Поняття, особливості та класифікація суб'єктів аграрного права

У теорії держави і права під суб’єктами права маються на увазі індивіди або організації, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб’єк­тивних прав та обов’язків.

Суб’єктами аграрного права є юридичні особи всіх форм власності, громадяни (іноземні громадяни) та особи без гро­мадянства, що господарюють на землі і займаються виробницт­вом, переробкою, реалізацією сільськогосподарської проддукції та обслуговуванням сільськогосподарських товаровиробників, а також державні органи, до компетенції яких належить регулю­вання сільського господарства в Україні..

Передусім суб’єктами аграрного права виступають сільсько­господарські підприємства - фермерські господарства, сільсь­когосподарські кооперативи, аграрні господарські товариства, приватні (приватно-орендні) підприємства, колективні, дер­жавні та комунальні підприємства тощо. Серед фізичних осіб як суб’єктів аграрного права можна назвати громадян, які за­ймаються особистим селянським господарством, садівництвом, тваринництвом і не здійснюють підприємницької діяльності, адже в протилежному разі вони як фізичні особи-підприємці будуть прирівнюватися у своєму правовому статусі до сільсь­когосподарських підприємств. До суб’єктів агарного права на­лежать і ті суб’єкти, які не займаються безпосередньо сільсько­господарським виробництвом, проте предмет їх діяльності по- в'язаний з ним. Йдеться про різноманітних сервісних агарних господарюючих суб'єктів, які забезпечують сучасну ефективну аграрну виробничу діяльність - переробні, заготівельні, збутові, постачальницькі, сервісні та інші підприємства.

Суб'єктами аграрного права висипають також органи дер­жавної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють управлінські та організаційно-господарські функції в аграрному секторі економіки України, а саме: Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядуван­ня, Міністерство аграрної політики та продовольства України та інші відомчі державні інспекції, агентства, управління та служ­би тощо.

Основним предметом діяльності суб'єктів аграрного госпо­дарювання є виробництво сільськогосподарської продукції. Всі інші види сільськогосподарської діяльності (в тому числі пе­рероблення і реалізація проддукції) мають допоміжний характер. Така діяльність спрямована на задоволення економічних, соці­альних та інших потреб їх членів або учасників (акціонерів). Її головна мета, як правило, - отримання прибутку. Усі суб'єкти аграрного господарювання використовують землі сільськогоспо­дарського призначення, які є основним засобом виробництва, та інші природні ресурси. Тому їх статус формується з урахуван­ням прав і обов'язків, притаманних власникам та користувачам природних ресурсів.

Виробництво сільськогосподарської продукції (крім тварин­ництва) має сезонний характер і безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарю­вання. З урахуванням цих об'єктивних виробничих умов зако­нодавство наділяє суб'єктів аграрного господарювання правами встановлювати на рівні локального регулювання режими праці й відпочинку, норми праці та оплати праці, правила дисципліни праці та внутрішнього трудового розпорядку та ін.

Усі суб'єкти аграрного господарювання із статусом юридич­ної особи мають відокремлене майно, яке знаходиться на са­мостійному балансі, рахунки в установах банків, печатку із сво­їм найменуванням та ідентифікаційним кодом, відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, можуть від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачами та відповідачами в суді. За­сновники недержавних сільськогосподарських підприємств ма­ють відповідні права та обов'язки щодо майна таких підпри­ємств. На відміну від них, засновники державних і комунальних сільськогосподарських підприємств є власниками їх майна.

Враховуючи, що продовольча безпека держави безпосередньо залежить від ефективності та якості господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, існує потреба в здійснен­ні особливого державного регулювання сільського господарства переважно економічними методами (наприклад, ціноутворення, пільгове кредитування, оподаткування, страхування, державні закупівлі, державні заставні операції, економічні санкції, ме­тоди встановлення гарантованих фіксованих цін, державних за­купівельних цін).

Класифікацію суб’єктів аграрного господарювання можна здійснювати за такими основними критеріями, зокрема за фор­мою власності, порядком створення, організаційно-правовою формою, способом утворення (заснування) та формування ста­тутного капіталу, особливостями правоздатності та виконувани­ми функціями та ін.

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти сільськогосподарські підприємства таких видів: приватне (приватно-орендне) підприємство; підприємство колективної власності; комунальне підприємство; спільне ко­мунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності. Виділяють також іно­земні підприємства, внески до статутного фонду якого станов­лять 100 відсотків. Якщо іноземні внески становлять не менше 10 відсотків, таке сільськогосподарське підприємство визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

2. За порядком створення всі суб’єкти аграрного господа­рювання поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Згідно зі ст. 87 ЦК України, юридичні особи приватного права створюються на підставі уста­новчих документів, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не передбаче­но інший порядок їх затвердження. Юридичні особи публічно­го права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або місцевого самоврядування згідно зі ст. 81 цК України.

3. Досить поширеною є класифікація суб'єктів аграрного го­сподарювання залежно від їх організаційно-правових форм. За цим критерієм їх поділяють на сільськогосподарські підприєм­ства (приватні, державні й комунальні), сільськогосподарські ко­оперативи, господарські товариства та фермерські господарства. Згідно зі ст. 63 Господарського кодексу України, сільськогоспо­дарські кооперативи, господарські товариства та фермерські го­сподарства охоплюються загальним поняттям «підприємство». Проте наявність в аграрному секторі економіки таких суб'єктів господарювання, як державні (комунальні) та приватні сільсь­когосподарські підприємства, зумовлює потребу окремого ви­значення поняття «сільськогосподарське підприємство».

4. Залежно від способу утворення (заснування) та формуван­ня статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні, кор­поративні та кооперативні.

Унітарне сільськогосподарське підприємство створюється од­ним засновником, який виділяє необхідне для того майно, фор­мує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на част­ки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) заснов­ником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утво­рення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності за­сновника.

Згідно з ч. 5 ст. 63 ГК України, корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання май­на та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі кор­поративних прав, у тому числі через органи, що ними ство­рюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підпри-

¹ Аграрне право України: підручник / за ред. О. О. Погрібного. Київ: Істи­на, 2004. С. 97. ємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в т.ч. засновані на при­ватній власності двох або більше осіб.

Проте, з урахуванням суттєвих особливостей правосуб’єкт- ності аграрних підприємств кооперативного і корпоративного типу, їх слід розмежовувати.

Корпоративними сільськогосподарськими підприємствами визнаються господарські товариства. Фізичні та юридичні осо­би, які беруть участь у діяльності сільськогосподарського това­риства, обов’язково повинні зробити особистий майновий вне­сок у статутний фонд товариства. Внесками учасників можуть бути не тільки грошові кошти, а й будинки, обладнання, цінні папери, право на користування природними ресурсами, право на інтелектуальну власність людини. Отже, суттєвою особливі­стю правосуб’єктності підприємств корпоративного типу є те, що вони насамперед об’єднують капітал.

За особливостями правоздатності та виконуваними функція­ми суб’єкти аграрного господарювання поділяються на три гру­пи. До першої належать засновані на приватній, державній та комунальній формах власності юридичні особи або інші струк­тури, які не мають статусу юридичної особи і головним пред­метом діяльності яких є виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини. Ці аграрні формування називаються сільськогосподарськими товаровиробниками.

Друга група суб’єктів аграрного права представлена підпри­ємницькими структурами, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, а правосу- б’єктність і статутна діяльність спрямовані на забезпечення ви­робничо-господарської діяльності сільськогосподарських това­ровиробників. До цієї групи належать суб’єкти господарювання, предметом діяльності яких є виконання робіт з агрохімічного, меліоративного, гідромеліоративного, технічного та іншого за­безпечення діяльності виробників сільськогосподарської товар­ної продукції.

До третьої групи належать підприємницькі структури, пра- восуб’єктність і статутна діяльність яких спрямована на надання різноманітних фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення підприєм­ницької діяльності сільськогосподарських товаровиробників. До цієї групи входять банки, кредитні спілки, біржі, страхові ком­панії, аграрні холдинги тощо

4.2.