Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

214

2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки аа їх межами, на яких розташовані об\'єкти комунальної власності.

3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об\'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об\'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

4. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

5. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об\'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазна-

215

ченими земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.

Коментована стаття вперше чітко визначає об\'єкти права комунальної власності на землю.

До земель комунальної власності належать всі землі населених пунктів, крім тих, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть знаходитись і землі поза межами населених пунктів, якщо на них знаходяться різні об\'єкти комунальної власності, тобто лікарні, побутові, транспортні підприємства, інші споруди та будівлі, які належать на праві комунальної власності територіальним громадам.

Стаття 83 визначає окремі категорії земель, які знаходяться тільки в комунальній власності і не можуть надаватися іншим власникам. За своїм правовим становищем, зазначені землі виконують переважно суспільні функції на користь всьому населенню, використовуються для забезпечення належних умов життя мешканців, діяльності органів місцевого самоврядування або належать до земель, які мають особливу функцію, наприклад, екологічну, оздоровчу, історико-культурну тощо.

В статті передбачені основні підстави виникнення права комунальної власності. Це в першу чергу безкоштовна передача земель, які знаходилися у державній власності, до власності територіальних громад. У комунальну власність можуть переходити землі і за заповітом від громадян, власників земельних ділянок, або в порядку успадкування у разі відсутності спадкоємців за заповітом або законом.

В загальноцивільному порядку територіальні громади можуть набувати право власності на земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Договір відчуження земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

216

Особливою умовою виникнення права комунальної власності е примусове відчуження земельних ділянок у приватних власників у разі виникнення суспільних потреб або суспільної необхідності. Це два різних поняття і дві підстави набуття права комунальної власності.

В першому випадку перелік суспільних потреб чітко визначений у ст. 146 цього Кодексу і є вичерпним. До суспільних потреб відносяться примусовий викуп земельних ділянок під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування, під будівлі; споруди та інші виробничі об\'єкти державної та комунальної власності; під об\'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування лінійних об\'єктів та об\'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; під міські парки, майданчики відпочинку та інші об\'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. Суспільна необхідність виникає тільки у разі введення військового або надзвичайного стану і є за своєю суттю форс-мажор-ними обставинами припинення права приватної власності на землю.

Принциповою новизною статті є положення п. 5 про можливість об\'єднання територіальними громадами на договірних засадах належних їм земельних ділянок. Таким чином, об\'єднані земельні ділянки будуть належати територіальним громадам на праві спільної часткової власності. При цьому треба відмітити, що управління цими землями будуть здійснювати не самі територіальні громади, як співвласники, а окремий орган — відповідна районна або обласна рада. Останні і визна чаються, згідно вимог чинного Земельного кодексу, су б\'єктами права спільної власності.

<< | >>

↑

Источник: Гетьман А.П та ін.. Земельний кодекс України. — X., 2002. — 600 с.. 2002

Еще по теме Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад:

- Земельне право України - Земельное право Р. Беларусь - Земельное право России -