§ 2. Правове становище виробничого кооперативу

ГК України відніс виробничі кооперативи до підпри­ємств колективної власності. На сьогодні цей єдиний Кодекс та декілька законів передбачають право колективної влас­ності. Визначення виробничого кооперативу за ч.

Таблиця 1

Структура нормативно-правових актів, що регулюють діяльність кооперативних підприємств (кооперативів)

206

Кооперативи створюються та діють відповідно до прин­ципів, закладених у ст.

Засновниками (членами) виробничого кооперативу мо­жуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства. Чисельність його членів не може бути меншою ніж три осо­би. Рішення про створення виробничого кооперативу при­ймається його установчими зборами. Він вважається ство­реним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації відповідно до вимог ГК України.

Членами виробничого кооперативу можуть бути грома­дяни, які:

- досягли 16-річного віку;

- визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог;

- беруть майнову та трудову участь у діяльності коопе­ративу.

Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо).

Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на під­ставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу ро­бить вступний та пайовий внески у порядку, визначеному статутом. Рішення правління (голови) кооперативу про при­йняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загаль­ними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: а) добровільного виходу з нього; б) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; в) несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; г) смерті члена кооперативу - фізичної особи; ґ) ліквідації члена кооперати­ву - юридичної особи; д) припинення діяльності кооперативу.

Основними правами членів виробничого кооперативу є: участь в господарській діяльності, а також в управлінні коо­перативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із за­питами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов'язками членів виробничого кооперати­ву є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за дія­льністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед ко­оперативом; сплата визначених статутом кооперативу внес­ків. Статут виробничого кооперативу може передбачати й інші права та обов'язки членів кооперативу.

Вище було зазначено статус співвласників фізичних осіб - членів виробничого кооперативу. Питання щодо участі у виробничому кооперативі асоційованих членів - не лише фізичних осіб - чинним українським законодавством чітко не врегульоване^[149].

Майно виробничого кооперативу становить колективну власність. Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої дія­льності, передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Члени кооперативу можуть передавати як пайовий вне­сок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. За земе­льну ділянку, передану виробничому кооперативу в корис­тування, з нього можуть справляти плату в розмірах, визначе­них загальними зборами членів кооперативу.

ГК України у ст. 100 передбачає, що майно виробничого кооперативу згідно з його статутом поділяється лише на па­йовий і неподільний фонди. Проте Закон України «Про коо­перацію» у ст. 20 зазначає, що для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його стату­том, формує ще і резервний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються у рівних частинах та/або пропорційно очіку­ваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Порядок відрахувань до неподіль­ного фонду частини доходу визначається статутом коопера­тиву. Згідно із ч. 7 ст. 29 Закону України «Про кооперацію» в разі ліквідації кооперативу майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організа­ції (кооперативним організаціям), крім випадків, передба­чених законом. До речі, в рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, по­жертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за раху­нок інших не заборонених законом надходжень для покрит­тя можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і ви­користовується за рішенням органів управління кооперативу.

Фінансові ресурси виробничого кооперативу формують­ся за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Виробничий кооператив здійснює свою діяльність, ке­руючись локальним нормативним актом - статутом коопе­ративу. Він повинен містити такі відомості: а) найменуван­ня кооперативу, його тип та місцезнаходження; б) мету створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяль­ності; в) склад його засновників; г) умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; ґ) права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; д) по­рядок внесення змін до статуту кооперативу; е) порядок вста­новлення розмірів і сплати внесків та паїв членами коопера­тиву і відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; є) форми участі членів кооперативу в його діяльності;

ж) порядок формування, склад і компетенцію органів управ­ління та органів контролю кооперативу, а також порядок при­йняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голо­сів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

з) порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; и) порядок розподілу його доходу та по­криття збитків; і) порядок обліку і звітності у кооперативі; ї) порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; й) порядок скликання за­гальних зборів; к) умови і порядок повернення паю. Статут може містити й інші пов'язані з особливостями діяльності коо­перативу положення, що не суперечать законодавству.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збо­ри. До цього рівня можна також додати: установчі збори (скликають під час створення кооперативу), позачергові за­гальні збори, збори уповноважених.

Чергові загальні збори скликаються правлінням або го­ловою кооперативу в разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори можна скликати на вимогу: а) не менше третини членів кооперативу; б) спостережної ради; в) ревізійної комісії (ревізора); г) органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори повинні бути скликані протя­гом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпе­чення правлінням (головою) кооперативу скликання позачер­гових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі, коли з організаційних причин (через територіаль­не розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможли­ве, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів коопе­ративу, які мають право делегувати уповноважених, та по­рядок делегування уповноважених для участі у зборах упов­новажених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповно­важених. Кожен член кооперативу чи уповноважений має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його за­гальних зборах, відкритим або таємним голосуванням. Ком­петенція загальних зборів кооперативу передбачена ст. 15 Закону України «Про кооперацію».

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очо­лює голова, його повноваження визначаються статутом ко­оперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління - загальним зборам кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи підприємства. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 чле­нів, обирають лише голову кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: а) здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів коопе­ративу, забезпечує виконання їх рішень; б) представляє коо­ператив у відносинах з органами державної влади та органа­ми місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; в) укладає угоди між ко­оперативом та іншими особами; г) діє від імені кооперативу в межах, передбачених його статутом. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними ви­щим органом управління кооперативу або його статутом.

