<<
>>

Система та повноваження суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств

Адміністративно-правове регулювання в сфері господарювання є важливою складовою державної діяльності та направлене на створення уповноваженими інстанціями таких економічних умов, за яких стає можливим забезпечення сталості функціонування підприємств і впорядкованість їх організаційно-практичної діяльності згідно чинного законодавства.

В той же час, перед нами стоїть задача окреслення кола суб’єктів, що регулюють діяльність державних підприємств і визначення правового положення останніх.

Наразі звернемося до визначення класифікації та правового становища державних органів влади у сфері регулювання діяльності державних підприємств. Тут важливим є концентрація уваги на тому, що державне регулювання економіки в умовах ринку передбачає систему заходів законодавчо-виконавчого та контролюючого характеру, здійснюваних відповідними уповноваженими державними інституціями з метою пристосування соціально-економічної системи до існуючих умов [126, с.15]. Отже, поставлену задачу пропонуємо вирішити за допомогою розподілу суб’єктів регулювання таким чином: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; міністерства України; державні агентства, комісії, комітети і т.д., місцеві державні адміністрації.

Президент України вчиняє регулятивний вплив на діяльність державних підприємств таким чином: забезпечує національну безпеку держави; призначає Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голову Фонду державного майна України, голову Антимонопольного комітету України, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах [45].

Зазначені повноваження Президента України мають вирішальне значення для державних суб’єктів господарювання, оскільки, по-перше, безпекова політика держави зумовлює умови функціонування економічного сектору, в першу чергу, державних підприємств, які є її матеріально - технічною базою.

А, по-друге, призначаючи абсолютну більшість суб’єктів регулювання у сфері підприємництва, корегується таким чином подальша політика у даній сфері. Крім того, Президент України своїми указами в адміністративно-правовому порядку встановлює основні параметри

економічної сфери країни.

Єдиний державний орган, що здійснює законодавче врегулювання усіх сфер життєдіяльності суспільства є Верховна Рада України. На конституційному рівні до її повноважень щодо підприємництва можна віднести: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, охорони довкілля; затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності; визначення засад використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; регулювання правових режимів власності; встановлення правових засад і гарантії підприємництва; правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання; визначення засад зовнішньоекономічної діяльності, митної справи [45].

Вищим орган системи органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, що виступає центральним регулятором підприємництва, зокрема у такий спосіб: забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України; здійснює управління об’єктами державної власності; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи [45].

Більше роз’яснення компетенції Кабінету Міністрів України щодо діяльності державних підприємств міститься в Законі України «Про управління об’єктами державної власності», а саме: визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об’єктами державної власності; встановлює порядок передачі об’єктів державної власності суб’єктам управління; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію казенних підприємств і визначає центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать; встановлює критерії ефективності управління об’єктами державної власності та порядок їх застосування.

Крім того, Кабінет Міністрів України визначає порядок: здійснення контролю за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями; конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки; оплати праці і винагороди керівникам державних підприємств; проведення інвентаризації об’єктів державної власності; відчуження та списання об’єктів державної власності; розпорядження активами державних господарських організацій; проведення щорічного державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки; проведення конкурсу на право оренди державного майна та ін. [50].

Міністерство аграрної політики та продовольства України: вживає заходів, спрямованих на техніко-технологічне переоснащення галузей агропромислового виробництва, розвиток сільськогосподарського машинобудування, енергозбереження, координацію інноваційних проектів; забезпечує підтримку підприємств галузей агропромислового виробництва; готує пропозиції щодо формування та розвитку ринкових схем і принципів забезпечення підприємств аграрного комплексу технічними засобами, обладнанням, у тому числі для виробництва біопалива, запасними частинами, паливно-мастильними матеріалами та іншими енергоресурсами та ін. [149].

Міністерство внутрішніх справ України: сприяє підприємствам у виконанні покладених на них законом обов’язків; здійснює відповідно до законодавства оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи; веде облік торговельних організацій, підприємств- виробників, що реалізують транспортні засоби або номерні складові частини до них; здійснює контроль за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки в спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення; бере участь у стандартизації, метрологічному забезпеченні, підтвердженні відповідності встановленим вимогам продукції спеціального призначення (робіт, послуг), яка надходить до органів внутрішніх справ; забезпечує криптографічний захист інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом; розробляє обов’язкові умови в галузі технічного регулювання щодо продукції, яка необхідна для потреб органів внутрішніх справ; затверджує правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку [150].

Міністерство екології та природних ресурсів України: встановлює правила, нормативи, норми, методики у сфері охорони атмосферного повітря; проводить інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; узгоджує видачу ліцензій на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить; встановлює правила, нормативи, норми з охорони та відтворення вод, раціонального використання водних ресурсів; лімітів забору, використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти; розглядає документи видачі, зупинення, анулювання, переоформлення, внесення змін, продовження терміну дії, видачі дублікатів і форм спеціальних дозволів на користування надрами та дозволів на введення родовища або окремого покладу нафти та газу в дослідно-промислову, промислову розробку; організовує та проводить перевірки суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та законодавства з питань екологічної безпеки [151].

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію роботи з підготовки прогнозів та програм економічного розвитку; аналізує стан конкурентоспроможності національної економіки, визначає напрями діяльності і розробляє заходи щодо її підвищення; розробляє пропозиції щодо критеріїв віднесення підприємств до тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, формує пропозиції щодо переліку таких підприємств; здійснює повноваження щодо складання, затвердження та контролю фінансових планів підприємств державного сектору економіки, забезпечує методичне керівництво в цій сфері; аналізує стан розвитку підприємництва, а також готує та подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення; сприяє розробленню, впровадженню та моніторингу систем управління якістю на підприємствах; організовує та проводить атестацію виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції; розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами товарів, надання побутових послуг, здійснення різних видів і форм торгівлі; залучає українські підприємства до участі в галузевих програмах ЄС; організовує та координує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів у сфері економіки, підприємництва та промисловості; забезпечує контроль за додержанням і збереженням державної таємниці на підприємствах; ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств [152].

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України: визначає пріоритетні напрями розвитку паливно-енергетичного комплексу; формує та реалізує заходи щодо здійснення енергетичного нагляду та дотримання якості вугільної продукції; затверджує підприємство, яке здійснює функції диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України; затверджує загальний графік переводу підприємств на резервні види палива; встановлює нормативи використання і розподілу природного газу теплоенергетичними підприємствами для виробництва електричної та теплової енергії; створює експлуатуючу організацію для забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій, а також спеціалізованих підприємств із поводження з радіоактивними відходами; затверджує проект ліквідації та консервації вугледобувного підприємства; приймає рішення про передачу об’єктів державної власності в комунальну власність, від одного підприємства іншому; бере участь у встановленому порядку у визначенні способів і умов приватизації підприємств паливно-енергетичного комплексу; веде облік нещасних випадків, що сталися на підприємствах паливно - енергетичного комплексу, затверджує заходи щодо запобігання їм [153].

Міністерство інфраструктури України: забезпечує взаємодію

підприємств різних видів транспорту щодо організації та своєчасного забезпечення в повному обсязі перевезень вантажів, а також задоволення потреб населення в пасажирських перевезеннях; вносить на розгляд і затвердження Кабінету Міністрів України фінансові плани підприємств, що є суб’єктами природних монополій; затверджує порядок створення, підготовки й підтримання в готовності спеціальних формувань підприємств й транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період; узгоджує технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту; затверджує порядок діяльності підприємств та організацій усіх форм власності на території морського порту; затверджує типове положення про об’єктову аварійно-рятувальну службу підприємств морського та річкового транспорту [154].

Державна служба України з надзвичайних ситуацій: здійснює прогнозування разом із підприємствами імовірності виникнення надзвичайних ситуацій; здійснює залучення та координацію діяльності підрозділів пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб підприємств під час ліквідації надзвичайних ситуацій; затверджує інструкцію з обслуговування аварійно-рятувальними службами масових вибухів на гірничорудних підприємствах; координує роботу підприємств у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, промислової безпеки; затверджує вимоги, інструкції і методики у сфері пожежної та техногенної безпеки, які обов’язкові для всіх підприємств [155].

Міністерство оборони України: забезпечує дотримання підприємствами вимог законодавства з питань формування, зберігання і використання запасів матеріальних цінностей державного резерву; контролює стан мобілізаційної готовності та підготовку підприємств до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) для задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; здійснює контроль за якістю продукції військового призначення, що виробляється підприємствами України для Збройних Сил та на експорт [156].

Міністерство охорони здоров’я України: забезпечує в межах своєї компетенції додержання підприємствами права громадян на охорону здоров’я; проводить сертифікацію виробництва лікарських засобів, лікарських засобів для міжнародної торгівлі, проведення сертифікації підприємств, які здійснюють оптову реалізацію (дистрибуцію) лікарських засобів [157].

