§ 3. Правове становище повного ТА КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВА

Правове становище повного товариства

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слів «повне товариство».

На практиці попит на такий вид організаційно-правової форми, як повне товариство, пояснюється вимогою законо­давця щодо проведення ломбардних операцій, які можуть здійснюватися виключно державними підприємствами або повними товариствами. Згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація про повне товариство, що здійснює відповідні операції, вноситься до Державного ре­єстру фінансових установ.

Повне товариство діє на підставі засновницького дого­вору, який повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасни­ків, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розпо­ділу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів това­риства та порядок прийняття ними рішень, включаючи пе­релік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації та реорганізації товариства, розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Якщо хоча б одним із учасників повного товариства є фізична особа, та­кий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з того, що учасники повного товариства за­ймаються спільною підприємницькою діяльністю і відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємниць­ку діяльність від імені товариства, ГК України закріплює но­рму, за якою учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької дія­льності. Тому під час нотаріального посвідчення засновниць­кого договору повного товариства його учасники - фізичні особи мають надати свідоцтво про їх державну реєстрацію як суб'єктів підприємництва.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про господарські това­риства» ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. При цьому ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товарис­тва. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано ре­штою учасників товариства.

Якщо в засновницькому договорі визначається декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. Однак у засновниць­кому договорі може бути зазначено, що такі учасники ма­ють право вчиняти відповідні дії лише спільно.

Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх ви­могу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Кожний учасник повного товарист­ва, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документа­цією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасни­ків товариства, є нікчемною (ч. 3 ст. 121 ЦК України).

Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяль­ності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.

Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи пов­новажень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені реш­тою учасників, вправі ставити вимогу до товариства від­шкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.

Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників (ст. 69 Закону України «Про господарські товариства»). З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід сукупності прав та обов'язків, що нале­жали учаснику, який вибув з повного товариства або від­ступив частину своєї частки.

У разі реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного това­риства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. Правона­ступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасни­ка, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми осо­бами. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість час­тки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоєм­цю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника.

Згідно зі ст. 70 Закону України «Про господарські товари­ства» учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких това­риствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення цих правил учасники повного товариства зобов'язані компенсува­ти збитки, заподіяні товариству цими діями.

Згідно зі ст. 125 ЦК України зміни у складі учасників повного товариства можуть бути пов'язані з: 1) виходом учасника повного товариства з його складу за власною іні­ціативою; 2) виключенням із складу учасників; 3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Учасник повного товариства, що було створено на неви- значений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці (ст. 71 Закону України «Про господарські товариства»). Вихід із товарист­ва, що було створено на визначений строк, допускається лише за наявності поважних причин та за умови, що попе­редження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Хоча ЦК України (ст. 126) містить дещо інше правило, за яким достроковий вихід учасника з повного товариства, що за­сноване на певний строк, допускається лише з поважних причин, не закріплюючи при цьому жодних часових рамок. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

Якщо в разі виходу учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день ви­ходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користу­вання, повертається в натуральній формі без винагороди.

Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або пере­шкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами (ст. 128 ЦК України, ст. 72 Зако­ну України «Про господарські товариства»). Виключення учасника з повного товариства спричиняє виплату йому ва­ртості його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу, та належної йому частини прибутку, одержа­ного товариством у даному році.

Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу (ст. 129 ЦК України), у разі: 1) смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців; 2) ліквідації юри­дичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом; 3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 4) призначення за рішенням суду примусової реор­ганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю; 5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці уча­сника у складеному капіталі товариства.

Звернення стягнення на частку учасника в повному то­варистві за його власними зобов'язаннями не допускається. У випадку недостатності майна учасника для покриття бор­гів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встано­вленому порядку виділення частки учасника-боржника. Ре­шта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натура­льній формі відповідно до балансу, складеного на день ви­буття такого учасника з товариства.

Повне товариство ліквідується на підставах, установле­них ст. 110 ЦК України^[133], а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господар­ське товариство у порядку, встановленому ЦК України.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товари­ство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до зако­нодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від то­го, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що за­лишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із това­риства (ч. 3 ст. 124 ЦК України).

