Державне сільськогосподарське підприємство як суб’єкт господарювання в АПК

Державне сільськогосподарське підприємство являє собою під­приємство, яке не є власником закріпленого за ним майна. Воно пере­буває в державній власності і надається йому на праві повного госпо­дарського відання або оперативного управління не тільки для вироб­ництва найважливіших видів сільськогосподарської продукції, а й спеціальних видів рослин, наприклад, для потреб медичної, парфуме­рної та інших галузей народного господарства.

Державне сільськогосподарське підприємство — це заснова­ний на державній власності самостійний статутний суб'єкт господа­рювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійс­нює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та си­ровину рослинного і тваринного походження) та підприємницьку дія­льність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Таке під­приємство має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в уста­новах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від спосо­бу утворення (заснування) та формування статутного капіталу поді­ляються на унітарні та корпоративні.

Зі змісту ст. 73 Господарського кодексу України можна зробити висновок, що державне унітарне сільськогосподарське підприємст­во створюється компетентним органом державної влади в розпоряд­чому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери управління цього органу. Воно також може бути створене внаслідок адміністративного поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законо­давства України. Створення державного унітарного сільськогосподар­ського підприємства шляхом відокремлення здійснюється зі збере­женням за новими підприємствами взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Державне унітарне сільськогосподарське підприємство згідно з ч. 7 ст.

Спеціального закону про державні сільськогосподарські підпри­ємства досі не прийнято.

Обсяг прав та обов'язків державних сільськогосподарських під­приємств залежить, передусім, від правового режиму майна, закріпле­ного за ними. Так, майно державного унітарного сільськогосподарсь­кого підприємства перебуває в державній власності й закріплюється за ним на праві господарського відання.

На сьогодні до державних унітарних сільськогосподарських підприємств належать: машино-випробувальні станції, дослідні заводи сільськогосподарського машинобудування, насінницькі та племінні заводи й підприємства, кінні заводи, іподроми, державні заводські ко­нюшні, селекційно-гібридні центри, дослідно-селекційні станції, сор­товипробувальні станції, звірорадгоспи, тваринницькі комплекси, пта­хофабрики, парниково-тепличні комбінати, підприємства з відтворен­ня цінних та анадромних видів риб (рибокомбінати, рибоводно- меліоративні станції, нерестововиросні господарства), підприємства, які вирощують ефіроолійні та лікарські рослини і культури, що міс­тять наркотичні та отруйні речовини, а також підсобні господарства несільськогосподарських державних (комунальних) підприємств, які мають відокремлене майно і наділені правами юридичної особи.

На сьогодні в Україні не існує сільськогосподарських казенних підприємств (хоча теоретично зберігається можливість їх створення). Таким чином, державне унітарне сільськогосподарське підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту та на за­садах господарської автономії, самофінансування, комерційного роз­рахунку і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім на­лежним йому на праві господарського відання майном.

Виходячи із правосуб'єктності державного сільськогосподарсь­кого підприємства, воно має на праві господарського відання майно та на праві постійного користування земельні ділянки, на яких здійснює сільськогосподарську діяльність. Майно державного сільськогоспо­дарського підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний фонд державного підприємства утворюється упов­новаженим органом, до сфери управління якого воно входить, до ре­єстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання.

Державні сільськогосподарські підприємства не мають права передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємст­вам, організаціям, установам і громадянам, крім випадків, передбаче­них законодавством; відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних засобів, закріплених за підприємством. Від­повідно до свого правового становища державні унітарні комерційні сільськогосподарські підприємства можуть створювати дочірні під­приємства здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних підрозділів підприємство може лише за згодою органу державної ви­конавчої влади, до сфери управління якого воно належить. Державні сільськогосподарські підприємства формують виробничі програми, визначають перспективи свого економічного і соціального розвитку, вибирають постачальників і споживачів з урахуванням доведених до них в установленому порядку державних замовлень і державних конт­рактів. Прийняття і виконання таких замовлень і контрактів для дер­жавного підприємства є обов'язковим.

Правовою основою для здійснення господарської діяльності державними сільськогосподарськими підприємствами є статут під­приємства та чинне законодавство, яке регламентує його діяльність. Державне сільськогосподарське підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством по­рядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробни­чої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Керівництво державним сільськогосподарським підприємством здійснює його директор — переможець конкурсного відбору, який здійснює поточне керівництво підприємством, організовує його виро­бничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпе­чує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та контрактом. Керівник зобов'язується забез­печити виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства.

7.