<<
>>

Особливості правового становища виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» проведено основну легальну класифікацію сільськогосподарсь­ких кооперативів на типи та види. У ст. 3 Закону вказано, що за цілями, завданнями і характером діяльності сільськогоспо­дарські кооперативи поділяються на такі типи: сільськогоспо­дарські виробничі та сільськогосподарські обслуговуючі.

Відпо­відно до законодавства сільськогосподарський виробничий ко­оператив - це сільськогосподарський кооператив, який утво­рюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної ви­робничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обо­в'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Сільсь­когосподарський обслуговуючий кооператив - це сільського­сподарський кооператив, що утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогоспо­дарської продукції для організації обслуговування, спрямовано­го на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Незважаючи на єдину кооперативну природу, спільність коо­перативних принципів та законодавчих засад діяльності, вироб­ничі та обслуговуючі кооперативи суттєво відрізняються між со­бою. Законодавство України досить однозначно проводить межу між сільськогосподарськими виробничими (СВК) та сільського­сподарськими обслуговуючими кооперативами (СОК). По-пер­ше, вони відрізняються основною метою діяльності: СВК має за мету одержання прибутку, тоді як СО К - зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу. По-друге, члена­ми СВК можуть бути лише фізичні особи, членами СОК - як фізичні, так і юридичні особи. По-третє, члени СВК зобов'язані брати особисту трудову участь у діяльності кооперативу, члени СОК - участь у господарській діяльності шляхом збуту про­дукції через кооператив, закупівлю техніки, користування тех­нологічними послугами кооперативу Навіть вказані три відмін­ності дозволяють констатувати досить глибоку різницю між ана­лізованими типами сільськогосподарських кооперативів.

Сільськогосподарський виробничий кооператив об'єднує лише фізичних осіб та будує свою діяльність на підприємниць­ких засадах. Характерною особливістю виробничих кооперати­вів є обов'язок його членів безпосередньо працювати у цьо­му сільськогосподарському підприємстві. Дана ознака пояснює той факт, що юридичні особи не можуть входити до складу ви­робничого кооперативу, оскільки не в змозі здійснювати тру­дову участь.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив побудо­ваний за іншою схемою. Кожен учасник цього кооперативу має власне господарство, в якому самостійно здійснює сільсь­когосподарську діяльність. У рамках обслуговуючого кооперати­ву ці самостійні господарі об'єднують виконання лише певних функцій чи господарських операцій, які вигідніше здійснювати спільно з іншими особами. Наприклад, потреба у закупівлі на­сіння та добрив виникає щороку у кожному господарстві. Якщо проводити цю закупівлю не окремо, а спільно з іншими, то до­сягається суттєве зменшення витрат як часових, так і фінансо­вих, адже гуртова централізована купівля дозволяє набути ці ж матеріали за меншу ціну. Економічна вигідність сільськогоспо­дарських обслуговуючих кооперативів також полягає у їхньому некомерційному статусі: такий кооператив не вимагає опла­ти своїх послуг, тобто не заробляє на своїх членах. Усі послуги сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів надаються по їхній собівартості.

Відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську ко­операцію» сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поді­ляються в залежності від виду діяльності на переробні, заготі­вельно-збутові, постачальницькі та інші.

Постачальницькі кооперативи утворюються з метою закупівлі та постачання членам таких кооперативів засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, виго­товлення сировини, матеріалів та постачання їх членам коопе­ративу. Постачальницькі кооперативи виступають обов’язковим елементом системи сільськогосподарської обслуговуючої коопе­рації, оскільки забезпечують своїх членів необхідними товара­ми, наприклад, засобами виробництва, добривами, вапнякови­ми матеріалами, кормами, нафтопродуктами, обладнанням, за­пасними частинами, пестицидами, а також будь-якими іншими товарами, що необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції, проводять тестування якості продукції, організовують поставки насіння, молодняка худоби та птиці.