Членів правління та голову кооперативу обирають зага­льні збори членів кооперативу на строк, визначений стату­том, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а та­кож порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Виконавчий директор не є обов'язковою посадою у ви­робничому кооперативі і не може бути членом кооперативу. Його може наймати правління кооперативу для оперативно­го управління його діяльністю. Він працює на умовах конт­ракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням. Виконавчий директор несе персональну відпо­відальність за виконання покладених на нього обов'язків, визначених контрактом і статутом кооперативу.

Спостережна рада кооперативу здійснює контроль за додержанням статуту і за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу та підзвітна загальним зборам чле­нів кооперативу. Її можна створювати у кооперативі, в яко­му кількість членів перевищує 50 осіб.

Спостережну раду кооперативу обирають серед членів кооперативу на загальних зборах у кількості 3-5 осіб, які працюють у раді на громадських засадах. До складу спосте­режної ради не можуть входити члени правління коопера­тиву чи його ревізійної комісії (ревізор). Повноваження чле­нів спостережної ради кооперативу можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирають ревізійну комісію. В кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізій­ної комісії виконує ревізор. Вона підзвітна загальним збо­рам членів кооперативу та обирається загальними зборами із членів кооперативу у порядку, встановленому його стату­том. У складі ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.

Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу ревізійна комісія проводить за власною ініціати­вою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 % членів кооперативу. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) слід надавати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб коопера­тиву. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.

Структуру органів управління кооперативом наведено у табл. 2.

Органи управління кооперативом

Таблиця 2

213

Продовження табл. 2

214

Закінчення табл. 2

215

Виробничий кооператив згідно з його статутом самостій­но визначає основні напрями господарської діяльності, здій­снює її планування та організацію. Він реалізує свою продук­цію, надає послуги за цінами і тарифами, які встановлює самостійно або на договірній основі, а у випадках, передба­чених законодавством, - за державними цінами і тарифами.

Зовнішні відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадяна­ми в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.

Доход виробничого кооперативу формується з надхо­джень від господарської діяльності після покриття матеріа­льних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманих працівників. Він спрямовується на сплату податків та інших обов'язкових платежів, погашення креди­тів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди ко­оперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо.

Кооперативні виплати - частина доходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності коопе­ративу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійс­нюються за підсумками фінансового року з доходу, що за­лишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загаль­них зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами тощо.

Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

Майнові відносини члена виробничого кооперативу з підприємством у разі припинення членства та щодо перехо­ду паю регулюються цивільним законодавством. Виробни­чий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додат­кову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. Вироб­ничий кооператив не несе відповідальності за зобов'язання­ми членів кооперативу.

Виробничий кооператив за рішенням загальних зборів членів кооперативу може бути реорганізований у підприєм­ства інших форм господарювання в порядку, визначеному статутом кооперативу відповідно до вимог ГК України. Він ліквідується у загальному для суб'єктів господарювання по­рядку, передбаченому господарським законодавством, з урахуванням такого:

- ліквідація виробничого кооперативу здійснюється лікві­даційною комісією, призначеною загальними зборами членів кооперативу, а в разі його ліквідації за рішенням суду - лікві­даційною комісією, сформованою відповідно до цього рішення;

- розпорядження землею виробничого кооперативу, що ліквідується, здійснюється в порядку і на умовах, передба­чених земельним законодавством. Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом та кредиторами, розподіляється між членами виробничого кооперативу про­порційно вартості їх паю.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про кооперацію» ко­оператив ліквідується за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених, або за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призна­ченою органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквіда­ційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом.

Ліквідаційна комісія зобов'язана провести роботу, пов'язану зі стягненням дебіторської заборгованості коопера­тиву і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і терміни проведення ліквідації, а також термін для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу.

Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому законом. Майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперати­ву, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з коо­перативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу в порядку, визначеному статутом.

Враховуючи інтеграцію України в ЄС та світове коопера­тивне співтовариство, необхідно звернути увагу на правове регулювання трудових відносин у виробничому кооперативі.

Для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений термін чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником можна укласти договір у формі контракту. Найманих пра­цівників у виробничому кооперативі має бути менше за членів кооперативу, що визначено самою суттю кооперативу. Міжнародний кооперативний альянс не визнає організацію, в якій застосовується головним чином наймана праця, коо­перативом, навіть якщо він юридично зареєстрований як кооператив^[150]. Подібне обмеження щодо найманих працівни­ків запропоновано у ст. 35 Модельного Закону «Про коопе­ративи та їх об'єднання (спілки)»^[151]. Цим актом передбачено, що середня чисельність найманих працівників у виробни­чому кооперативі не має перевищувати (тридцяти) відсотків чисельності членів кооперативу. Таке обмеження не поши­рюється на роботи, які виконуються за укладеними коопе­ративом із громадянами договорами, підрядними та інши­ми договорами, що регулюються цивільним законодавством, а також на сезонні роботи. Чинне законодавство таку не­відповідність допускає. Співвідношення кількості членів ко­оперативу та працюючих найманих працівників національ­не кооперативне законодавство не визначає.