене у відповідність до новітнього законодавства України, яке встановлює й інші (крім державної) форми власності на природні ресурси. Так, ЗК України в ч. 3 ст. 78 передбачає, крім комунальної та державної власності, приватну власність на землю. Тому слід враховувати такі обставини. Водні об'єкти, як уже вказувалося раніше, складаються не тільки з вод, але й земель водного фонду. Правовідносини щодо охо­рони та використання цієї категорії земель врегульовані земельним законодавством. Тому виникає така колізія: води, на відміну від зе­мель, не можуть належати комусь на праві приватної власності.

Тому зараз у національному праві існує така конструкція щодо земель водного фонду. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України, громадя­нам і юридичним особам, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до трьох гектарів).

1) їхня загальна площа не перевищує трьох гектарів;

2) вони є замкненими;

3) вони є природними, а не створеними штучно;

4) вони входять до складу сільськогосподарських угідь.

Перші три ознаки прямо вказані в тексті статті, а четверта ознака випливає з аналізу законодавства, що регулює діяльність фермерсько­го господарства, особистого селянського господарства та сільськогос­подарських кооперативів. Так, ЗУ «Про фермерське господарство»^[66] передбачає в ч. 8 ст. 7, що землі водного фонду, які входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну вла­сність для ведення фермерських господарств, за винятком невели­ких - до трьох гектарів - ділянок під замкненими природними водо­ймами у складі угідь фермерського господарства. Фермерське госпо­дарство має право будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

ГК України у ст. 150, зокрема, передбачає, що суб'єктам господа­рювання може передаватися у власність земля із закритими водойма­ми, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам - для господарської діяльності. Порядок надання землі у власність визначається виключно законом з урахуванням необхідності визначення гарантій ефективно­го використання землі суб'єктами господарювання, запобігання її без­господарному використанню та псуванню.

Таким чином, води можуть надаватися лише на праві користу­вання - оренди. Водне законодавство не передбачає, на відміну від земельного законодавства, права постійного користування водами для державних і комунальних суб'єктів господарювання.

Єдиним різновидом права користування, крім суто еколого- правових загального та спеціального, - є право використовувати водні об'єкти на умовах оренди. У сучасному водному праві України відсу­тній правовий інститут водного сервітуту. Хоча і в земельному, і в лісовому праві України він уже присутній, що відображено у відпові­дних галузевих кодексах.

Водні сервітути існували ще з часів римського права. Їхнім зміс­том в основному було: servitus aquae ducendae ex castellumo - водойма, якою користуються також і сусіди; servitus aquae ductus, servitus aquae ducendae - право проводити воду по чужій ділянці або над нею; servitus aquae haustus - право набирати воду на чужій ділянці і т. ін.

У користування на умовах оренди водні об'єкти (їхні частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок зага­льнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам ли­ше для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та про­мислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Пере­дача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їхніх частин) місцевого значен­ня є Верховна Рада АРК та обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їхніх частин) місцевого значення в користуван­ня Верховна Рада АРК та обласні ради можуть передавати відповід­ним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним орга­нам. Верховна Рада АРК затвердила типовий договір оренди поверх­невого водного об’єкта місцевого значення^[67] (див.

В інших областях України застосовують форму зразкових догово­рів надання водних об’єктів загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди, як це зробили у Донецькому регіоні^[68].

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є КМ України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визнача­ється КМ України відповідно до ВК та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформлюється дого­вором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їхніх частин) ви­значаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) передано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спе­ціальне водокористування у спеціальному порядку.

На водних об'єктах, переданих в оренду, загальне водокористуван­ня допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за пого­дженням з органом, який передав водний об'єкт в оренду. Водокорис­тувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зо­бов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, переданому в оренду. Якщо орендарем не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.