4. Склад земель фермерського господарства, їх приватизація та викуп

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Названі права не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. При цьому слід звернути увагу на рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп / 2005, яким визнано такими, що не відповідають конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу 10 ”Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

На землях фермерських господарств особи мають право вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або праві оренди земельних ділянках, розміщення наметів і проживання в них, розведення багаття та інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

Юридичні особи - власники об\'єктів (газо-, нафтопроводів, ліній електропередач, зв\'язку тощо), що проходять через земельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об\'єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством, відповідно до затвердженої документації із землеустрою або встановленого земельного сервітуту.

Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений Законом, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод, зокрема викупу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 118 “Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства” викупу підлягають земельні ділянки, що надані громадянам (фермерам) у користування згідно із законодавством України.

З метою викупу земельних ділянок громадяни подають заяву (клопотання) до сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу за місцем розташування земельної ділянки за зразком, визначеним у Порядку подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. № 440 . У заяві громадянина України - суб\'єкта підприємницької діяльності зазначаються відомості про заявника: прізвище, ім\'я, по батькові та паспортні дані: серія і номер, ким і коли виданий, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов\'язкових платежів, у клопотанні юридичної особи України - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код.

До заяви додаються:

державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;

у разі відсутності державного акта на право користування землею - рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у користування та кадастровий план земельної ділянки;

копія свідоцтва про державну реєстрацію фермерського господарства.

Сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган у місячний термін приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в ньому. Відмовити в продажу земельної ділянки відповідна рада або уповноважений нею орган може на таких підставах:

неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу є підставою для укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Організацію купівлі-продажу земельних ділянок здійснюють державні органи земельних ресурсів.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право приватної власності на землю після повної сплати вартості земельної ділянки.

Вартість земельної ділянки визначається державними органами земельних ресурсів за методиками грошової оцінки земель, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 та від 30 травня 1997 р. № 525.

Сплата вартості земельної ділянки може здійснюватися за згодою сторін із розстроченням.

Рішення про відмову в продажу земельної ділянки доводиться в десятиденний термін до відома покупця земельної ділянки у письмовій формі органом, який прийняв таке рішення.

Рішення про відмову в продажу земельної ділянки, а також залишення заяви громадянина без розгляду терміном понад місяць може бути оскаржене в суді.