§ 7. Правове становище інших підприємств КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ (КООПЕРАТИВІВ)

Садівничі кооперативи. Кооперативним законодавст­вом, а саме Законом України «Про кооперацію» за напрямом діяльності виокремлюється такий вид кооперативу, як садо­во-городній. До прийняття цього Закону садівничі товарис­тва в основному реєструвалися як громадські організації - об'єднання громадян, які провадять діяльність згідно із Зако­ном України «Про об'єднання громадян»^[187] виключно з метою захисту спільних інтересів своїх учасників - садівників.

Підзаконні нормативні акти визначають садівниче то­вариство як юридичну особу, що є добровільним об'єднан­ням громадян - власників садівничих ділянок^[189].

Щодо організаційно-правової форми садівничого това­риства треба зазначити, що згідно зі ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. У свою чергу, товариства поділяються на підприємницькі та непід- приємницькі і тому, якщо садівниче товариство не має на меті отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, його можна віднести до непідприємницького.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуго­вуючий кооператив - кооператив, який утворюється шля­хом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надан­ня послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального обороту коо­перативу. Подібна норма міститься у ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Такі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку.

Разом з тим необхідно зазначити, що згідно із п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про громадські об'єднання»^[190] його дія не поширюється на непідприємницькі товариства (які не є громадськими об'єднаннями), утворені на підставі інших законів. А садово-городній кооператив прямо віднесений до окремого різновиду кооперативів Законом України «Про ко­операцію». Закон, який регулює діяльність громадських об'єднань у п. 5 ч. 1 ст. 3, передбачає серед принципів утворення і діяльності цих об'єднань відсутність майнового інтересу їх членів (учасників). Майновий інтерес членів саді­вничого кооперативу присутній - це отримання врожаю зі свого саду. Отже, згідно із новітнім законодавством України садівниче товариство треба відносити до такої організацій­но-правової форми, як обслуговуючий кооператив.

Однак Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва з метою запобігання виникнен­ню порушень прав власності членів садівничих товариств та створенню напруженої ситуації навколо садівничих това­риств відкликав свій лист від 9 червня 2008 р. № 4899, що був виданий на наказ Держспоживстандарту «Про затвер­дження національних стандартів України, державних кла­сифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу 31 березня 2004 р. за № 59 та скасування нормативних документів», яким нада­валися роз'яснення про організаційно-правову форму «об­слуговуючий кооператив» (код 320), що введена Законом України «Про кооперацію».

Прийняття Постанови КМ України «Деякі питання реалі­зації права власності на землю громадянами України»^[191] спричинило нову проблему: з'ясувалося, що, коли громадяни - члени садівничих товариств звернулися за отриманням ак­тів на володіння земельними ділянками, їм було відмовлено через те, що вони нібито не мають права володіння власни­ми ділянками, оскільки ці права належать вже не їм, а об­слуговуючим кооперативам.

Останнім часом багато садівничих товариств були пере­творені без узгодження з усіма членами такого товариства в обслуговуючі кооперативи.

З огляду на викладене за дорученням Прем'єр-міністра України Держкомпідприємництвом разом з Держкомстатом і Держспоживстандартом змінено Класифікацію організа­ційно-правових форм - повернення організаційно-правових форм садівничих та інших товариств (наказ Держспожив- стандарту від 25.09.2009 № 342) шляхом запровадження нового коду для садівничого кооперативу - 950 (попередній код - 183).

Таким чином, незважаючи на пряме законодавче ви­значення садівничого товариства як виду кооперативу, його згідно із Класифікацією організаційно-правових форм гос­подарювання було виключено із різновидів кооперативів та віднесено до інших організаційно-правових форм. Хоча за­конодавством передбачено, що державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими форма­ми не передбачається. Тобто ті садівничі товариства, які реєструватимуться, будуть змушені обирати іншу форму го­сподарювання. Це стосується і гаражних кооперативів, правовий статус яких окремо у цьому навчальному виданні не розглядатиметься.

Перетворення садівничих та інших товариств в обслуго­вуючі кооперативи можливе тепер лише за умови узгодження з усіма членами садівничого товариства (протокол загальних зборів із нотаріальним засвідченням підписів більшості членів товариства). В іншому випадку відомості про діючі садівничі товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців не включаються.

Фінансові кооперативи (кооперативні банки та кредитні спілки). Згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 однією з таких форм го­сподарювання кооперативів є кооперативні банки.

ГК України у ст. 338 визначає, що кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також ін­шими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.

Кооперативні банки створюються в Україні відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також законодавства про кооперацію. При цьому законо­давство про кооперацію поширюється на кооперативні бан­ки в частині, що не суперечить вказаному Закону. Коопера­тивні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах обла­сті) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності коопера­тивного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місце­ві кооперативні банки. До функцій центрального кооперати­вного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих міс­цевими кооперативними банками, а також здійснення конт­ролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія ба­нку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Рівень мінімального розміру статутного капіталу коопе­ративного банку встановлюється НБУ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Прибутки або збитки кооперативного банку за результа­тами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій ба­нку з пов'язаними з ним особами, не поширюються на опе­рації кооперативного банку.

КМ України схвалено Концепцію розвитку системи креди­тної кооперації^[192]. Ця Концепція визначає стратегічні напрями державної політики у сфері кооперативного кредитування, що розвивається на ринкових засадах з мінімально можливим втручанням держави, та принципи функціонування систе­ми кредитної кооперації з урахуванням позитивного міжна­родного досвіду.

У зазначеній Концепції зауважується, що хоча законо­давством і передбачена можливість створення кооператив­них банків, проте жодного такого банку не створено.

У Концепції передбачається створення дво-, трирівневої системи кредитної кооперації. Перший рівень - кредитні спі­лки, що безпосередньо надають фінансові послуги спожива­чам - своїм членам. Другий рівень - кооперативні банки та об'єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресур­сів як шляхом їх перерозподілу в межах системи кредитної кооперації, так і шляхом залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки може здійсню­ватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. До того ж на законодавчому рівні необхідно: визначити, що засновни­ками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість засну­вання кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об'єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредит­них спілок.

Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень - центральні кооперативні банки та/або об'єднані кредитні спілки.

Зокрема кредитні спілки є фінансовими кооперативами, які незалежно від того, ким вони створені - споживачами чи підприємцями, мають спільну ознаку: мета їх діяльності - не отримання прибутку, а економія коштів своїх членів, на­дання якісніших послуг за кращих умов^[193].

Всесвітня рада кредитних спілок (WOCCU) на початок листопада 2012 р. об'єднувала 51 тис. кредитних спілок, які мали 196 млн членів кредитних спілок у 100 країнах. Сума­рні активи спілок становили 1 трл 563 млрд доларів^[194]. Між­народний день кредитних спілок відзначається щорічно з 1948 року кожен третій четвер жовтня. Святкування Між­народного дня кредитних кооперативів - це данина історії руху кредитних спілок, міжнародне визнання позитивного впливу кредитних кооперативів на зміни в економічній і соціальній сфері.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» під кредитною спілкою треба розуміти неприбуткову органі­зацію, що заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з ме­тою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошо­вих внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фі­нансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

Згідно зі ст. 21 зазначеного вище Закону кредитна спіл­ка як суб'єкт господарювання здійснює некомерційну гос­подарську діяльність. Так, кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх пла­тності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготі­вковій формі (отримувати кредити від імені членів кредит­ної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності); залу­чає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій ви­ключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням уповноваженого органу, тощо.

На жаль, доводиться констатувати, що п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» обмежує склад учас­ників кредитних операцій з боку господарюючих суб'єктів, лише від імені членів кредитної спілки можуть виступати фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у власності членів такої спілки. Проте на сучас­ному етапі найбільш поширеною універсальною організа­ційно-правовою формою господарювання можна визнати господарські товариства, зокрема акціонерні товариства. Тому аналізована норма є дещо дискримінаційною^[195].

Підприємства громадських об'єднань, релігійних органі­зацій, профспілок, політичних партій. ГК України у ст. 112 передбачає можливість створення підприємств громадським об'єднанням або релігійною організацією. Таке підприємство є унітарним, заснованим на власності громадського об'єд­нання (громадської організації або спілки, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господар­ської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Ха­рактерною ознакою унітарного підприємства є те, що воно створюється одним засновником (громадським об'єднанням або релігійною організацією), який виділяє необхідне для цьо­го майно, формує відповідно до закону не поділений на част­ки (паї) статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який ним при­значається, керує підприємством і формує його трудовий ко­лектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорга­нізації та ліквідації підприємства.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено його статутом, або че­рез створені в порядку, передбаченому цим Законом, юри­дичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяль­ність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Вказаний Закон прямо передбачає можливість самого громадського об'єднання зі статусом юридичної особи чи створеної ним юридичної особи (това­риства, підприємства) бути виконавцем державного замов­лення відповідно до закону.

Створені громадськими об'єднаннями юридичні особи (товариства, підприємства) зобов'язані вести бухгалтерський облік, фінансову і статистичну звітність, бути зареєстрова­ними в органах державної податкової служби та сплачувати до бюджету обов'язкові платежі відповідно до закону. На­дання таким юридичним особам (товариствам, підприємст­вам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону набуте в результаті підприємниць­кої діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств).

