Локальні внутрішньогосподарські акти сільськогосподарських підприємств, товариств, кооперативів

Тенденцією вдосконалення правового регулювання аграр­них відносин в умовах переходу до ринкової економіки є роз­ширення сфери локального правового забезпечення. Тому не­від’ємною складовою системи джерел аграрного права України виступають локальні внутрішньогосподарські нормативно- правові акти сільськогосподарських підприємств, товариств, кооперативів.

До внутрішньогосподарських актів можна віднести правові акти повноважних органів сільськогосподарського підприєм­ства, товариства, кооперативу, які оформлені відповідно до іс­нуючих вимог і є чинними тільки для засновників, учасників, членів, керівників, спеціалістів та працівників конкретної юри­дичної особи.

Основними внутрішньогосподарськими актами, що є дже­релами аграрного права, є статут, Правила внутрішнього роз­порядку, Положення про оплату праці, Положення про пре­міювання, Положення про фонди, Положення про виробничий структурний підрозділ, Положення про внутрішньогосподарсь­кий підряд та інші акти.

Найбільш вагомим внутрішньогосподарським локальним нормативно-правовим актом, який закріплює комплексну пра- восуб’єктність юридичної особи - сільськогосподарського то- варобиробника, є статут. Статут набуває юридичної сили з моменту державної реєстрації юридичної особи та є правовою базою для прийняття інших вн^утрішньокооперативних локаль­них нормативно-правових актів. Статут регулює організаційно- управлінські, членські, майнові, земельні та трудові відносини.

Наступним за значимістю внутрішньогосподарським актом є Правила внутрішнього розпорядку, в яких передбачено специфіку виробничо-господарської діяльності конкретного сільськогоспо­дарського товаровиробника - юридичної особи: робочий час і час відпочинку, організація виробництва і праці, заохочення і стягнення, охорона праці тощо. Правила внутрішнього розпо­рядку деталізують окремі положення статуту.

Важливим внутрішньогосподарським нормативно-правовим актом є Положення про оплату праці, в якому залежно від осо­бливостей виробничо-господарської діяльності сільськогоспо­дарського товаровиробника передбачено форми, види, системи оплати праці. З метою стимулювання працівників до високо­продуктивної праці, підвищення ефективності та якості їх ро­боти на підприємстві приймається Положення про преміювання, яке визначає умови і порядок преміювання працівників за ви­конання виробничих завдань, терміни ви_плати премій, джерела виплат тощо.

Положення про фонди визначає порядок формування та ви­користання фондів сільськогосподарського підприємства, това­риства, кооперативу зокрема: статутного, резервного, пайового, фонду розвитку виробництва, соціального розвитку, заохочення та ін.

З метою регламентації діяльності структурних підрозділів сільськогосподарського підприємства, господарства, кооперати­ву та визначення їх місця в організаційній структурі сільсько­господарського товаровиробника власник або уповноважений ним орган повинен розробити, затвердити і застосовувати По­ложення про виробничий структурний підрозділ. Це важливий внутрішньогосподарський акт, на підставі якого організовують повсякденну діяльність структурного підрозділу, оцінюють ре­зультати роботи, складають посадові інструкції, визначають за­вдання, функції, права та обов’язки, а також відповідальність робітників та спеціалістів.

Оскільки в сільському господарстві широко практикуються підрядні форми організації виробництва і праці, тому одним з важливих внутрішньогосподарських локальних актів є Положен­ня про внутрішньогосподарський підряд. Даний акт закріплює са­мостійність підрядного колективу у виконанні виробничого за­вдання, регламентує відносини структурного підрозділу і окре­мих його членів, засновані на госпрозрахунковому завданні з виробництва чи переробки сільськогосподарської продукції.

Розширення сфери саморегуляції сільськогосподарської ді­яльності аграрних товаровиробників не повинно змінювати вер­ховенство закону у системі нормативно-правових актів.

2.7.