Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація

У теорії права під суб'єктом права розуміється абстрактна особа (фізична чи юридична), передбачена правовими нормами, які мають правосуб'єктність та використовують її у конкретних правовідноси­нах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'я­зків, повноважень і юридичної відповідальності.

Правосуб'єктність надає правову можливість виробникам аграр­ного сектора брати участь в агарних правовідносинах, тобто бути їх суб'єктами. Вона є комплексною, аграрною, її зміст становить спро­можність до володіння й реалізації сукупністю прав та обов’язків, які виникають при веденні сільськогосподарської діяльності.

Таким чином, суб'єкти аграрного права — це визначені законо­давством та наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю (пра- восуб'єктністю) особи, господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечен­ня населення міста і села необхідними продуктами харчування, сиро­виною і продовольством рослинного і тваринного походження.

Суб'єкти аграрного права поділяють на фізичних і юридичних осіб. До фізичних осіб — суб'єктів аграрного права належать члени особистих селянських господарств, автори селекційних досягнень (со­рту рослин чи породи тварин), суб'єкти насінництва і розсадництва, садівництва, бджолярі-пасічники тощо.

Юридичними особами як суб'єктами аграрного права є сільського­сподарські підприємства, організації й установи. Крім сільськогоспо­дарських підприємств, які безпосередньо здійснюють виробництво, переробку й реалізацію сільськогосподарської продукції, суб'єктами аграрного права є організації та установи, які здійснюють функції ор­ганізаційно-управлінського та матеріально-технічного забезпечення аграрної політики.

Крім зазначеного поділу суб'єктів аграрного господарювання мо­жна класифікувати за різними критеріями: залежно від форм власнос­ті; залежно від способу утворення (заснування) та формування статут­ного фонду; залежно від кількості працюючих та обсягу валового до­ходу від реалізації продукції.

1. Залежно від форм власності в Україні виділяють сільськогос­подарські підприємства таких видів:

— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власно­сті територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної власності;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

— іноземне підприємство, внески до статутного капіталу якого становлять сто відсотків. Якщо іноземні внески становлять не менше десяти відсотків, таке сільськогосподарське підприємство визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

2. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного (складеного) капіталу в Україні діють підприємства кооперативні, корпоративні та унітарні.

До кооперативних належить сільськогосподарський виробничий кооператив.

Корпоративними сільськогосподарськими підприємствами ви­знаються господарські товариства. Сільськогосподарськими товарис­твами є підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх май­на і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержан­ня прибутку.

Унітарне сільськогосподарське підприємство створюється од­ним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує від­повідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), за­тверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівни­ка, який ним призначається, керує підприємством і формує його тру­довий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорга­нізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні та підприємс­тва, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Діяльність державних унітарних сільськогосподарських підпри­ємств базується на положеннях ст.

Приватними унітарними сільськогосподарськими підприємст­вами є приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП).

За своєю правовою природою фермерське господарство є уніта­рним підприємством. Так, фермерське господарство може бути ство­рене одним громадянином України, засновник є, як правило, головою фермерського господарства, який представляє його перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окре­мими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону, а також укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значи­мі дії.

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового дохо­ду від реалізації продукції підприємства можуть бути віднесені до ма­лих, середніх або великих. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність пра­цюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг ва­лового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. гривень, а великими, відповідно, — якщо переви­щує 250 осіб та 100 млн. гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Слід відзначити, що у чинному законодавстві існують визначен­ня малих сільськогосподарських підприємств у тваринництві, відне­сення яких саме до малих підприємств ставиться у пряму залежність від величини наявного в них поголів'я тварин.

Ферми, які входять до складу сільськогосподарських підпри­ємств та фермерських господарств, уважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів'я: птахоферми — до 700 голів пти­ці; великої рогатої худоби — до 200 голів із приплодом; свиноферми — до 200 голів із приплодом; вівцеферми — до 400 голів із припло­дом; кролеферми — до 400 голів.

Ще одним суб'єктом аграрних правовідносин є сільськогоспо­дарські дорадчі служби, які здійснюють свою діяльність на основі За­кону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. Сільськогосподарською дорадчою діяльністю є сукуп­ність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і гос­подарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення госпо­дарства.

2.