§ 3. Правове становище суб’єктів зовнішньоекономічної ДІЯЛЬНОСТІ

Згідно із ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність» суб'єктами ЗЕД в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадя­ни та особи без громадянства, які мають цивільну правозда­тність і дієздатність відповідно до законів України і постій­но проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, вклю­чаючи АТ та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посеред­ницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно- фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господар­ської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридич­них осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але які мають постійне міс­цезнаходження на території України і яким цивільно- правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце­знаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської дія­льності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені за­конами України;

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади й управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

ГК України (ст.

- суб'єкти господарювання: 1) індивідуальні підприємці, зареєстровані у встановленому порядку; 2) господарські ор­ганізації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (ЦК України, ГК України, спеціа­льних законів); 3) зовнішньоекономічні організації, що ма­ють статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцево­го самоврядування. Тобто ГК України виключив зі складу суб'єктів ЗЕД господарські організації, створені за законо­давством України, без статусу юридичної особи, зокрема:

- пайові інвестиційні фонди, що створюються на догові­рних засадах і не мають статусу юридичної особи;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій-резидентів, утворені ними для здійснення господарської діяльності від­повідно до законодавства України (п. 3 ч. 2 ст. 55 ГК Украї­ни), якщо відповідні повноваження закріплені в положенні про такий підрозділ (структурну одиницю) та ін.

Варто зауважити, що законодавець в Україні не має чі­ткої позиції щодо визначення суб'єктного складу господар­ських відносин, зокрема відносин у сфері зовнішньоеконо­мічних зв'язків, оскільки законодавством України про ЗЕД, крім суб'єктів господарювання (ст. 55 ГК України), до осіб, які мають право здійснювати такого роду діяльність, відно­сяться й інші неправосуб'єктні особи (наприклад філії та інші відокремлені структурні підрозділи), що вносить плута­нину та колізії в норми чинного законодавства.

Фізичні особи мають право здійснювати ЗЕД з моменту набуття ними цивільної дієздатності відповідно до законів України. Фізичні особи, які мають постійне місце прожи­вання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до законодав­ства України, а фізичні особи, які не мають постійного міс­ця проживання на території України, мають право здійсню­вати ЗЕД, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відпові­дно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Важливе значення під час регу­лювання ЗЕД має належність юридичної особи до тієї чи ін­шої юрисдикції, так звана національність юридичної особи. Так, КУ та спеціальними законами встановлено національний режим здійснення ЗЕД, сенс якого полягає в прирівненні у правовому становищі іноземних суб'єктів господарювання до вітчизняних, за винятками встановленими чинним законо­давством. В Україні і більшості країн Європи діє принцип місця реєстрації юридичної особи.

Всі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав відповідно до законів цих держав. Іноземні суб'єкти господарської діяль­ності, що здійснюють ЗЕД на території України, мають пра­во на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється в порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність».

Суб'єкти ЗЕД мають права та обов'язки (загальні та спе­ціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, прита­манні усім суб'єктам господарювання. До категорії спеціа­льних належать права та обов'язки, якими наділяють су­б'єктів ЗЕД у процесі її здійснення^[179]. Зокрема, спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є:

- здійснювати будь-які види ЗЕД та зовнішньоекономі­чні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

- відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на терито­ріях інших держав;

- самостійно розпоряджатися (після сплати передбаче­них законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валю­тною виручкою від проведених зовнішньоекономічних опе­рацій (крім передбачених законом випадків);

- одержувати в іноземних фінансових установах на до­говірній основі валютні кредити на умовах, що не супере­чать законодавству України;

- обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньо­економічні договори (контракти);

- обирати за домовленістю з контрагентом за зовніш­ньоекономічним договором/контрактом юрисдикційний ор­ган, що розв'язуватиме між ними спори; згідно із ст.

- обирати за домовленістю з контрагентом за зовніш­ньоекономічним договором/контрактом національну нале­жність законодавства, що застосовуватиметься під час роз­гляду таких спорів;

- користуватися державним захистом своїх прав та за­конних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних та консульських уста­нов, державних торговельних представництв, а також в ін­ший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов’язків суб'єктів ЗЕД належать:

- здійснювати у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконувати умови їх надання;

- дотримуватись вимог щодо змісту, форми та держав­ної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

- вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньо­економічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України;

- імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми тех­нічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не по­рушують мінімальних умов відповідних стандартів та ви­мог, що діють на території України (у разі відсутності націо­нальних стандартів та вимог України на певний товар застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти й вимоги, що діють у провідних кра­їнах - експортерах зазначених товарів);

- утримуватися від порушень установлених законом за­борон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

- у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність;

- інформувати НБ України про відкриття валютних ра­хунків за межами України та надавати відомості про вико­ристання своїх валютних рахунків органам ДПС України у встановленому порядку.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів ЗЕД. Проте у разі застосування до українських суб'єктів господарювання дискримінаційних заходів на те­риторії певних держав в Україні можуть бути застосовані аналогічні заходи до суб'єктів господарювання відповідної країни (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).