Правові гарантії пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забез­печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра­цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, перед­бачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основ­ним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. Відповідно до Конституції України соціальне законодавство конкретизує умови та порядок надання різних видів соціального забезпечення. Сутність права на соціальне забезпечення полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх засобів для жит­тя громадян, які втратили здатність або можливість працювати й отримувати матеріальні блага від результатів праці.

У ст. 3 Закону України «Про основні засади державної аграр­ної політики на період до 2015 року» серед основних пріоритетів державної аграрної політики було закріплено, зокрема, поси­лення соціального захисту сільського населення, встановлення заробітної плати та пенсійного забезпечення працівників сільсь­кого господарства не нижче середнього рівня в галузях еконо­міки держави. Також передбачалося, що одним з основних на­прямів комплексного розвитку сільських територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня селян є: сприяння підви­щенню рівня доходів сільського населення, удосконалення за­гальнообов’язкового пенсійного страхування працівників сільсь­кого господарства.

Відповідно до ст.

- трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у вироб­ництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки піс­ля досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

- жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, ін­ших підприємствах сільського господарства, - після досягнен­ня 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування;

- жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну - після досягнен­ня 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

- жінки, які працюють у сільськогосподарському вироб­ництві та виховали п’ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Мі­ністрів України.