Поняття, соціально-економічна і юридична природа особистого селянського господарства

На сучасному етапі розвитку аграрних відносин за умов не­стабільної економічної ситуації та спаду виробництва в сільсь­кому господарстві серед існнуючих організаційно-правових форм суб'єктів сільськогосподарської діяльності значну роль у вироб­ництві аграрної продукції в Україні відіграють особисті селянсь­кі господарства громадян.

Особисте селянське господарство (далі - ОСГ) як первинна форма організації виробництва сільськогосподарської продукції особистою працею членів сільської сім'ї довели свою стабіль­ність і здатність функціонувати в умовах кризових явищ протя­гом не одного десятиріччя. Це пояснюється в першу чергу тим, що їх ведення здійснюється в інтересах селянина, членів його родини, матеріальний добробут якої залежить від ефективно­сті такого господарювання. Так, станом на 1 січня 2016 року в Україні налічувалось 4 млн 1 08,4 тис. таких господарств', що свідчить про суттєву популярність такої форми сільськогоспо­дарської діяльності, яка є основою селянського способу жит­тя. Про ефективність та незамінність особистих селянських го­сподарств свідчить також той факт, що у країнах Європейського

¹ Офіційний сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України. URL: http:www.minagro.gov.ua.

Союзу вже понад 30 років реалізуються численні програми дер­жавної підтримки розвитку індивідуальної форми виробництва сільськогосподарської продукції.

В українському законодавстві поняття «особисте селянське господарство» вперше було закріплене в Земельному кодексі від 25 жовтня 2001 року, згідно з яким ддля ведення такого го­сподарства громадяни можуть набути безоплатно у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Правовою основою створення та діяльності особистих се­лянських господарств є спеціальний Закон України «Про особи­сте селянське господарство» від 15 травня 2003 року^{[181] [182], відповідно до якого особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фі­зичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з ме­тою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, пере­робки і споживання сільськогосподарської проекції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна осо­бистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сіль­ського зеленого туризму.}

Для особистого селянського господарства характерний ряд ознак, які дозволяють визначити його особливості як правової категорії, зокрема: а) є видом господарської діяльності, спря­мованої на виробництво, переробку і споживання сільського­сподарської продукції, а також на надання послуг з викори­станням майна особистого селянського господарства; б) спря­моване на задоволення насамперед власних потреб громадян у сільськогосподарській продукції, оскільки реалізації підлягають лише надлишки виробленої сільськогосподарської продукції; в) не являється формою підприємницької діяльності громадян і не підлягає державній реєстрації; г) є рівноправною формою господарської діяльності в АПК України, що гарантується зако­нодавством України; ґ) право на ведення ОСГ мають виключно фізичні особи - громадяни України, особи без громадянства, громадяни інших держав, незалежно від місця проживання; д) ведеться окремими громадянами або сімейно-трудовим об’єд­нанням громадян; е) обов’язково ведеться на земельній ділянці, яка може належати фізичній особі на праві власності чи кори­стування; є) види діяльності в рамках особистого селянського господарства не обмежуються, за винятком випадків, прямо пе­редбачених чинним законодавством України; ж) здійснюється без відповідної державної реєстрації, проте підлягає обліку який здійснюють сільські, селищні, міські ради - за місцем розташу­вання земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики; з) особлива дер­жавна підтримка громадян, які ведуть особисте селянське го­сподарство.

Наведені ознаки особистого селянського господарства дозво­ляють відмежувати цей вид діяльності від передбачених у чин­ному законодавстві подібних правових та організаційно-пра­вових форм господарської діяльності, а саме: фермерського го­сподарства, індивідуальної підприємницької діяльності фізич­них осіб, приватних сільськогосподарських підприємств.

У науковій літературі висловлюється думка, що у сучасних умовах особисті селянські господарства, які вирощують сіль­ськогосподарську продукцію не тільки для власного споживан­ня, а реалізують значну її частину на ринку, є основним дже­релом створення сімейних ферм ’. Крім того, прийняття Закону «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське го­сподарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімей­них фермерських господарств» від 31 березня 2016 року ство­рює умови для наближення правового становища сімейного фермерського господарства, організованого на основі діяльності фізичної особи - підприємця, до правового становища особи­стого селянського господарства. Вважаємо, що наявність у да­них суб'єктів господарювання певних спільних рис не дає під­став для їх ототожнення.

За своїм сімейним (родинним) складом та трудовим характе­ром особисте селянське господарство близьке до сімейного фер­мерського господарства, організованого на основі діяльності фі­зичної особи - підприємця, проте істотно відрізняється від ньо­го відсутністю підприємницьких засад діяльності і, в основному, нетоварним характером цієї діяльності. Це господарство носить натуральний характер, його сільськогосподарська діяльність по­кликана забезпечувати потреби членів господарства у вирощу­ваній сільськогосподарській (як рослинницькій, так і тварин­ницькій) продукції, з реалізацією лише надлишків такої про­дукції на ринку. Крім того, ведення особистого селянського го­сподарства здійснюється після отримання відповідної земельної ділянки та не передбачає здійснення державної реєстрації. Су­б'єктом права на земельну ділянку для ведення особистого се­лянського господарства є громадянин, який не є суб'єктом під­приємницької діяльності.

Особистому селянському господарству як формі аграрного виробництва властиві соціальні та економічні функції. До со­ціальних функцій належать: формування господарського бе­режливого ставлення до землі, природи; виховання поваги до сільськогосподарської праці, трудове виховання та професійна орієнтація молоді; формування професійних якостей сучасного підприємця (ініціативність, самостійність, навички економічно­го і дбайливого ведення господарства).

До економічних функцій цього господарства відносять: от­римання за рахунок високої якості робіт більшої кількості про­дукції з одиниці площі або голови продуктивної худоби; більш оперативна реалізація малими партіями свіжої продукції, що швидко псується; підвищення якості земельних ділянок, мож­ливість повного використання в інтересах суспільства трудових ресурсів, не зайнятих у суспільному виробництві; заощадження затрат на виробниче будівництво за рахунок використання дріб­них господарських будівель; виробництво продукції, яку немож­ливо за існуючими технологіями виготовляти в умовах великого виробництва тощо.

Особисті селянські господарства не підлягають державній ре­єстрації, але відповідно до ст. 4 Закону України «Про особисте селянське господарство» вони підлягають обліку в сільських, се­лищних радах за місцем розташування земельної ділянки в по­рядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Так, з метою встановлення кількості осо­бистих селянських господарств та їхніх основних характеристик для інформаційного забезпечення органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування наказом Міністерства еко­номічного розвитку та торгівлі України від 14 квітня 2017 року був затверджений Порядок обліку особистих селянських го­сподарств сільськими, селищними та міськими радами¹. Вка­зане питання регулюється також Інструкцією з ведення пого- сподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, за­твердженою наказом Державної служби статистики України від 11 квітня 2016 року^{[183] [184].}

11.2.