Постачальницькі кооперативи є одними з найбільш поширених у світовій прак­тиці кооперативного руху що пояснюється відносною про­стотою, доступністю та ефективністю їхньої діяльності. Поста­чальницький кооператив закуповує необхідні товари відповідно до членських заявок, як це передбачено у Примірних правилах внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського об­слуговуючого кооперативу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 жовтня 2013 року № 643 (далі - Примірні правила). Відповідно до п. 2.4 Примірних правил член кооперативу зобов’язується придбати матеріально-технічні засоби відповідно до поданої ним заявки та повністю за них розрахуватися, крім випадку надання послу­ги в кредит. Постачальницький кооператив може організовувати додаткові послуги для своїх членів. Наприклад, відкриття ко­оперативного магазину, організація індивідуальної доставки то­варів до господарства члена-замовника, здійснення пакування та фасування замовленої продукції у зручних форматах, органі­зація прийому електронних заявок на постачання продукції, мо­ніторинг ринку з метою підбору нових цікавих пропозицій для кожного господарства з урахуванням його специфіки, потреб та можливостей. Постачальницький кооператив має бути гнуч­кою та зручною структурою, яка максимально пристосовується до побажань своїх членів. Правильно організована робота по­стачальницького кооперативу здатна продукувати індивідуально розроблені пакети послуг для кожного свого члена, а значить робить кооператив максимально корисним для його учасників.

Виробництво - це, звичайно, центральна ланка сільського­сподарської діяльності, однак далеко не остання. У вітчизняних аграріїв на поствиробничих етапах часто виникають найбільші проблеми, оскільки постає непросте питання вигідного збуту вирощеної продукції. Наразі існує розвинена мережа приватних заготівельників, які умисно тримають низькі ціни на закупівлю сільськогосподарської сировини, а потім реалізують її спожива­чам за значно вищими цінами. У результаті описаних дій вироб­ник змушений продавати сировину за мінімально низьку ціну, що наближується до собівартості, споживач фактично оплачує високу комерційну надбавку за придбання сільськогосподарсь­кої продукції, а непродуктивна ланка - посередник - отримує невиправдано високий дохід Відповідно до ч.

З ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» заготівель­но-збутові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійс­нюють, зокрема, заготівлю, зберігання, передпродажну обробку та продаж продукції, виробленої членами таких кооперативів, надають їм маркетингові послуги. Отже, дані кооперативи мо­жуть надавати цілий ряд послуг, однак у їхню назву винесені лише дві - заготівля та збут, що вирізняє ці послуги у якості основних та обов’язкових функцій даного виду обслуговуючих кооперативів. Такі кооперативи здійснюють також зберігання сільськогосподарської продукції, її сортування, сушку, миття, розфасування, упакування, транспортування, укладають угоди,

1 Григор'єва Х. А. Переробна кооперація в сільському господарстві України: правове регулювання організації та діяльності: монографія. Одеса: Юрид. літ.. 2015. С. 175. проводять вивчення ринку збуту, організовують рекламу вказа­ної продукції тощо. Дані послуги можна назвати допоміжними, оскільки вони мають не самостійне значення, а спрямовані на організацію якісного надання основних послуг із заготівлі та збуту.

При підписанні угоди про господарську участь член коопе­ративу вказує, у якому об'ємі він планує отримувати коопера­тивні послуги, тобто скільки сільськогосподарської продукції він прагне збувати через кооператив. При цьому у п. 3.5 При- мірних правил закріплені зобов'язання члена щодо постачання продукції сільськогосподарському кооперативу. Запропонова­ний у При мірних правилах механізм передбачає закріплення в угоді про господарську участь певного відсотка від виробленої продукції, яку такий член зобов'язується збувати через коопе­ратив. При цьому проведена диференціація зобов'язань залежно від виду продукції: фруктово-овочева, зернова чи тваринниць­ка. Такий підхід є лише одним із можливих, і тому кожен ко­оператив має право самостійно корегувати цей механізм фор­мування зобов'язань своїх членів. Окрім описаного відсотково­го варіанта може передбачатися кількісний (у вигляді чітко за­фіксованої кількості продукції, незалежно від загального вро­жаю) та комбінований (певна частина зобов'язання фіксована, а інша - виражена у відсотках) механізми розрахунку членських зобов'язань.

У п. 2.2.6 Примірних правил кооперативу теж на­дається право розробляти та встановлювати для членів вимоги з дотримання певних норм при виробництві продукції з ме­тою її відповідності стандартам якості та безпечності. Ці ви­моги можуть регламентувати обсяги продукції в розрізі її видів, сортів, порядок застосування хімічних засобів захисту рослин, дотримання норм та стандартів якості продукції, а також еко­логічних стандартів та вимог виробництва органічної продукції тощо. При цьому правління кооперативу може відмовити члену кооперативу в разі документального підтвердження невиконан­ня встановлених норм при виробництві продукції (відповідність встановленим вимогам, насамперед якості та безпечності).

У п. 2.2.2. Примірних правил пропонується здійснювати збут сільськогосподарської продукції на основі укладених між члена­ми та кооперативом договорів-доручень про надання послуг зі збуту сільськогосподарської продукції. Оформлення такого до­говору вказує: а) на роль кооперативу у відповідних правовідно­синах - він виступає посередником. Відмінність заготівельно- збутового кооперативу від комерційного посередника полягає в тому, по-перше, що комерційний посередник є суб'єктом під­приємницької діяльності (ст. 295 ГК України), і по-друге, оплата послуг кооперативу здійснюється за собівартістю, а комерційно­го представника - з урахуванням його винагороди; б) на те, що кооператив не набуває права власності на сільськогосподарську продукцію, яка передається йому членами для збуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарсь­ку кооперацію» до переробних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів належать кооперативи, які здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, що виробляється членами та­ких кооперативів (виробництво хлібобулочних, макаронних ви­робів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, луб'яних культур, л ісо- і пиломатеріалів тощо). Сільськогосподарські переробні кооперативи займають особливе «прикордонне» становище.

Це обумовлено тим, що переробний кооператив сутєво виділяється з групи обслуговуючих кооперативів завдяки своїй виробничій ознаці, в результаті чого він тяжіє до іншого типу сільськогоспо­дарських кооперативів, який має суттєві відмінності в правово­му регулюванні - до виробничого кооперативу. Так, юридичній природі сільськогосподарського переробного кооперативу при­таманна особлива двоїстість: по-перше, сільськогосподарський переробний кооператив є невід'ємною частиною обслуговуючої інфраструк'тури, різновидом сільськогосподарських обслуговую­чих кооперативів; по-друге, сільськогосподарський переробний кооператив - єдиний серед інших видів обслуговуючих, що має виражену виробничу характеристику. Тобто він є виробником сільськогосподарської продукції, виробником «другого рівня»[CCII]. У зв'язку з наявністю виробничої ознаки сільськогосподарсь­кий переробний кооператив має особливості щодо регламен­тації участі членів у його діяльності. Предметом угоди про го­сподарську участь членів є дії члена кооперативу, що полягають у наданні на переробку власновиробленої сільськогосподарської сировини, а також дії сільськогосподарського переробного ко­оперативу щодо переробки наданої сировини. Угода про госпо­дарську участь члена сільськогосподарського переробного ко­оперативу має ознаки договору про виконання робіт та складає самостійний різновид договору підряду[CCIII].

У разі поєднання кількох видів діяльності (переробка, поста­чання, заготівля і збут) утворюються багатофункціональні ко­оперативи. Крім того законодавством передбачено, що сільсько­господарські обслуговуючі кооперативи надають своїм членам й інші послуги, зокрема технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, бухгалтерського обліку і аудиту, науково-кон­сультаційного обслуговування.

12.3.

<< | >>
Источник: Аграрне право України : навчальний посібник / [Т. Є. Харитонова, І. І. Каракаш, Х. А. Григор'єва та ін.] ; за ред. Т. Є. Харитонової, І. І. Караката. - Одеса,2017. - 436 с.. 2017

Еще по теме Особливості правового становища виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів:

  1. Питання 6. Правовий статус виробничих, в тому числі сільськогосподарських кооперативів.
  2. Особливості правового становища сільськогосподарських кооперативних та корпоративних підприємств як суб'єктів аграрного права
  3. § 2. Правове становище виробничого кооперативу
  4. § 2. Правове становище виробничого кооперативу
  5. 4.1 Правовий статус виробничих кооперативів як підприємницьких юридичних осіб приватного права
  6. § 4. Правове становище споживчих кооперативів
  7. § 4. Правове становище споживчих кооперативів
  8. § 7. Правове становище інших підприємств КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ (КООПЕРАТИВІВ)
  9. § 7. Правове становище інших підприємств КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ (КООПЕРАТИВІВ)
  10. Поняття і принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -