Особливості правового становища сільськогосподарських кооперативних та корпоративних підприємств як суб'єктів аграрного права

Характерними юридичними ознаками сільськогосподарських підприємств кооперативного типу які дають можливість відріз­нити їх від інших суб’єктів господарювання, є: об’єднання ними трудової діяльності, тобто кожен член такого підприємства по­винен особисто в ньому працювати, а також членський характер їх утворення та функціонування.

Класичною формою підприємств кооперативного типу висту­пають сільськогосподарські кооперативи, правові засади ство­рення та діяльності яких визначені законами України «Про ко­операцію» від 10 липня 2003 року та «Про сільськогосподарську кооперацію» у ред. від 20 листопада 2012 року

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську ко­операцію», сільськогосподарським кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної го­сподарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослин­ництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самовря­дування. За цілями, завданнями і характером діяльності сільсь­когосподарські кооперативи поділяються на виробничі і об­слуговуючі.

Основними кваліфікуючими ознаками сільськогосподарських кооперативів є: а) наявність у таких суб'єктів прав юридичної особи; б) створення кооперативу лише приватними особами (фі­зичними та юридичними); в) здійснення сільськогосподарської діяльності; г) членський характер об'єднання в кооперативі; д) особиста трудова участь членів у спільній виробничій або ін­шій господарській діяльності в аграрному секторі; е) задоволен­ня економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу як особлива мета об'єднання осіб у сільськогосподарський ко­оператив; є) об'єднання членами своїх майнових пайових вне­сків; ж) наявність інституту кооперативних виплат і виплат на паї; з) самоврядування в кооперативі та ін.

Сільськогосподарський кооператив, як юридична особа при­ватного права, створюється за власним волевиявленням і пого­дженим інтересом фізичних чи приватних юридичних осіб щодо спільної сільськогосподарської діяльності. Ззовні поєднання цих осіб оформлюється членським зв'язком між ними та цією юри­дичною особою, наявністю інституту членства в сільськогоспо­дарському кооперативі. Таким членством можна вважати пра­вовий зв'язок фізичної чи юридичної особи із кооперативом, що виявляється у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів з приводу спільної сільськогосподарської діяльності.

Аграрне законодавство визначає умови й порядок виник­нення членських відносин у сільськогосподарських кооперати­вах. Так, умовами членства в таких кооперативах є: досягнення 1 6-річного віку; виявлення бажання брати участь у діяльності кооперативу; внесення вступного і пайового внеску в порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу; додержання по­ложень статуту кооперативу.

Порядок вступу до сільськогосподарського кооперативу пе­редбачає подання письмової заяви про це правлінню (голові правління) кооперативу, рішення якого підлягає затвердженню загальними зборами членів сільськогосподарського кооперативу. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визнача­ється статутом цього утворення.

Обов'язковою умовою членства, в основному у виробничих кооперативних сільськогосподарських підприємствах, є участь їх членів у діяльності цих підприємств особистою працею. Цим вони відрізняються від корпоративних утворень, діяльність яких базується на об'єднанні капіталів.

Важливою виступає мета об’єднання осіб у сільськогоспо­дарський кооператив та функціонування цієї юридичної осо­би - це задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу. Адже такі юридичні особи виконують важ­ливі функції щодо самоорганізації сільського населення, об’єд­нання сільських мешканців для спільної праці, надання різно­манітної допомоги у веденні їх приватного подвір’я, домашнього господарства, у здійсненні виробничо-господарської діяльності виробників сільськогосподарської продукції.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів здійснюється на засадах самовряддування. Це означає, що саме члени сільсь­когосподарського кооперативу визначають мету та предмет ді­яльності кооперативу, формують його органи управління та вста­новлюють їх компетенцію, саме члени кооперативу безпосеред­ньо входять до складу таких органів і шляхом голосування на їх засіданнях реалізують належне їм право голосу та контролюють виконання рішень органів управління кооперативу.

Аграрні підприємства корпоративного типу - це юридичні особи-підприємці, в яких статутний капітал створюється шля­хом об’єднання селянами-інвесторами свого капіталу з їх уча­стю у ньому з метою одержання прибутку (дивідендів). їх тру­дова участь у діяльності такого підприємства не є обов’язковою, а участь в управлінських відносинах визначається, як правило, розміром їх частки у статутному капіталі.

Корпоративними сільськогосподарськими підприємствами визнаються господарські товариства, діяльність яких регулю­ється ЦК України, ГК України, законами України «Про госпо­дарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року та ін.

Господарськими товариствами є підприємства або інші су­б’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підпри­ємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку^[72]. Згідно зі ст.1 Закону «Про господарські товариства», господарсь­ким товариством визнається юридична особа, статутний (скла­дений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Основними кваліфікуючими ознаками господарських това­риств є: а) недержавна або державна форми власності; б) від­носини участі (інвестування); в) обов’язкове об’єднання учас­никами (акціонерами) своїх капіталів (майнових внесків); г) не­обов’язковість особистої трудової участі акціонерів (учасників) у діяльності господарського товариства; д) правління й контроль, який здійснюється учасниками (акціонерами), залежить від роз­міру їх частки у статутному фонді товариства; є) наявність ін­ституту права на дивіденди та ін.

Господарські товариства не є спеціальними організаційно- правовими формами, характерними тільки для сільськогоспо­дарського виробництва. їх призначення, а отже і правосуб’єк­тність ширша - здійснення не забороненої законодавством го­сподарської діяльності. Відмінним в статусі сільськогосподарсь­кого товариства від інших господарських товариств є пред­мет діяльності - сільськогосподарська діяльність, виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка, реалізація, на­дання супутніх сільськогосподарських послуг. Крім того, місцем перебування цих суб’єктів підприємницької діяльності, як пра­вило, є сільська місцевість, а засновниками та учасниками (ак­ціонерами) зазначених підприємств корпоративного типу (то­вариств) виступають селяни.

Предметом формування статутного капіталу аграрних то­варовиробників (фонду) є майно сільськогосподарського при­значення, а також земля, води, інші природні ресурси. Проте це не виключає можливості передавати до статутного капіталу цінні папери, гроші та інші цінності як майнового, так і не- майнового характеру. До особливостей аграрних (сільськогоспо­дарських) підприємств корпоративного типу також слід віднести сезонний характер праці та можливість здійснення оплати у на­туральному вигляді.

Сільськогосподарські товариства створюються переважно у формі акціонерних товариств (публічні або приватні) та това­риств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Існують по­одинокі випадки створення повних і командитних товариств.

В аграрно-правовій літературі сільськогосподарське акціонер­не товариство визначається як засноване на установчому дого­ворі і статуті об’єднання з виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання по­слуг·, статутний капітал якого формується шляхом реалізації за­здалегідь визначеної кількості акцій рівної номінальної вартості, учасники (акціонери) якого не відповідають за зобов’язаннями товариства, а лише несуть на собі ризик відшкодування його збитків у межах вартості належних їм акцій.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідаль­ністю являє собою господарську організацію з виробництва, пе­реробки й реалізації сільськогосподарської продукції, виконан­ня робіт і надання послуг, що утворена шляхом об’єднання май­нових і земельних внесків громадян, які не відповідають за зо­бов’язаннями товариства й несуть на собі ризик збитків, по­в’язаних з його діяльністю, але в межах вартості внесків¹.

4.5.