<<
>>

Правове регулювання діяльності державних підприємств

На даному етапі дослідження необхідно з’ясувати правові засади функціонування державних підприємств, які, в першу чергу, встановлені в господарському та цивільному законодавстві (ст.

64-71, 75, 77 ГК України та ст. 92-95 ЦК України). Зокрема, мова йде про місцезнаходження, майно, організаційну структуру, філії та представництва, трудовий колектив, управління господарською діяльністю, соціальну роботу державних підприємств та ін. Тому, на базі об’єднаного аналізу цих законодавчих дефініцій, розглянемо й інші нормативно-правові акти, здійснивши розбивку на блоки, виходячи з логіки та спільної змістовності інформації.

Місцезнаходженням державного підприємства є фактичне місце ведення діяльності суб’єкта господарювання і здійснення управління й обліку. Крім того, згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» [73] місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Майно підприємств перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання (державне комерційне підприємство) чи праві оперативного управління (казенне підприємство). У той же час, джерелами формування такого майна є: державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом [55].

Загальний порядок управління державним майном, суб’єкти управління, їх права й обов’язки та інші умови визначається Законом України «Про управління об’єктами державної власності».

Самостійно визначаючи свою організаційну структуру, державне підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Водночас особливості корегування організаційної структури підприємства містяться в окремих законодавчих актах (закони України «Про господарські товариства» [74] , «Про холдингові компанії в Україні» [75] , «Про акціонерні товариства» [76] та ін.).

Державне підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. У той же час, згідно ч.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.1992 № 24-92 [77] державні підприємства не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів.

Керування підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав держави щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для безпосереднього керівництва господарською діяльністю підприємства на договірних засадах призначається його керівник. Крім того, на всіх господарюючих об’єктах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір [55].

Зміст трудового та колективного договору, їх особливі умови і т.д. закріплено в ст.21 Кодексу законів про працю України [78]. Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов\'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У той же час, контракт - це особлива форма трудового договору, в якій строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

У кожному трудовому колективі можуть створюватися професійні спілки з метою здійснення представництва і захисту трудових, соціально - економічних прав та інтересів членів профспілки (Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [79] та ін.).

Державна форма власності визначає такі умови господарювання підприємства [55]:

зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів;

для закупівель товарів, робіт чи послуг застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про публічні закупівлі»;

не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом;

Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна підприємства в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (Закон України «Про Фонд державного майна України» [80]; Наказ Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477 «Про затвердження Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю» [81] та ін.);

у разі зміни керівника обов’язковим є проведення ревізії фінансово- господарської діяльності підприємства.

самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом;

управляючий орган здійснює контроль за використанням і збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у останнього майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Слід зауважити на те, що крім узагальнених положень господарського законодавства, особливості діяльності, зокрема казенного підприємства, можна знайти лише в «Типовому статуті казенного підприємства» [82]. Так, тут визначено юридичний статус, правовий статус майна, засади організації управління, порядок реорганізації та ліквідації підприємства. Крім того, встановлено право останнього діяти самостійно в таких випадках: визначати стратегію та основні напрями свого розвитку відповідно до державних програм та замовлень, плану розвитку підприємства; організовувати свою діяльність щодо забезпечення виконання державного контракту та укладених договорів; реалізовувати продукцію (виконувати роботи, надавати послуги), вироблену (виконані, надані) поза межами державного контракту, за цінами (тарифами), що встановлюються ним самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, - за фіксованими (регульованими) державними цінами (тарифами).

У той же час, за погодженням з органом управління підприємство має право [82]: самостійно здійснювати господарську діяльність за наявності незавантажених для виконання державного контракту виробничих потужностей; одержувати кредити під виконання державного контракту; випускати цінні папери та реалізовувати їх юридичним особам і громадянам

України та інших держав відповідно до законодавства; створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджувати положення про них. Крім того, відносини підприємства з іншими суб’єктами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Основним плановим документом підприємства є фінансовий план, форма та методичні рекомендації по розробці якого затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки (Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки» [83]; Лист Міністерства економіки України від 01.08.2006 №147 - 24/296 «Щодо заповнення форми фінансового плану» [84] та ін.).

Відповідно до фінансового плану підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Крім того, затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України, у порядку передбаченому Бюджетним кодексом України [85] та ін. А після сплати обов’язкових платежів підприємства провадять відрахування від прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних оборотних коштів [86].

Державне підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України та може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи.

Основні засади такої діяльності закріплено в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [87] та безпосередньо у ст.4 вказується, що до видів зовнішньоекономічної діяльності підприємств належать: експорт та

імпорт товарів, капіталів та робочої сили; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; кредитні та розрахункові операції; спільна підприємницька діяльність з іноземними суб’єктами господарської діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; товарообмінні операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з іноземними суб’єктами господарської діяльності; орендні, в тому числі лізингові, операції з іноземними суб’єктами господарської діяльності; інші види

зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Соціальну діяльність державного підприємства умовно можна розділити на дві підгрупи: а) соціальні обов’язки на виробництві (Кодекс законів про працю України, закони України «Про охоронну праці» [88], «Основи законодавства України про охорону здоров’я» [89], «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [90], «Про зайнятість населення» [91], «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття» [92] та ін.; б) соціальна відповідальність.

