3.1.1. Право власності в земельних відносинах: загальні положення

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об\'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб\'єктами права власності на землю є:

· громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

· територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

· держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Слід підкреслити, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

ü придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

ü безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

ü приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

ü прийняття спадщини;

ü виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об\'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки:

§ придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

§ викупу земельних ділянок, на яких розташовані об\'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

§ прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

· придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

· внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

· прийняття спадщини;

· виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

§ у межах населених пунктів у разі придбання об\'єктів нерухомого майна та для спорудження об\'єктів, пов\'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

§ за межами населених пунктів у разі придбання об\'єктів нерухомого майна.