При переході права власності на землю

сплачуються такі податки:

> податок на додану вартість юридичних осіб;

> податок на прибуток юридичних осіб;

> податок з доходів фізичних осіб.

Порядок стягнення податку на додану вартість визначається Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., за яким:

■ суб\'єкт оподаткування - виключно юридичні особи;

■ об\'єкт оподаткування - земельна ділянка;

■ база оподаткування — більша з величин нормативної грошової чи експертної грошової оцінки площі земельної ділянки (порядок розрахунку викладено у темах 11—12);

■ ставка податку — 20 % ;

■ термін сплати податку — щомісяця і щоквартально.

■ суб\'єкт оподаткування - виключно юридичні особи;

■ об\'єкт оподаткування — прибуток від продажу земельної ділянки, який включається до складу валового оподаткованого доходу;

■ база оподаткування —прибуток;

■ ставка податку відповідає загальній ставці оподаткування прибутку — 25 %;

■ термін сплати податку — щоквартально.

Податок з доходів фізичних осіб при продажу ними земельних ділянок визначається Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р.:

■ суб\'єкт оподаткування — виключно фізичні особи;

■ об\'єкт оподаткування - дохід, отриманий від продажу земельної ділянки, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості земельної ділянки;

■ ставка податку — 5 %;

■ термін сплати податку — щомісяйя і щорічно.

За наявності у користувача права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку його податкові зобов\'язання приймають вигляд плати за землю згідно із Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р.

Плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов\'язкових платежів); вона, на відміну від податків, які сплачуються при переході прав власності, не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та земле­користувачів і справляється у формах:

> земельного податку;

> або орендної плати.

Об\'єктами плати за землю є земельні ділянки, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності або користуванні.

Суб\'єктами плати за землю виступають як юридичні, так і фізичні особи; власники земельних ділянок сплачують земельний податок, а користувачі земель державної та комунальної влас­ності — орендну плату, причому як перші, так і другі — з дня виникнення права власності (користування) земельною ділянкою.

Ставки земельного податку встановлені законом [13.1], а ставки орендної плати - органами місцевого самоврядування; загальні вимоги до розміру останніх полягають у тому, що вони не можуть бути нижчими ставок земельного податку.

База оподаткування - площа земельної ділянки, що виражена у нормативній грошовій оцінці (порядок розрахунку наведено у главі 11). Зважаючи на те, що нормативна грошова оцінка земель проведена ще не у всіх населених пунктах та за їх за межами (станом на 1 січня 2006 року, відповідно, 67,4 % та 1,3% від загальної площі), поки існує різний порядок оподаткування земель залежно від того, встановлена чи не встановлена їх грошова оцінка.