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній час­тині до решти учасників, які несуть перед ним відповідаль­ність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Правове становище командитного товариства

Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприєм­ницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльніс­тю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ст. 133 ЦК України).

Найменування командитного товариства повинно місти­ти імена (найменування) всіх повних його учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слів «командитне товариство». Якщо у найменування командитного товариства включено ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

Командитне товариство об'єднує риси ТОВ та повного товариства. Як і в повному товаристві, у командитному то­варистві повні учасники - один або декілька, які здійсню­ють від імені товариства підприємницьку діяльність і солі­дарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке законом може бути звернено стягнення. Подібно до ТОВ, вкладники командитного товариства, тобто один чи кілька учасників, не­суть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у ме­жах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в управ­лінні діяльністю товариства.

Оскільки командитне товариство має багато спільних рис із повним товариством, законодавець поширив норми про діяльність повного товариства на функціонування командитного товариства (статті 119-132 ЦК України та статті 67-74 з урахуванням особливостей, передбачених статтями 78-83, Закону України «Про господарські товарис­тва»). Специфікою командитного товариства є взаємовідно­сини між повними учасниками та вкладниками, права і обов'язки вкладників, відповідальність вкладників, особли­вості засновницького договору (статті 134-139 ЦК України).

Згідно із ч. 7 ст. 80 ЦК України повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєст­ровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Ця норма є похідною зі ст. 167 ГК України, за якою володіння корпора­тивними правами не вважається підприємництвом, однак законом можуть бути встановлені обмеження певним осо­бам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Тому під час нотаріального посвідчення заснов­ницького договору командитного товариства повні учасни­ки - фізичні особи мають надати виписку з державного ре­єстру про набуття ними статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть со­лідарну відповідальність за боргами товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному то­варистві. Повний учасник командитного товариства не мо­же бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства (ч. 2 ст. 135 ЦК України).

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір необхідно переоформити в одноосо­бову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для командитного то­вариства (ч. 3 ст. 134 ЦК України).

Вкладник командитного товариства зобов'язаний зроби­ти вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвід- чується свідоцтвом про участь у командитному товаристві. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і в порядку, передбаченими засновницьким договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На мо­мент реєстрації командитного товариства кожний із вклад­ників повинен внести не менше 25 % свого внеску.

Придбання частки вкладником урегульовано п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦК України та п. «в» ч. 1 ст. 79 Закону України «Про господарські товариства». У разі відчуження вкладником своєї частки (її частини) у складеному капіталі інші вклад­ники мають переважне право перед третіми особами набу­вати цю частку в порядку, встановленому ст. 147 ЦК Украї­ни. Судова практика виходить з того, що зазначені норми передбачають переважне право вкладника на придбання частки тільки у разі її оплатного відчуження. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, то зазначену частку розподіляють між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦК України вкладник командитно- го товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіре­ності та відповідно до неї;

3) переважно перед третіми особами набувати відчужу­вану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК України (учасники това­риства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток). Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначену частку розподіляють між ними відпо­відно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами то­вариства;

6) після закінчення фінансового року вийти з товарист­ва та одержати свій вклад у порядку, встановленому засно­вницьким договором (меморандумом);

7) передати свою частку (її частину) у складеному капі­талі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Засновницьким договором (меморандумом) командитно- го товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Вкладник командитного товариства, який не вніс пе­редбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом) (ч. 2 ст. 138 ЦК України).

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу в товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники. Пе- редання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

Засновницький договір про командитне товариство пови­нен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких необхід­на кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації, реорганізації то­вариства, розмір часток кожного з учасників з повною відпо­відальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. У засновницькому дого­ворі стосовно вкладників слід вказати тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Відповідний документ повинен бути підписаний виключно повними учасниками.

Управління справами командитного товариства здійсню­ється тільки учасниками з повною відповідальністю. У ко- мандитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю щодо управління справами командитного товариства.