Право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об'єднання. Окремі функції щодо управління майном за рі­шенням вищого органу управління громадського об'єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до стату­ту юридичні особи (товариства, підприємства).

Різновидом громадського об'єднання виступають моло­діжні та дитячі громадські організації. Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років, а індивідуальними членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»^[196] у ст. 9 передбачено форми державної підтрим­ки молодіжних та дитячих громадських організацій. Вона здійснюється шляхом сприяння створенню підприємств, установ та організацій, які надають послуги молоді і дітям або допомагають зайнятості молоді.

В Україні, крім громадських об'єднань, діють благодійні організації: членські благодійні організації; благодійні фонди; благодійні установи; інші благодійні організації (фундації, мі­сії, ліги тощо). Благодійні організації - це недержавні організа­ції, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із Законом України «Про благодійництво та благодійні організації»^[197]. Права благодійних організацій визначаються ст. 13 зазначеного Закону, ними передбачається, що з метою здійснення благодійної діяльності ці організації мають право засновувати засоби масової інформації, підприємства та ор­ганізації, займатися видавничою діяльністю. Можливість створення такого підприємства має бути закріплена у статуті благодійної організації. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону Укра­їни «Про благодійництво та благодійні організації» джерелами формування майна та коштів благодійного фонду можуть бути доходи від цінних паперів та надходжень від підпри­ємств, що перебувають у його власності. На фінансування благодійних програм належить використовувати всю суму надходжень, що надійшла за фінансовий рік від підпри­ємств, які перебувають у власності благодійної організації, за винятком адміністративно-господарських витрат, пов'язаних із функціонуванням благодійної організації, але не більше 20 % кошторису цієї організації в поточному році^[198].

Створювати кооперативні підприємства також мають право професійні спілки. Це добровільні неприбуткові гро­мадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) ді­яльності (навчання). Згідно зі ст. 35 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»^[199] профспі­лки мають право на господарську та фінансову діяльність. З метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єд­нання, які є юридичними особами, можуть здійснювати не­обхідну господарську та фінансову діяльність:

- надавати безоплатні послуги, роботи;

- створювати в установленому законодавством порядку підприємства, установи або організації зі статусом юридич­ної особи;

- формувати відповідні фонди, кредитні спілки^[200].

Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здій­снюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів. Це закріплено у п. 3

ч. 1 ст. 12 Закону України «Про політичні партії в Україні»^[201], де прямо передбачено, що політичні партії мають право за­сновувати із підприємств лише власні засоби масової інфо­рмації, як передбачено відповідними законами України.

Релігійні організації здійснюють виробничу і господар­ську діяльність відповідно до ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»^[202].

Релігійні організації у порядку, визначеному чинним за­конодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші під­приємства. Прибуток від виробничої діяльності та інші до­ходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства у порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій.

Релігійні організації як власники належного їм майна можуть у разі заснування ними підприємств закріплювати за такими підприємствами майно на праві господарського відання з метою здійснення підприємницької діяльності або на праві оперативного управління для здійснення некомер- ційної діяльності^[203].

Законодавчими актами України можуть встановлювати­ся й інші обмеження щодо створення і діяльності підпри­ємств громадських організацій, політичних партій або релі­гійних організацій.

Питання для самоконтролю

1. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність під­приємств кооперативної власності (кооперативів) в Україні.

2. Види підприємств кооперативної власності (кооперативи), що існують у світовій практиці.

3. Поняття та юридичне визначення підприємств кооперати­вної власності (кооперативів).

4. Особливості правового регулювання фінансових кооперати­вів (кооперативних банків кредитних спілок).

5. Споживчі кооперативи.

6. Поняття та юридичне визначення підприємств громадсь­ких об'єднань, благодійних релігійних організацій, профспілок, по­літичних партій.

7. Принципи діяльності кооперативу.

8. Класифікація кооперативів.

9. Порядок створення виробничого кооперативу.

10. Порядок та умови виникнення членства в підприємствах кооперативного типу.

11. Порядок та умови припинення членства в підприємствах кооперативного типу.

12. Система органів управління підприємств кооперативної власності (кооперативів).

13. Вищі органи самоврядування виробничих кооперативів та їх компетенція.

14. Голова кооперативу, його повноваження і відповідальність за стан господарювання підприємства. Правління кооперативу, його повноваження згідно зі статутом..

15. Правове становище виконавчого директора виробничого кооперативу.

16. Правомочність спостережної ради виробничого коопера­тиву і ревізійної комісії (ревізора) та їх повноваження.