Договори страхування у сільському господарстві

Страхування аграрного виробництва - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ, зв’язаних із виробництвом сільського­сподарської продукції, у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів.

Ризик у сільському господарстві полягає у відсутності гаран­тій отримання запланованих виробничих результатів під впли­вом природних чинників. Визначаючи втрати і збитки, викли­кані природними або стихійними чинниками, треба враховувати не лише втрати майна (будинки, машини тощо), а й втрати уро­жаю, приплоду, продуктивності.

Зменшення та розподіл ризиків аграрних товаровиробників здійснюється через механізм страхування. В Україні найризи- кованішим є вирощування сільськогосподарських культур і ба­гаторічних насаджень, тому що під ці культури відведено біль­ше половини території.

В механізмі страхування сільського господарства розрізня­ють два поняття: шкоди і втрати. Перші - це пошкодження чи знищення, зумовлені стихійним лихом або нещасним випад­ком. Коли знищення перевищують 10 % вартості оцінки майна чи продукції, вони називаються надзвичайними шкодами. Дру­гі - це зменшення очікуваної врожайності або продуктивності через повне або часткове знищення засобів виробництва, кош­ти на відновлення пошкодженого майна

¹ Майовець Є. Й. Теорія аграрних відносин: навч. посіб. Київ: Центр навч. літ., 2005. С. 201.

Страхування виконує чотири основні функції: 1) ризиково- розподільчу, яка виявляється у заміщенні матеріального збит­ку чи інших наслідків ризику (наприклад, перерозподіл гро­шових коштів від одних страхувальників на користь тих, хто потерпів); 2) попереджувальну, яка полягає у прогнозуванні за­ходів, які можуть зменшити страховий ризик (наприклад, про­ведення страховою організацією інформаційної кампанії по ви­явленню та ліквідації потенційної загрози); 3) заощаджувальну, яка полягає в тому що за допомогою страхування можуть на­копичуватися значні грошові кошти (наприклад, страхові ком­панії з акумуляції заощаджень страхувальників можуть стати по­стачальниками позичкового капіталу); 4) контрольну, яка вира­жається у строгому контролі за домінуванням і використанням коштів страхового фонду.

Існує два види страхування: обов’язкове і добровільне. Обо­в’язкові види страхування запроваджуються законами України і мають бути включені до Закону України «Про страхування»¹. Відповідно до п. 30 ст. 7 ЗУ «Про страхування» та до Переліку тварин, затвердженому постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 23 квітня 2003 року № 590 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на ви­падок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, сти­хійних лих та нещасних випадків»^{[126] [127], обов’язковому страхуванню підлягають: 1) племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають пле­мінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в се­лекційному процесі) віком від 1 року; 2) зоопаркові тварини ві­ком від 1 року; 3) циркові тварини віком від 1 року.}

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Кон­кретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України «Про особливості страхуван­ня сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року договір страхування (стандартний до­говір страхування сільськогосподарської продукції з держав­ною підтримкою від сільськогосподарських виробничих ри­зиків) - це договір, що укладається між страховиком і стра­хувальником - сільськогосподарським товаровиробником із страхування сільськогосподарської продукції на умовах, вста­новлених законом. Типові договори страхування розробляються для кожного страхового продукту та/або для окремої культури і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що за­безпечує формування і реалізує державну аграрну політику, та національною комісією, що здійснює регулювання у сфері рин­ків фінансових послуг У рамках програми державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції страхові компанії використовують тільки стандартні договори страхування На­приклад, є такі стандартні договори:

- страхування площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі;

- страхування посівів та майбутнього врожаю озимих зер­нових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на весь період вирощування;

- страхування озимих зернових сільськогосподарських куль­тур з державною підтримкою на весняно-літній період.

Предметом договору страхування сільськогосподарської про­дукції з державною підтримкою є майнові інтереси страхуваль­ника, пов'язані з його страховими ризиками щодо вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продук­ції (товарів), зазначеної у групах 1- 24 УКТ ЗЕД згідно із За­коном України «Про Митний тариф України», а саме щодо: уро­жаю сільськогосподарських культур; урожаю багаторічних насад­жень; сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, х^уювих зві­рів, бджолосімей, водних біоресурсів і тваринницької продукції.

Не підлягають страхуванню з державною підтримкою: урожай сільськогосподарських культур, які впродовж трьох або біль­ше років не давали урожаю при їх культивуванні; урожай ба­гаторічних насаджень плодоносного віку, які не давали урожаю протягом останніх п'яти років; хворі сільськогосподарські тва­рини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї, водні біоресурси і тваринницька продукція, а також ті, що перебувають у зоні карантину або в зоні виникнення надзвичайних епізоотичних обставин.

Договір страхування укладається між страхувальником та страховиком у письмовій формі відповідно до вимог стандарт­ного страхового продукту.

Договір страхування укладається у двох примірниках, що мають рівну силу. Завірені страховиком копії договорів стра­хування протягом 1 О днів з дати їх укладення передаються до Аграрного страхового пулу. Аграрний страховий пул є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють страхування відповід­но до вимог Закону. Участь страховиків у Пулі є умовою для здійснення страхування сільськогосподарської продукції з дер­жавною підтримкою.

У договорі страхування сільськогосподарської продукції з дер­жавною підтримкою, крім умов, встановлених Законом України «Про страхування», обов'язково зазначаються:

при страхуванні урожаю - кадастровий номер і площа зе­мельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, або ко­ординати глобальної системи позиціонування (GPS - супутни- кової системи навігації);

при страхуванні сільськогосподарських тварин - вид, порода, санітарно-ветеринарний стан, ідентифікаційний номер (якщо присвоєний) тварини;

при страхуванні живих водних ресурсів - вид, класифікація, умови розведення та показники вилову водних біоресурсів;

при страхуванні у бджільництві - кількість бджолосімей у ву­ликах, їх продуктивність, умови їх розведення;

прогнозований обсяг продукції (врожайність) в натурі та ціни, що використовуються для розрахунку страхової вартості вирощеної продукції;

рівень страхового покриття;

основні агротехнічні і технологічні заходи, які страхувальник зобов'язується виконати;

порядок визначення розміру страхового відшкодування (ст.

Договір страхування починає діяти з дня внесення страхово­го внеску але не раніше дати, встановленої в договорі, а при­пиняється із настанням страхового випадку; закінченням тер­міну дії; настанням певних обставин (наприклад, завершення збирання врожаю і вивезення його з поля); за згодою сторін та у випадках, передбачених ст. 28 ЗУ «Про страхування».

7.6.