Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення функціонування сільськогосподарських підприємств і організацій

Доступні за ціною та якісні матеріальні ресурси є необхід­ністю ефективності аграрного виробництва. Сільське господар­ство забезпечують матеріальними ресурсами всі галузі та сфе­ри АПК.

Особливістю матеріальних ресурсів у сільському господар­стві є взаємозв'язаність функціонування їх на ринку. Будь-хто з учасників аграрного ринку знає, що сільськогосподарські ма­шини не можуть використовуватися без палива й енергії. З під­вищенням рівня інтенсивності виробництва потреби в оборот­них засобах на одиницю загальної площі зростають швидшими темпами, ніж в основних. З підвищенням урожайності потреба в добривах, засобах хімічного захисту, паливі зростає швидше, ніж потреба у сільськогосподарській техніці, транспортних засобах.

Головну частину матеріальних ресурсів аграрного сектора становлять основні засоби. Низький рівень розвитку аграрного виробництва дуже часто є наслідком недостатньо узгодженої і чіткої організації приватних суб'єктів ринку, діяльності торго­вельних посередників, механізму ліцензування і квотування ко­мерційної діяльності.

Існують різні джерела надходження матеріально-технічних ресурсів. Наприклад, їх можна придбати у дослідних господар­ствах і станціях, товарних біржах і аукціонах, племінний мо­лодняк - на племінних станціях, паливні ресурси - на палив­них базах. Власники дрібних господарств основну частину не­обхідних матеріально-технічних ресурсів отримують через під­приємства роздрібної торгівлі ’.

Значно складніший механізм придбання машин і техніки. Найважливішими з них є лізинг, оренда, іпотека (застава) і про­кат.

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності з придбання машин і передачі їх на основі договору фізичним чи юридичним особам за певну плату. Предметом лізингу можуть бути машинне устат­кування, транспортні засоби, будинки, споруди, інше нерухоме і рухоме майно. Не можуть бути предметом лізингу земельні ді­лянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси під­приємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язу­ється набути у власність річ у продавця (постачальника) від­повідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на ви­значений строк не менше одного року за встановлену плату (лі­зингові платежі)'. Істотними умовами договору лізингу є: пред­мет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається пра­во користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лі­зингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б од­нієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.

Забезпечення агровиробників матеріальними ресурсами може здійснюватися і через механізм оренди. На відміну від лізингу при оренді амортизація нараховується орендатором щомісячно впродовж усього терміну оренди. Механізм орендних відносин може бути різним. Наприклад, орендар зі згоди орендодавця може здавати орендоване майно в суборенду. В договорі мо- бути передбачені умови викупу орендованого майна. Ви­моги для укладення договорів оренди встановлюються Цивіль­ним кодексом України (ст. ст. 792-805), ЗУ «Про оренду зем­лі», ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», який встановлює особливий порядок передачі в оренду зазначеного у назві Закону майна за відповідним договором (ст. 9)^{[129] [130].}

Для розвитку матеріально-технічних ресурсів дедалі більше значення має іпотека - застава нерухомості (земельних ділянок, об’єктів, розташованих на земельній ділянці і невід’ємно пов’я­заних з нею, повітряних та морських суден, суден внутрішньо­го плавання, космічних об’єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено). Іпотека дає переважне право іпотекодержателю задовольняти свої вимоги до боржника у ме­жах вартості заставленого майна. У випадку неплатоспроможно­сті боржника вимога кредитора задовольняється коштами з ви­торгу від реалізованого майна або залишенням його у власності іподекодержателя. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та містить наступні істотні умови: 1) відомості про іпотекодавця та іпотекодержате- ля; 2 ) зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому вста­новлено основне зобов’язання; 3) опис предмета іпотеки, до­статній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ді­лянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність¹.

Іпотечний договір також може містити положення щодо ви­значення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Якщо предметом застави є майно, яке стане власністю за­ставодавця після укладення договору застави, в тому числі про­дукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід ху­доби тощо), договір застави укладається за нормами ЗУ «Про заставу»^{[131] [132]. Застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського по­свідчення - варанта тощо) кредиторові або шляхом укладення договору застави.}

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк ви­конання зобов’язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода (ст. 12). Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Предметом договору прокату є рухома річ, яка використову­ється для задоволення побутових невиробничих потреб. Якщо це встановлено договором, то предмет договору прокату може використовуватися і для виробничих потреб.

За договором прокату наймодавець, який здійснює підпри­ємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зо­бов’язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк (ст. 787 ЦК України).

Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, але вони не можуть порушувати прав наймачів, вста­новлених законом.

Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними.

Нормальне виробниче функціонування аграрних товарови­робників можливе за умови якісного та своєчасного виробничо- технічного агросервісу. Технічний сервіс - це комплекс робіт та послуг із забезпечення покупців сільськогосподарськими ма­шинами, ефективного використання та підтримання їх у справ­ному стані протягом всього періоду експлуатації.

Аграрні товаровиробники беруть зобов’язання підготувати машини та агрегати до ремонту за діючими технічними умова­ми і, як правило, своїми силами і за свій рахунок доставити їх в агросервісні підприємства або інший пункт ремонту передба­чений договором. В обумовлений договором термін замовники після одержання повідомлення повинні прийняти відремонто­вані машини і агрегати, оплатити вартість ремонту і вивезти ві­дремонтовану техніку.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть майнову відповідальність. Так, у разі несвоєчас­ного надання виконавцю приміщення для виконання ним робіт, яке призведе до простою техніки виконавця, замовник відшко­довує йому збитки, виходячи з фіксованої (планової) вартості машино-дня. Замовник звільняється від такої відповідальності в разі винної поведінки самого виконавця (несвоєчасного пові­домлення замовника про необхідність виконання вантажно-роз­вантажувальних робіт, надання необхідної техніки і т. ін.). Від­шкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов’я­зань за договором. Замовники при виявленні недоліків про­тягом гарантійного строку мають право вимагати від виконавця робіт з технічного сервісу безоплатного усунення недоліків ма­шини або відшкодування витрат на їх усунення виконавцем ро­біт з технічного сервісу та відшкодування збитків.

Наказом Міністерства аграрної політики України «Про по­рядок визначення на конкурсних засадах виконавців робіт з ре­монту сільськогосподарської техніки та обладнання для агропро­мислового комплексу, що вилучені з фінансового лізингу в лі- зингоотримувачів, визнаних банкрутами, або таких, що поруши­ли договір лізингу» від 27 липня 2005 року встановлена процедура щодо забезпечення ефективного використання коштів Держав­ного бюджету України, які спрямовуються на ремонт сільсько­господарської техніки та обладнання ^іл агропромислового ком­плексу, що вилучені з фінансового лізингу в лізингоотри мувачів, визнаних банкрутами, або таких, що порушили договір лізингу

Перспективні напрями розвитку вітчизняного будівництва сільськогосподарської техніки для потреб АПК деталізовано у Законі України «Про стимулювання розвитку вітчизняного ма­шинобудування для агропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 року^[133].

В Україні існує нова послуга - технічний асистанс, яка яв­ляє собою проведення мобільного сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки. Технічна допомога може нада­ватися транспортним засобам аграрних товаровиробників (ав­томашинам, комбайнам, тракторам, агрегатам) шляхом виїзду служби технічної допомоги на місце поломки, якщо така тра­пилася; проведення діагностики або аварійних ремонтних ро­біт на місці поломки, у тому числі у полі - заміна шин, пуск двигуна, аварійне відкриття замків, долив палива або необхід­них мастил; організації евакуації транспортного засобу на стан­цію технічного обслуговування; доставки необхідних запчастин. Послуги технічного асистанса надаються страховими або спе­ціалізованими сервісними компаніями, у тому числі сільського­сподарськими корпораціями, такими як Агроівдустріальна ком­панія, Агро-Союз, Укравтосельхозмаш, на підставі укладання відповідних договорів.

7.7.