<<
>>

Висновки

Рада Європи з самого початку свого існування приділяла серйозну увагу проблемам національних меншин, пошуку та поступовому запровадженню певних правових стандартів у цій галузі. Саме термін ’’національні меншини” було обрано як найбільш прийнятний для визначення тих меншин, які перебували під загрозою асиміляції з боку більшості співгромадян своїх країн, але носили усталені поколіннями, іманентні характеристики своєї самобутності у межах політичної нацїї- держави на відміну від заснованих на інших критеріях, ненаціональних меншин, таких як, скажімо, робітники-мігранти, ідеологічні меншини, соціальні чи економічні меншини, сексуальні меншини тощо.

Як зазначалося у Декларації Віденського саміту (жовтень 1993 року), ’’виходячи зі свого фундаментального покликання, Рада Європи налаштована зробити свій внесок у справу врегулювання проблем національних меншин”.

Об’єктивною реалією є, однак, той факт, що всі спроби у рамках Ради Європи дійти взаємоприйнятної дефініції національних меншин поки що зазнали невдачі через брак політичної волі.

Однак прагматичний підхід, що активно застосовувався Радою Європи протягом 90-х років, активізація взаємодії у цій сфері з іншими міжнародними інституціями, зокрема ОБСЄ, вже приніс конструктивні результати у вигляді як юридично зобов’язуючих інструментів, так і документів значної політичної ваги (як широковідома Рекомендація Асамблеї РЄ № 1201 (1993)) та системи експертних наробок, цінних у вимірі майбутнього.

Спіраль діалектичного розвитку європейських стандартів щодо захисту національних меншин, відштовхуючись від суто індивідуально-правового підходу Загальної декларації прав людини (1948 р.), через усвідомлення колективної волі національних меншин як самобутніх спільнот, врешті-решт вийшла на рівень формування дієздатного механізму захисту національних меншин через пріоритетне забезпечення індивідуальних прав людини і громадянина. Саме в такому підході хотілося б вбачати запоруку територіальної цілісності держав, міжнаціональної злагоди, миру і стабільності на Європейському континенті.

<< | >>
Источник: Мармазов В.Є., Піляєв І.С.. Рада Європи: політико- правовий механізм інтеграції. — К.: Видавничий Дім “Юридична книга”,2000. — 472 с.. 2000

Еще по теме Висновки:

  1. Висновки
  2. Висновки.
  3. Висновки
  4. Висновки
  5. Висновки до розділу 3
  6. Висновки до розділу 3
  7. Висновки до розділу 2
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки та пропозиції
  10. Висновки до розділу 2
  11. Висновки до розділу 1
  12. Висновки до розділу 4
  13. Висновки до розділу 3
  14. Висновки до розділу 1
  15. Висновки
  16. Висновки
  17. Висновки
  18. Висновки
  19. Висновки
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -