Особливості правового становища виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» проведено основну легальну класифікацію сільськогосподарських кооперативів на типи та види. У ст. 3 Закону вказано, що за цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на такі типи: сільськогосподарські виробничі та сільськогосподарські обслуговуючі.

Відповідно до законодавства сільськогосподарський виробничий кооператив - це сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Незважаючи на єдину кооперативну природу, спільність кооперативних принципів та законодавчих засад діяльності, виробничі та обслуговуючі кооперативи суттєво відрізняються між собою. Законодавство України досить однозначно проводить межу між сільськогосподарськими виробничими (СВК) та сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами (СОК). По-перше, вони відрізняються основною метою діяльності: СВК має за мету одержання прибутку, тоді як СО К - зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу. По-друге, членами СВК можуть бути лише фізичні особи, членами СОК - як фізичні, так і юридичні особи. По-третє, члени СВК зобов'язані брати особисту трудову участь у діяльності кооперативу, члени СОК - участь у господарській діяльності шляхом збуту продукції через кооператив, закупівлю техніки, користування технологічними послугами кооперативу Навіть вказані три відмінності дозволяють констатувати досить глибоку різницю між аналізованими типами сільськогосподарських кооперативів.

Сільськогосподарський виробничий кооператив об'єднує лише фізичних осіб та будує свою діяльність на підприємницьких засадах. Характерною особливістю виробничих кооперативів є обов'язок його членів безпосередньо працювати у цьому сільськогосподарському підприємстві. Дана ознака пояснює той факт, що юридичні особи не можуть входити до складу виробничого кооперативу, оскільки не в змозі здійснювати трудову участь.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив побудований за іншою схемою. Кожен учасник цього кооперативу має власне господарство, в якому самостійно здійснює сільськогосподарську діяльність. У рамках обслуговуючого кооперативу ці самостійні господарі об^'єднують виконання лише певних функцій чи господарських операцій, які вигідніше здійснювати спільно з іншими особами. Наприклад, потреба у закупівлі насіння та добрив виникає щороку у кожному господарстві. Якщо проводити цю закупівлю не окремо, а спільно з іншими, то досягається суттєве зменшення витрат як часових, так і фінансових, адже гуртова централізована купівля дозволяє набути ці ж матеріали за меншу ціну. Економічна вигідність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів також полягає у їхньому некомерційному статусі: такий кооператив не вимагає оплати своїх послуг, тобто не заробляє на своїх членах. Усі послуги сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів надаються по їхній собівартості.

Відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поділяються в залежності від виду діяльності на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі та інші.

Постачальницькі кооперативи утворюються з метою закупівлі та постачання членам таких кооперативів засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, виготовлення сировини, матеріалів та постачання їх членам кооперативу. Постачальницькі кооперативи виступають обов’язковим елементом системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, оскільки забезпечують своїх членів необхідними товарами, наприклад, засобами виробництва, добривами, вапняковими матеріалами, кормами, нафтопродуктами, обладнанням, запасними частинами, пестицидами, а також будь-якими іншими товарами, що необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції, проводять тестування якості продукції, організовують поставки насіння, молодняка худоби та птиці.

Постачальницькі кооперативи є одними з найбільш поширених у світовій практиці кооперативного руху що пояснюється відносною простотою, доступністю та ефективністю їхньої діяльності. Постачальницький кооператив закуповує необхідні товари відповідно до членських заявок, як це передбачено у Примірних правилах внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 жовтня 2013 року № 643 (далі - Примірні правила). Відповідно до п. 2.4 Примірних правил член кооперативу зобов’язується придбати матеріально-технічні засоби відповідно до поданої ним заявки та повністю за них розрахуватися, крім випадку надання послуги в кредит. Постачальницький кооператив може організовувати додаткові послуги для своїх членів. Наприклад, відкриття кооперативного магазину, організація індивідуальної доставки товарів до господарства члена-замовника, здійснення пакування та фасування замовленої продукції у зручних форматах, організація прийому електронних заявок на постачання продукції, моніторинг ринку з метою підбору нових цікавих пропозицій для кожного господарства з урахуванням його специфіки, потреб та можливостей. Постачальницький кооператив має бути гнучкою та зручною структурою, яка максимально пристосовується до побажань своїх членів. Правильно організована робота постачальницького кооперативу здатна продукувати індивідуально розроблені пакети послуг для кожного свого члена, а значить робить кооператив максимально корисним для його учасників.

Виробництво - це, звичайно, центральна ланка сільськогосподарської діяльності, однак далеко не остання. У вітчизняних аграріїв на поствиробничих етапах часто виникають найбільші проблеми, оскільки постає непросте питання вигідного збуту вирощеної продукції. Наразі існує розвинена мережа приватних заготівельників, які умисно тримають низькі ціни на закупівлю сільськогосподарської сировини, а потім реалізують її споживачам за значно вищими цінами. У результаті описаних дій виробник змушений продавати сировину за мінімально низьку ціну, що наближується до собівартості, споживач фактично оплачує високу комерційну надбавку за придбання сільськогосподарської продукції, а непродуктивна ланка - посередник - отримує невиправдано високий дохід Відповідно до ч.

З ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» заготівельно-збутові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють, зокрема, заготівлю, зберігання, передпродажну обробку та продаж продукції, виробленої членами таких кооперативів, надають їм маркетингові послуги. Отже, дані кооперативи можуть надавати цілий ряд послуг, однак у їхню назву винесені лише дві - заготівля та збут, що вирізняє ці послуги у якості основних та обов’язкових функцій даного виду обслуговуючих кооперативів. Такі кооперативи здійснюють також зберігання сільськогосподарської продукції, її сортування, сушку, миття, розфасування, упакування, транспортування, укладають угоди,

¹ Григор'єва Х. А. Переробна кооперація в сільському господарстві України: правове регулювання організації та діяльності: монографія. Одеса: Юрид. літ.. 2015. С. 175. проводять вивчення ринку збуту, організовують рекламу вказаної продукції тощо. Дані послуги можна назвати допоміжними, оскільки вони мають не самостійне значення, а спрямовані на організацію якісного надання основних послуг із заготівлі та збуту.

При підписанні угоди про господарську участь член кооперативу вказує, у якому об'ємі він планує отримувати кооперативні послуги, тобто скільки сільськогосподарської продукції він прагне збувати через кооператив. При цьому у п. 3.5 При- мірних правил закріплені зобов'язання члена щодо постачання продукції сільськогосподарському кооперативу. Запропонований у При мірних правилах механізм передбачає закріплення в угоді про господарську участь певного відсотка від виробленої продукції, яку такий член зобов'язується збувати через кооператив. При цьому проведена диференціація зобов'язань залежно від виду продукції: фруктово-овочева, зернова чи тваринницька. Такий підхід є лише одним із можливих, і тому кожен кооператив має право самостійно корегувати цей механізм формування зобов'язань своїх членів. Окрім описаного відсоткового варіанта може передбачатися кількісний (у вигляді чітко зафіксованої кількості продукції, незалежно від загального врожаю) та комбінований (певна частина зобов'язання фіксована, а інша - виражена у відсотках) механізми розрахунку членських зобов'язань.

У п. 2.2.6 Примірних правил кооперативу теж надається право розробляти та встановлювати для членів вимоги з дотримання певних норм при виробництві продукції з метою її відповідності стандартам якості та безпечності. Ці вимоги можуть регламентувати обсяги продукції в розрізі її видів, сортів, порядок застосування хімічних засобів захисту рослин, дотримання норм та стандартів якості продукції, а також екологічних стандартів та вимог виробництва органічної продукції тощо. При цьому правління кооперативу може відмовити члену кооперативу в разі документального підтвердження невиконання встановлених норм при виробництві продукції (відповідність встановленим вимогам, насамперед якості та безпечності).

У п. 2.2.2. Примірних правил пропонується здійснювати збут сільськогосподарської продукції на основі укладених між членами та кооперативом договорів-доручень про надання послуг зі збуту сільськогосподарської продукції. Оформлення такого договору вказує: а) на роль кооперативу у відповідних правовідносинах - він виступає посередником. Відмінність заготівельно- збутового кооперативу від комерційного посередника полягає в тому, по-перше, що комерційний посередник є суб'єктом підприємницької діяльності (ст. 295 ГК України), і по-друге, оплата послуг кооперативу здійснюється за собівартістю, а комерційного представника - з урахуванням його винагороди; б) на те, що кооператив не набуває права власності на сільськогосподарську продукцію, яка передається йому членами для збуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» до переробних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів належать кооперативи, які здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, що виробляється членами таких кооперативів (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, луб'яних культур, л ісо- і пиломатеріалів тощо). Сільськогосподарські переробні кооперативи займають особливе «прикордонне» становище.

Це обумовлено тим, що переробний кооператив сутєво виділяється з групи обслуговуючих кооперативів завдяки своїй виробничій ознаці, в результаті чого він тяжіє до іншого типу сільськогосподарських кооперативів, який має суттєві відмінності в правовому регулюванні - до виробничого кооперативу. Так, юридичній природі сільськогосподарського переробного кооперативу притаманна особлива двоїстість: по-перше, сільськогосподарський переробний кооператив є невід'ємною частиною обслуговуючої інфраструк'тури, різновидом сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; по-друге, сільськогосподарський переробний кооператив - єдиний серед інших видів обслуговуючих, що має виражену виробничу характеристику. Тобто він є виробником сільськогосподарської продукції, виробником «другого рівня»^{^[CCII]}. У зв'язку з наявністю виробничої ознаки сільськогосподарський переробний кооператив має особливості щодо регламентації участі членів у його діяльності. Предметом угоди про господарську участь членів є дії члена кооперативу, що полягають у наданні на переробку власновиробленої сільськогосподарської сировини, а також дії сільськогосподарського переробного кооперативу щодо переробки наданої сировини. Угода про господарську участь члена сільськогосподарського переробного кооперативу має ознаки договору про виконання робіт та складає самостійний різновид договору підряду^[CCIII].

У разі поєднання кількох видів діяльності (переробка, постачання, заготівля і збут) утворюються багатофункціональні кооперативи. Крім того законодавством передбачено, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи надають своїм членам й інші послуги, зокрема технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, бухгалтерського обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування.

12.3.

<< | >>

↑

Источник: Аграрне право України : навчальний посібник / [Т. Є. Харитонова, І. І. Каракаш, Х. А. Григор'єва та ін.] ; за ред. Т. Є. Харитонової, І. І. Караката. - Одеса,2017. - 436 с.. 2017

Еще по теме Особливості правового становища виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів:

- Аграрне право України - Аграрное право России -