Якщо вкладник командитного товариства вчиняє пра- вочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним то­вариством його звільняють від відповідальності перед кре­диторами за вчинений правочин. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою само­стійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодав­ства може бути звернено стягнення.

Передача частки повними учасниками та вкладниками також має відмінності у правовому регулюванні. Порядок передачі частки повними учасниками командитного това­риства майже аналогічний порядку передачі учасником ча­стки (її частини) у складеному капіталі повного товариства (ст. 127 ЦК України). Однак треба пам'ятати про специфіку командитного товариства - повний учасник повинен отри­мати згоду на таку передачу лише від усіх повних учасників командитного товариства, а не його вкладників. Вкладник має право передати свою частку іншим вкладникам або третім особам незалежно від згоди інших учасників товари­ства - повних чи вкладників, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 137 ЦК України та п. «є» ч. 1 ст. 79 Закону України «Про господар­ські товариства» передбачено обов'язок вкладника лише по­відомити командитне товариство про таку передачу.

Вибуття зі складу повних учасників з причин, що не за­лежать від них, вирішується аналогічно з виходом учасника з повного товариства (ст. 126 ЦК України), тобто учасник товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з нього, заявивши про це не піз­ніше ніж за три місяці до фактичного виходу. До речі, дост­роковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

Що стосується вкладників, то у випадку смерті (оголо­шення померлою) фізичної особи, реорганізації (ліквідації) юридичної особи їх спадкоємці, правонаступники мають право одержати вклад спадкодавця, право попередника у порядку, встановленому засновницьким договором (мемора­ндумом). Виходячи з того, що вкладники мають право лише на їх вклад до складеного капіталу командитного товариства (ст. 137 ЦК України, ст. 79 Закону України «Про господарські товариства»), стягнення за зобов'язаннями вкладника може бути звернено лише на його частку в капіталі, а не на частку майна товариства, пропорційну його частці^[134].

Статтями 135, 151 ЦК України, статтями 65, 77 Закону України «Про господарські товариства» передбачено можли­вість виключення з командитного товариства лише повного учасника і не передбачено можливості виключення вклад­ників. Підставами для виключення повного учасника є сис­тематичне невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов'язків або перешкоджання ним досягненню цілей ко- мандитного товариства. Це питання як елемент управління командитним товариством належить до компетенції повних учасників. У юридичній літературі^[135] зауважено, що судова практика виходить з того, що питання про виключення по­вного учасника не може бути предметом розгляду суду, який лише перевіряє обґрунтованість та законність при­йняття рішення про виключення учасника в разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Припинення діяльності командитного товариства відбу­вається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, по­ділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 19 Закону України «Про господарські товариства»). Крім того, командитне товариство припиняється також у разі ви­буття всіх учасників з повною відповідальністю.

У разі вибуття всіх вкладників учасники з повною від­повідальністю вправі замість ліквідації товариства перетво­рити його в повне товариство. У цьому випадку, як і в разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницького договору і державного реєстру. Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна під час лікві­дації, після розрахунків з оплати праці найманих працівни­ків товариства і виконання обов'язків перед банками, бю­джетом, іншими кредиторами, у першу чергу розподіляють між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім - між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про господарські товариства» та засновницьким договором. У разі недостат­ності коштів товариства для повного повернення вкладни­кам їхніх вкладів наявні кошти розподіляють між вкладни­ками відповідно до їх частки у майні товариства.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та ознаки АТ.

2. Порядок створення та припинення АТ.

3. Види і правове становище акціонерів.

4. Правові умови створення органів АТ.

5. Порядок управління діяльністю АТ.

6. Поняття та ознаки ТОВ.

7. Порядок створення та припинення ТОВ.

8. Правове становище учасників ТОВ.

9. Порядок управління ТОВ.

10. Поняття та правове становище ТДВ.

11. Поняття та правове становище повного товариства.

12. Порядок управління повним товариством.

13. Поняття та правове становище командитного товариства.

14. Порядок управління командитним товариством..