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України: розробляє та затверджує державні будівельні норми; затверджує галузеві програми щодо підвищення енергоефективності у будівельній галузі; кваліфікаційні вимоги до виконавців робіт, пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури; узгоджує методологію проектування, будівництва та реконструкції об’єктів цивільного і промислового призначення, інженерно-транспортної інфраструктури у звичайних і складних інженерно-геологічних умовах [158].

Міністерство соціальної політики України: розробляє та вносить пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств; розробляє правові, економічні та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність підприємств протезної галузі, і забезпечує оптимізацію та розвиток їх мережі; разом з підприємствами бере участь у створенні безперешкодного середовища для маломобільних категорій населення [159].

Міністерство фінансів України: забезпечує концентрацію фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; здійснює заходи із підвищення ефективності управління державними фінансами; погоджує здійснення підприємствами залучення внутрішніх довгострокових і зовнішніх кредитів (позик), надання гарантії або поручительства за такими зобов’язаннями; здійснює внутрішній фінансовий контроль та аудит на підприємствах, що належать до сфери його управління [160].

Міністерство юстиції України: перевіряє на підприємствах стан правової роботи, надає рекомендації щодо її поліпшення, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; координує діяльність підприємств із питань щодо правової освіти населення, перевіряє стан їх діяльності із зазначених питань та надає їм необхідну методичну допомогу; організовує проведення експертизи фінансового стану підприємств під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення [161].

Державні агентства, комісії, комітети тощо є центральними органами виконавчої влади й також врегульовують діяльність державних підприємств. Антимонопольний комітет України: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; контролює регулювання цін на товари, що виробляються суб’єктами природних монополій; сприяє розвитку добросовісної конкуренції; здійснює контроль щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель [162].

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства з питань підготовки і реалізації національних та інвестиційних проектів; координує діяльність підприємств щодо реалізації та впровадження національних проектів; забезпечує у межах компетенції проведення експертизи національних, інвестиційних та інших проектів [163].

Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України: формує бази даних про інноваційні програми і проекти, міжнародні інноваційні програми і проекти, у реалізації яких беруть участь підприємства в рамках міжнародного інноваційного співробітництва, а також відповідних грантів; формує міжгалузевий перелік вітчизняних та іноземних технологій, організовує поширення інформації про технології, які можуть бути використані для технологічного оновлення підприємств; організовує виставки у сфері інформатизації в Україні та за її межами, сприяє участі в них підприємств [164].

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном: здійснює управління об’єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, які належать до сфери його управління; ініціює створення державних господарських об’єднань, державних холдингових компаній, розробляє проекти їх установчих документів; виступає від імені держави у випадках, визначених законодавством, співзасновником господарських товариств, які утворюються за участю держави; вносить пропозиції та погоджує призначення і звільнення керівників державних господарських об’єднань, державних холдингових компаній; бере участь у визначенні стратегії розвитку підприємств, господарських товариств, у статутних фондах яких є державна частка; бере участь у визначенні порядку і умов та здійсненні передачі управління державними корпоративними правами уповноваженим особам; бере участь у розробленні та впровадженні заходів щодо запобігання банкрутству підприємств державного сектору економіки; ініціює та у межах своєї компетенції приймає рішення про реструктуризацію підприємств державного сектору економіки [165].

Державне космічне агентство України: визначає пріоритетні напрями розвитку космічної діяльності в інтересах національної економіки; здійснює функції замовника науково-дослідних робіт з дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та випробування космічної техніки; здійснює технічне регулювання у сфері космічної діяльності та заходи щодо розроблення та функціонування системи сертифікації та стандартизації космічної техніки України; здійснює керівництво у сфері управління та координації діяльності підприємств, установ та організацій космічної та суміжних галузей; видає ліцензії на право здійснення космічної діяльності, веде ліцензійний реєстр, здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов; здійснює реєстрацію космічної техніки; здійснює контроль за дотриманням вимог безпеки у сфері космічної діяльності [ 166].

Державне агентство водних ресурсів України: видає дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт та робіт з прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; розробляє та бере участь у реалізації державних цільових, міждержавних і регіональних програм з питань водного господарства, меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів; розробляє та встановлює режими роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затверджує правила їх експлуатації [167].

Державне агентство земельних ресурсів України: бере участь у державному регулюванні планування територій та розмежування земель державної і комунальної власності; проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою, ведення та адміністрування державного земельного кадастру, охорони земель; забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій та об’єктів екомережі [168].