У сфері трудових відносин відповідальні посадові особи державних підприємств можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності [93].

Соціальні обов’язки підприємства на виробництві проявляються в такому: надавати можливості трудовому колективу за участі з керівництвом вирішувати питання щодо соціального розвитку підприємства; забезпечувати підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів; надавати пільги відповідно до закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва; забезпечувати для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Соціальна відповідальність підприємства полягає в такому: пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними соціальними можливостями, що передбачені статутом підприємства [94].

Державне підприємство є платником податків і державних зборах на загальних умовах (Податковий кодекс України [95], Митний кодекс України [96], Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [97] та ін.), крім випадків передбачених законодавством.

Суб’єкти господарювання державної форми власності зобов’язані отримувати всі товари (роботи, послуги) в рамках державних закупівель на календарний рік, порядок та умови яких передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» за контролю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Тепер звернемо увагу на те, що оскільки діяльність державних підприємств має особливу мету створення та характер діяльності, а тому крім загальних правил цивільного обороту вони врегульовуються й спеціальними нормативно-правовими актами. Таким чином, аналіз останніх проведемо також з розбивкою на блоки, виходячи зі сфери функціонування підприємств.

Сфера військового та спеціального призначення. Державні господарюючі суб’єкти мають право виготовляти, зберігати, ремонтувати та продавати, в тому числі, вогнепальну зброю військового призначення, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами та інші спеціальні пристрої (Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [98]; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» [99] та ін.).

У Законі України «Про державне оборонне замовлення» вказується, що державне оборонне замовлення є засобом державного регулювання у сфері наукового та матеріально-технічного забезпечення потреб оборони і національної безпеки України, який визначає порядок взаємодії міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних установ,

організацій та суб’єктів підприємницької діяльності під час його формування, розміщення і виконання, а також передбачає заходи щодо виконання міжнародних договорів України з питань військово-технічного

співробітництва. Водночас до оборонного замовлення можуть належати, наприклад: створення, модернізація, утилізація та знищення озброєння, військової та спеціальної техніки; поставка (закупівля) військової зброї, боєприпасів, військової та спеціальної техніки, вузлів, агрегатів, запасних частин, речового та медичного майна, продовольства, пально-мастильних матеріалів; ремонт і модернізація озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого військового майна [100].

Монополістом у вищевказаній сфері виступає Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального

призначення («Укрспецекспорт»). Вона є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю (Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального

призначення» [101] та ін.).

Сфера наркотичних і лікарських засобів. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» надає право підприємствам за умов попереднього отримання ліцензії на розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізацію (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Вказані дії перебувають під жорстким контролем держави та передбачають юридичну відповідальність (Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» [102] та ін.).

Ще одною специфічною сферою діяльності держави є створення лікарських засобів. За ст.3 Закону України «Про лікарські засоби» [103] державна політика у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів спрямовується на підтримку наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій, а також розвиток виробництва високоефективних та безпечних лікарських засобів, забезпечення потреб населення ліками належної якості та в необхідному асортименті. З цією метою державні підприємства створюють лікарські засоби після дотримання ряду вимог: доклінічне вивчення лікарських засобів; клінічні випробування лікарських засобів; захист прав пацієнта (добровольця); державна реєстрація лікарських засобів.

Сфера ядерної енергії. Діяльність, що пов’язана з ядерною енергією, ліцензується за правилами, передбаченими Законом України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» [104]. А основоположним актом у ядерному вітчизняному законодавстві є Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» [105], який встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов’язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов’язану з використанням ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов’язань України щодо використання ядерної енергії.

Сфера природних вуглеводнів. Закон України «Про нафту і газ» [106]: визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України; регулює відносини, пов’язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням і використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України; забезпечує захист прав усіх суб’єктів відносин, що виникають у зв’язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр. У свою чергу, у ст.1 Закону України «Про газ (метан) вугільних родовищ» [107] зазначається ще один вид діяльності в цій сфері, тобто видобування газу (метану) вугільних родовищ, що являє собою господарську діяльність, яка включає комплекс технічних заходів, спрямованих на вилучення газу (метану) вугільних родовищ з вугільних пластів, вміщуючи порід та підземних порожнин діючих шахт і тих, що готуються до експлуатації, та вугільних родовищ, промислова розробка яких не здійснювалася, незалежно від їх подальшого використання, а також відпрацьованих вугільних родовищ, якщо вилучений газ (метан) призначається для подальшого використання як матеріальний та/або енергетичний ресурс.

У практичній площині зазначені нормативно-правові акти здебільшого реалізуються у вигляді діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»» від 25.05.1998 № 747 [108]), яка монопольно в Україні здійснює: видобування нафти і природного газу; постачання природного та скрапленого газу; створення та експлуатація транзитних міждержавних систем транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу; організація виробництва необхідних для нафтогазового комплексу обладнання, машин, механізмів і приладів, запасних частин та деталей до них; організація та виконання геологорозвідувальних робіт, експлуатація нафтових, газових і газоконденсатних родовищ; участь у реалізації міжнародних проектів у нафтогазовому комплексі; організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Сфера авіаційного та аерокосмічного будування. Концептуальним документом у даній галузі виступає Загальнодержавна цільова науково- технічна космічна програма України на 2008-2012 роки [109], в руслі якої у космічній сфері підприємства мають здійснювати: модернізацію існуючих та розроблення перспективних ракет-носіїв, їх систем, а також космічних апаратів; забезпечення випереджальних прикладних розробок систем ракетно-космічної техніки, приладів, наземних програмно-апаратних комплексів, інформаційних технологій; реалізацію найбільш актуальних і престижних міжнародних дослідницьких проектів та ініціатив.

Основний вітчизняний авіабудівний комплекс нараховує понад десять державних підприємств, абсолютна більшість який включена до складу авіабудівного концерну «Авіація України». Згідно Статуту [110] останнього, підприємства-учасники повинні: формувати плани науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; здійснювати виробництво та ремонт літаків; організовувати льотні випробування, технічне переозброєння; реалізовувати продукцію на експорт і для внутрішнього споживання та ін.

Сфера гірничо-металургійного комплексу. Основоположні засади видобування та подальшого розпорядження корисними копалинами закладено в Кодексі України про надра [11], а щодо підприємств зазначено: право бути користувачами надр; види та строки користування надрами; перелік прав і обов’язок при користуванні надрами; захист надр; обов’язковість отримання дозволів для користування надрами; 6) особливості проектування гірничодобувних об’єктів, а також підземних споруд; обов’язковість консервації чи ліквідації підприємства після вичерпання надр.

Вказані організаційні начала гірничого видобування переведено в практичний вимір нормами Закону України «Гірничий закон України» [112], де визначено організаційно-правові засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.

Насамкінець доцільно зазначити, що вищезазначені нормативно - правові акти в жодному разі не окреслюють в повній мірі правову сферу діяльності державних підприємств, а лише вказують на певні важливі умови їх функціонування. Крім того, тут необхідно звернути увагу на те, що чинне нормативно-правове забезпечення діяльності останніх є досить

розпорошеним, охоплюючи значний масив різногалузевих правових актів. На нашу думку, такий стан речей має бути легітимно оптимізований та уніфікований в частині зазначення переліку загальних законодавчих актів щодо діяльності державних підприємств та їх управління в правовідносинах господарювання.

На підставі аналізу правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні можна зробити наступні висновок, що зважаючи на особливий правовий статус державних суб’єктів господарювання, законодавча регламентація діяльності останніх має загальний і спеціальний характер.

Загальна нормативна база включає Бюджетний кодекс України, ГК України, ЦК України, Кодекс України про надра, КЗПП, Податковий кодекс України, Митний кодекс України, закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Про управління об’єктами державної власності», «Про господарські товариства», «Про холдингові компанії в Україні», «Про акціонерні товариства», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про публічні закупівлі», «Про Фонд державного майна України», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про охоронну праці», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»; декрет Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.1992 № 24-92, наказ Міністерства економіки України від 21.06.2005 №173 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств», наказ Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477 «Про затвердження Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», Типовий статут казенного підприємства та ін.

Оскільки діяльність державних підприємств має особливу мету створення та характер діяльності, тому крім загальних правил цивільного обороту вони врегульовуються й спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема: закони України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про лікарські засоби», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про нафту і газ», «Гірничий закон України»; постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення» від 09.10.1996 № 1247, «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998 № 747 та ін.

<< | >>
Источник: ТИТАРЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Правове регулювання діяльності державних підприємств:

  1. Глава 6. Фінанси підприємницьких структур У чому полягає зміст фінансової категорії «фінанси підприємств» ?
  2. Функції і механізм управління капіталом підприємства
  3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства
  4. 4.4 Специфіка правового статусу унітарних приватних підприємств в системі підприємницьких юридичних осіб приватного права
  5. 1.1 Генезис та сучасний стан інституту непідприємницької юридичної особи в цивільному праві України
  6. Генеза розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  7. Поняття, види та значення державних підприємств у національній системі господарювання
  8. Правове регулювання діяльності державних підприємств
  9. Сутність та зміст адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  10. Реалізація основних методів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  11. Система та повноваження суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  12. 3.1. Пріоритети запозичення зарубіжного досвіду адміністративно- правового регулювання діяльності державних підприємств
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -