Право власності на ліси та право лісокористування
Згідно зі ст. 7 ЛК ліси, розташовані на території України, є об’ єктами права власності Українського народу.
Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Разом із тим ця стаття передбачає можливість передання лісів у державну, комунальну та приватну власність. Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об’єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 10 ЛК ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб’єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної й комунальної власності, а також шляхом передання земельних ділянок із державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом. Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств закриті земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів.
Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградо- ваних і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту отримання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.
Ліси, отримані в спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню впродовж року.
Відповідно до ст. 15 ЛК право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.
Право лісокористування є важливим інститутом лісового права, нормами якого регулюються умови і порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення й охорони лісів, ведення лісового господарства, права й обов’язки лісокористу- вачів[87].
Суб’єктами права лісокористування можуть бути державні, комунальні, громадські підприємства, установи, організації, громадяни України та їх об’єднання, іноземні юридичні особи та громадяни.
Як зазначає Ю. С. Шемшученко, у лісах можуть здійснюватися такі види користування:
— за підставами виникнення — загальне та спеціальне використання лісових ресурсів;
— за правовою формою реалізації — первинне використання лісових ресурсів;
— за цільовим призначенням лісу — використання лісів для потреб лісового господарства; використання лісів для потреб мисливського господарства; використання лісів у науково- дослідницьких, рекреаційних, оздоровчих цілях;
— за терміном використання — постійне та тимчасове.
Відповідно до ст. 16 ЛК право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення терміну надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення терміну надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Тимчасове користування лісами (ст. 18 ЛК) — об’єктом його можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути:
1) довгостроковим — (від одного до п’ятдесяти років), засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства;2) короткостроковим (до одного року) — для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісоко- ристувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб’єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокорис- тувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Права та обов’язки постійних і тимчасових лісокористувачів визначені у ст. 19—21 ЛК.
Постійні лісокористувачі мають: право самостійно господарювати в лісах; виняткове право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.
Постійні лісокористувачі зобов’язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов’язані: приступати до використання лісів у терміни, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування мають право: здійснювати використання лісових ресурсів із дотриманням вимог спеціального дозволу; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції; власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування зобов’язані: здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції; власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.
Лісовий Кодекс вирізняє також поняття використання лісових ресурсів, яке є одним із видів користування лісом. Відповідно до ст. 65 ЛК використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Право загального використання лісових ресурсів (ст. 66 ЛК) — це право громадян у лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов’ язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами, зазначеними у частині першій цієї статті, способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують санітарного стану лісів.
Право спеціального використання лісових ресурсів (ст. 67 ЛК) за загальним правилом у порядку спеціального використання здійснюється за такі види використання лісових ресурсів:
1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
2) заготівля другорядних лісових матеріалів;
3) побічні лісові користування;
4) використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.
Заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться у стиглих і перестійних деревостанах. Для заготівлі деревини під час рубок головного користування в першу чергу призначаються пошкоджені, ті, що усихають, інші деревостани, що потребують термінової рубки за своїм станом, і деревостани, які вийшли з підсочування. Залежно від категорій лісів, застосовуються такі системи рубок головного користування: суцільні, поступові або вибіркові, комбіновані рубки.
Так, згідно із Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Державної програми «Ліси України» на 2002—2015 роки» від 29 квітня 2002 року № 581, рубки є одним із найважливіших лісогосподарських заходів, спрямованих на формування високопродуктивних і стійких лісостанів із високими екологічними й захисними функціями. У лісах України проводяться рубки догляду, санітарні та лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних деревостанів, прокладанням квартальних просік та створенням протипожежних розривів, доглядом за підростом, підліском, узліссям тощо. Програмою передбачається зменшення частки суцільних та збільшення частки поступових і вибіркових способів лісовідновних рубок із одночасним здійсненням заходів сприяння природному поновленню та створення часткових культур.
В основу проведення рубок головного користування покладено дотримання принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, відтворення високопродуктивних стійких насаджень, що сприятиме збереженню біорозмаїття лісів за повного використання можливостей природного відновлення цінних лісоутворюючих порід та ширшого застосування екологічно безпечних технологій.
Під час проведення заготівлі деревини не дозволяються вирубування та пошкодження: цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України; насінників і плюсових дерев.
Заготівля другорядних лісових матеріалів (ст. 72 ЛК) може здійснюватися для заготівлі другорядних лісових матеріалів: живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.
До побічних лісових користувань (ст. 73 ЛК) належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету.
Заготівля другорядних лісових матеріалів та побічних лісових користувань регулюється Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісокористувань у лісах України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 року.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Відповідно до ст. 69 ЛК спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток). Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов’язаних і не пов’язаних із веденням лісового господарства. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 77 ЛК спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 6.07.1998 року затверджений Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року затверджено такси на деревину лісових порід, що випускається на пні, і живицю, наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінеко- безпеки від 15.10.1999 року затверджено Інструкцію про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якою деталізується порядок плати. Також, відповідно до Листа Податкової Державної адміністрації «Про особливості адміністрування збору за спеціальне використання лісових ресурсів у 2007 році» від 26.01.2007 року № 1367/7/15-0817 запроваджена щорічна індексація нормативів збору за спеціальне використання лісових ресурсів згідно з формулою, визначеною Постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів» від 6 листопада 2003 року № 1735.
Припинення права користування лісами та права використання лісових ресурсів регулюють ст. 22 та 78 ЛК України.
Так, відповідно до ст. 22 ЛК підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Право використання лісових ресурсів припиняється у разі (ст. 78 ЛК):
1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів;
2) завершення терміну, на який було надано право використання лісових ресурсів;
3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів;
4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;
5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища;
6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів;
7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням;
8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.
Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка тими органами, які їх видали.
7.3.