Державна комісія України по запасах корисних копалин: встановлює коефіцієнти видобутку нафти, газу й конденсату; перевіряє техніко- економічні обґрунтування розподілу запасів раніше розвіданих родовищ корисних копалин між ділянками, що передаються в користування, і затверджує запаси корисних копалин таких ділянок; бере участь у проведенні комплексної державної експертизи проектів промислового освоєння родовищ, реконструкції діючих гірничодобувних і збагачувальних комплексів, а також їх ліквідації; перевіряє обґрунтованість, ефективність та якість проектних рішень гірничодобувних підприємств щодо повноти використання розвіданих запасів родовищ корисних копалин; визначає належність родовищ нафти і газу до групи непромислових та виснажених [169].

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: установлює для суб’єктів природних монополій вимоги щодо провадження ними господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії; здійснює ліцензування господарської діяльності у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі; визначає умови, за яких дозволяється суб’єктам господарської діяльності провадити діяльність без ліцензій; бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках електричної енергії та природного газу; установлює обмеження щодо суміщення видів діяльності відповідними суб’єктами ринків [170].

Державна фіскальна служба України: організовує свою роботу і роботу територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов’язків у державній фіскальній службі, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління; організовує науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, є засновником державних підприємств, навчальних закладів та науково - дослідних установ; утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери її управління [171].

Фонд державного майна України: здійснює захист майнових прав державних підприємств; здійснює підготовку спільних проектів щодо фінансування міжнародними організаціями структурних перетворень в економіці держави, передприватизаційної підготовки, приватизації та післяприватизаційної підтримки підприємств; змінює у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; бере та передає функції управління майном державних підприємств; виступає засновником державних холдингових компаній у процесі приватизації державних підприємств; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди; виступає організатором продажу нерухомого майна державних унітарних підприємств [80].

В існуючій системі управління державним сектором промисловості місцевим органам виконавчої влади відводиться дублююча другорядна роль порівняно з галузевими міністерствами [172, с. 3].

Зокрема місцеві державні адміністрації мають такі повноваження у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств: здійснюють управління майном, приватизацією, сприяє розвитку підприємництва та здійснює державну регуляторну політику; подають місцевій раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств; розглядають та приймають рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, розташованих на відповідній території; вживають заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами; вносять пропозиції про зупинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; забезпечують соціальний захист працюючих, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці на підприємствах, якісне проведення атестації робочих місць [173].

На підставі проведеного аналізу питань щодо системи та повноважень суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств можна зробити наступні висновки. Так, цілковите адміністративно-правове регулювання діяльності державних підприємств не входить до компетенції одного державного органу, а розмежоване по різним відомствах. Останні, виконуючи свої основні завдання, ціленаправлено чи опосередковано вчиняють владний вплив на державні суб’єкти господарювання та можуть бути розділені на такі ланки: основоположна ланка (Президент України, Верховна Рада України); керівна ланка (Кабінет Міністрів України, міністерства); контрольна ланка (державні комітети, інспекції, служби, агентства); місцева ланка (державні місцеві адміністрації).

Президент України вчиняє регулятивний вплив на діяльність державних підприємств таким чином: забезпечує національну безпеку держави; призначає членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. Зазначені повноваження мають вирішальне значення для державних суб’єктів господарювання, оскільки безпекова політика держави зумовлює умови функціонування економічного сектору. Крім того, призначаючи більшість суб’єктів регулювання у сфері підприємництва, корегується таким чином подальша політика у даній сфері.

До повноважень Верховної Ради України щодо державного підприємництва можна віднести: затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку господарюючих суб’єктів; затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення засад використання природних ресурсів, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; регулювання правових режимів державної власності; встановлення правових засад і гарантії державного підприємництва; правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання; визначення засад зовнішньоекономічної діяльності державних унітарних підприємств.

Державні агентства, комісії, комітети тощо є центральними органами виконавчої влади й також врегульовують діяльність державних підприємств, зокрема Антимонопольний комітет України, Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, Державне космічне агентство України, Державна комісія України по запасах корисних копалин, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Фонд державного майна України.

В існуючій системі адміністративно-правового регулювання державним сектором промисловості місцевим органам виконавчої влади відводиться другорядна роль порівняно з галузевими міністерствами. Місцеві державні адміністрації мають такі повноваження: здійснюють управління майном, приватизацією, сприяє розвитку підприємництва та здійснює державну регуляторну політику; подають місцевій раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств; вживають заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства; вносять пропозиції про зупинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил.

<< | >>
Источник: ТИТАРЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Система та повноваження суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -