Особисте селянське господарство як суб’єкт господарюван­ня в АПК

Особисте селянське господарство відповідно до однойменного закону «Про особисте селянське господарство» — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення осо­бистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільсь­когосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Юридичною підставою виникнення правовідносин з ведення особистих селянських господарств є юридичний склад, до якого нале­жать юридичний факт досягнення необхідної правоздатності та діє­здатності фізичною особою та набуття земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Юридичними підставами при­пинення ведення особистого селянського господарства є один з насту­пних юридичних фактів: вилучення (викуп) земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства, для державних чи громадських потреб; відчуження земельної ділянки, яка використовувалась на умовах права власності; припинення дого­вору оренди земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди; передача од­ному з подружжя земельної ділянки для ведення особистого селянсь­кого господарства у власність при поділі майна подружжя у судовому порядку; смерть громадянина.

Аналіз чинного законодавства України дозволяє виділити такі правові ознаки особистого селянського господарства:

• суб'єктом права на ведення особистого селянського господар­ства є виключно фізична особа (фізичні особи) незалежно від місця проживання та громадянства;

• наявність у фізичної особи земельної ділянки для ведення осо­бистого селянського господарства;

• метою ведення особистого селянського господарства є вироб­ництво сільськогосподарської продукції, отримання доходів (основних або додаткових);

• ведення особистого селянського господарства не є підприєм­ницькою діяльністю.

Важливим для українського законодавства та правозастосовної діяльності є розмежування юридичного поняття «особисте селянське господарство» і «фізична особа, яка провадить підприємницьку діяль­ність без створення юридичної особи (приватний підприємець)». Роз­межування названих понять здійснюється на підставі того, що статус приватного підприємця - суб'єкта підприємницької діяльності набува- ється після здійснення державної реєстрації у відповідному органі державної реєстрації. Ведення особистого селянського господарства здійснюється після отримання відповідної земельної ділянки та не пе­редбачає здійснення державної реєстрації.

До прав членів особистого селянського господарства нале­жать:

• право самостійно господарювати на землі;

• право укладати особисто або через уповноважену особу будь- які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;

• право реалізовувати надлишки виробленої продукції на рин­ках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаці­ям, іншим юридичним і фізичним особам;

• право самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпе­чення власного виробництва;

• право відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;

• бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;

• отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;

• надавати послуги з використанням майна особистого селянсь­кого господарства;

• використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властиво­сті землі відповідно до закону;

• на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

• вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільсь­когосподарською продукцією та продуктами її переробки;

• отримувати дорадчі послуги;

• брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержав­них і регіональних програм;

• об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товарист­ва, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання вза­ємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до зако­нодавства України.

• проводити в установленому законом порядку зовнішньоеко­номічну діяльність.

Обов'язки членів особистого селянського господарства:

• дотримуватися вимог земельного законодавства та законодав­ства про охорону довкілля;

• забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;

• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні вла­стивості землі;

• не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

• своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;

• надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забез­печують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умо­ви, що робота в цьому господарстві для них є основною.

3.