<<
>>

Висновки до розділу 1

1. За результатами проведеного дослідження визначено та охарактеризовано історичні періоди становлення адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні.

Так, у перший період (кінець XVII - початок XVIII ст.) відбулося зародження державного підприємництва, що переважно змішувалося з економічною функцією держави, не маючи закріпленого правового положення.

За другого періоду (початок XVIII - початок XIX ст.) управління державними підприємствами відбувалося одноособово царем і згідно законодавства воєнного часу. Зазначені тенденції збереглися й за третього періоду (початок XIX - 60-ті роки XIX ст.), який ознаменувався тим, що державне виробництво не керувалося економічними засадами діяльності, а піддавалося адміністративному регулюванню.

Під час четвертого періоду (60-ті роки XIX ст. - 1914 р.) державним підприємствам надано статус юридичної особи, а керівні засади діяльності закріплюються, в тому числі, в кодифікованих законодавчих актах. З приходом нової влади розпочинається п’ятий період (1914-1920 р.р.), який охарактеризувався жорстким адміністративним управлінням державних підприємств, де особлива увага приділялася виключно виконанню планів державного виробництва.

Час впровадження нової економічної політики в СРСР є шостим періодом розвитку адміністративно-правового регулювання державних підприємств (1921- початок 30-х р.р. XX ст.). Цей історичний проміжок характеризувався створенням значного масиву нормативно-правових актів щодо організаційно-практичної та економічної діяльності суб’єктів господарювання державної форми власності.

Разом із тим, за сьомого періоду (30-ті - кінець 50-х р.р. XX ст.) державні підприємства відновлюють своє функціонування в жорстких адміністр ативно -командних рамках.

З 60-х й до початок 90-х років ХХ ст. - восьмий період - створено кодифіковане цивільне, господарське законодавство.

Прийнято низку нормативно-правових актів щодо діяльності державних підприємств, які набули статусу самостійних суб’єктів господарювання. Й дев’ятий період (початок 90-х р. ХХ ст. й до сьогодні) визначився переходом економіки до конкурентних товарно-грошових відносин. Це зумовило створення нового масиву законодавства щодо регулювання діяльності державних підприємств.

2. Державні підприємства є спеціальними суб’єктами господарювання, яким надано право у ході свого функціонування використання державної форми власності. За даних умов реалізація права державної власності - це легітимна можливість держави в особі адміністрації державних підприємств розпоряджатися загальнонаціональними ресурсами в інтересах суспільства.

До ознак державної власності, яка перебуває у віданні державних підприємств, слід віднести: належачи народу України, регулюється та використовується органами публічної влади в інтересам всього суспільства; державне майно лише у виключних випадках передається в приватне користування; перспективи використання державної власності визначаються концептуальними нормативно-правовими актами; перебуває не лише під управлінням загальноекономічними методами (правове врегулювання, фіскалізація та ін.), але й передбачає специфічні адміністративні методи управління; окремі галузі економіки монополізуються державною.

3. Інститут державного підприємництва історично є одним із головних економічних інструментів, та маючи вагомий кількісний вираз у національному господарському виробництві, направлений, в тому числі на стабілізацію та розвиток товарно-грошових відносин і реалізацію економічної функції держави. Тобто остання, передаючи вищевказане майно у користування своїм підприємствам, регулює та контролює в подальшому як належне використання та збереження державної власності, так і фінансовий стан, а також напрями діяльності самого суб’єкта господарювання.

4. Державне підприємство - це юридична особа, створена на базі відокремленої частини державної власності рішенням уповноважених органів виконавчої влади, розпорядження майном якого здійснюється на основі права господарського відання або права оперативного управління, метою функціонування яких є забезпечення ключових державних і суспільних інтересів.

Основними характерними ознаками державних підприємств є: а) заснування повністю або понад 50% на державній власності; б) управління здійснюється компетентними органами виконавчої влади за допомогою сукупності адміністративно-правових засобів і способів; в) у переважній більшості випадків метою функціонування не є отримання прибутку, а забезпечення стратегічно значимих національних сфер економіки і безпеки держави.

5. Державні унітарні підприємства поділяються на два види: комерційні підприємства та казенні підприємства. Державне комерційне підприємство виконує дві основні функції в економічному секторі держави: наповнення дохідної частини Державного бюджету України; виступаючи економічним агентом держави, організовує та стимулює виробничі та інші суспільні відносини. Водночас казенні підприємства: виступають виробничою базою забезпечення національної безпеки та громадського порядку в Україні; забезпечують соціальність економіки в частині вироблення продукції, яка обмежено випускається приватними підприємствами, але має важливе соціальне значення, наприклад, протези, інвалідні крісла, певні види промислових і сільського господарських товарів тощо; створюють безпечні та належні умови життєзабезпечення суспільства та національного виробництва за рахунок створення природних монополій.

Державні унітарні підприємства є важливими економічними агентами в економіці України, але не зважаючи на це у правовому полі щодо врегулювання їхньої діяльності існують суттєві прогалини. Зокрема, зазначена сфера забезпечуються лише загальним господарським і цивільним законодавством, а також деякими постановами Кабінету Міністрів України.

6. Державні суб’єкти господарювання мають особливий правовий статус, тому законодавча регламентація їхньої діяльності врегульовується загальними і спеціальними нормативно -правовими актами. Загальна нормативна база визначає порядок функціонування державних підприємств як рівноправних учасників цивільно-грошового обороту. У той же час, спеціальне законодавство гарантує вказаним господарюючим суб’єктам виключне або монопольне становище в окремих суспільно важливих сферах, наприклад, оборона держави, ядерна енергетика, тощо.

<< | >>
Источник: ТИТАРЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -