1 0.6. Правові особливості припинення діяльності фермерських господарств

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі: а) реорганізації фермерського господарства; б) ліквідації фер­мерського господарства; в) визнання фермерського господар­ства неплатоспроможним (банкрутом); г) якщо не залишаєть­ся жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господар­ства приймається: а) власником у разі реорганізації або ліквіда­ції фермерського господарства - відповідно до закону та ста­туту фермерського господарства; б) у разі якщо не залишаєть­ся жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, вста­новленому законом; в) у разі банкрутства фермерського госпо­дарства - відповідно до закону.

Реорганізація. Під реорганізацією прийнято розуміти при­пинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним пе­реходом до новостворених підприємств усіх майнових прав та обов'язків колишнього підприємства. В цьому випадку яко­їсь спеціальної процедури для фермерського господарства не передбачено, адже порядок реорганізації прописано нормами ст. ст. 1 06- 1 09 Цивільного кодексу України і для всіх госпо­дарств він однаковий. Також потрібно звернути увагу на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в якому також прописано деякі особливості проведення державної реєстрації ліквідації юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Ліквідація фермерського господарства. Фермерське господар­ство ліквідується: а) за рішенням його учасників, у тому чис­лі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено фер­мерське господарство, досягненням мети, для якої його ство­рено, а також в інших випадках, передбачених установчими до­кументами; б) за рішенням суду про ліквідацію фермерського господарства через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, за позовом члена фермерського госпо­дарства або відповідного органу державної влади; в) за рішен­ням суду про ліквідацію фермерського господарства в інших ви­падках, встановлених законом, - за позовом відповідного ор­гану державної влади.

Якщо з позовом про ліквідацію фермерського господарства звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути при­значений цей орган, якщо він наділений відповідними повно­важеннями.

Якщо вартість майна фермерського господарства є недостат­ньою для задоволення вимог кредиторів, фермерське господар­ство здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про від­новлення платоспроможності або визнання банкрутом.

У Законі України «Про фермерське господарство» прописа­но лише те, що в разі ліквідації господарства рішення приймає власник відповідно до закону та статуту. Детально дана проце­дура у згадуваному законі не виписана. Відтак застосовуються норми Цивільного кодексу України (ст. ст. 105, 110, 111), а та­кож норми Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських фор­мувань». Подібно до ліквідації юридичної особи, зважаючи на роз’яснення Мін'юсту України від 14 січня 2011 р. «Статус фі­зичної особи - підприємця: проблеми застосування законо­давства», відбувається ліквідація фізичної особи - підприємця, хоча і при наявності деяких особливостей, передбачених ви­щезгаданим законом.

Тобто, коли фермерське господарство складається лише з одного члена (він же - засновник і голова), сумнівів, хто є власником, не виникає. Складніше, коли в господарстві декіль­ка членів. У цьому випадку слід звернутися до положень статуту господарства. Якщо за статутом вищим органом управління є загальні збори членів фермерського господарства, то й рішення про ліквідацію господарства мають приймати саме вони. Інша ситуація - коли ці повноваження лишаються за засновником господарства.

Як зазначалося вище, рішення про ліквідацію може ухвалити власник фермерського господарства чи суд. В останньому ви­падку треба дочекатися набрання рішенням законної сили та видачі виконавчого документа (наказу господарського суду чи виконавчого листа, виданого загальним або адміністративним судом).

Другим етапом процедури ліквідації є призначення ліквіда­ційної комісії (ліквідатора).

Наступним етапом є встановлення порядку та строків про­ведення ліквідації. Далі слідує внесення до Єдиного державного реєстру (ЄДР) запису про рішення щодо припинення юридич­ної особи, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Для державної реєстрації припинення фермерського госпо­дарства в результаті його ліквідації на підставі рішення про при­пинення фермерського господарства, прийнятого учасниками фермерського господарства, а у випадках, передбачених зако­ном, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення фермерського господарства, не пов’­язаного з його банкрутством, після закінчення процедури при­пинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кре­диторами, подаються такі документи: а) заява про державну ре­єстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; б) довідка архівної установи про прийняття документів, що від­повідно до закону підідлягають довгостроковому зберіганню.

Завершальним етапом є скасування державної реєстрації фер­мерського господарства та виключення його з ЄДР

Значно простіше проходить ліквідація фізичної особи - під­приємця. Для державної реєстрації припинення підприємниць­кої діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: а) заява про державну реєстрацію припинен­ня підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підпри­ємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішен­ням; б) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяль­ності фізичної особи - підприємця у зв’язку з її смертю, ви­знанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Визнання фермерського господарства нематоспроможним. Про­цедура визнання фермерського господарства банкрутом про­писана у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема ст. 93 перед­бачено, що підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогоспо­дарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язання­ми та/або зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’яз­кових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення не­використаних коштів Фонду соціального страхування України.

Заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за на­явності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.

До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості: а) про склад і вартість майна фермерського господар­ства; б) про склад і вартість майна, яке належить членам фер­мерського господарства на праві власності; в) про розмір дохо­дів, які мо^жуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Зазначені документи додаються головою фермерського го­сподарства до відзиву на подану кредитором заяву про пору­шення справи про банкрутство.

Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення спра­ви про банкрутство фермерського господарства може бути пода­но до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом від­новлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після за­кінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, по­гасити вимоги за грошовими зобов’язаннями, господарським су­дом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.

Процедура розпорядження майном фермерського господар­ства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільсь­когосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для ре­алізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогоспо­дарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.

Процедуру розпорядження майном фермерського господар­ства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі: а) невиконання заходів, передбачених планом відновлення пла­тоспроможності фермерського господарства; б) наявності ін­ших обставин, які свідчать про неможливість відновлення пла­тоспроможності фермерського господарства.

Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається лік­відаційна процедура.

Для проведення процедури розпорядження майном фер­мерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна в порядку, встановленому цим Законом.

У разі визнання господарським судом фермерського госпо­дарства банкрутом і відкриття ліквідаційної проце^фи до скла­ду ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фер­мерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і ро­боча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і об­ладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові пра­ва, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

У разі банкрутства фермерського господарства земельна ді­лянка, надана фермерському господарству в тимчасове користу­вання, у тому числі на умовах оренди, використовується від­повідно до Земельного кодексу України.

Майно, що належить голові та членам фермерського госпо­дарства на праві приватної власності, а також інше майно, сто­совно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не вклю­чаються до складу ліквідаційної маси.

Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерсь­кого господарства, можуть бути продані тільки на аукціоні, обо­в’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються.

З дня прийняття постанови про визнання фермерського го­сподарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ді­яльність фермерського господарства припиняється.

Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу міс­цевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського го­сподарства.

Припинення внаслідок відсутності членів фермерського госпо­дарства. На певному етапі функціонування фермерського го­сподарства може скластися така ситуація, коли не залишилось жодного з членів фермерського господарства. В даному випадку мова буде йти саме про припинення діяльності фермерського господарства.

Якщо фермерське господарство складалося лише з однієї особи і в неї відсутні спадкоємці, то майно підприємства може бути визнано судом за заявою органу місцевого самоврядування відмерлою спадщиною. Остання, в цьому випадку, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 Цивільного кодексу України).

Відсутність членів фермерського господарства тягне за со­бою ухвалення судом рішення про ліквідацію фермерського го­сподарства на підставі позову відповідного органу Державної фіскальної служби. Це пояснюється тим, що однією з підстав для прийняття судового рішення про ліквідацію юридичної осо­би, що не пов'язано з її банкрутством, є неподання протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкових органів. Отже, від часу, коли у фермерського го­сподарства вже немає членів, до моменту подання відповідного позову має минути щонайменше рік.

Спори про припинення діяльності фермерського господар­ства вирішуються судом.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відпо­відно до його статуту.

Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, вирішуються судом.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльно­сті суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фер­мерського господарства, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону «Про фермерське господарство», та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусово­го відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.