2.4.2. Склад земель природно-заповідного фонду

Віднесення земель до територій природно-заповідного фонду відбувається не стихійно, а з урахуванням науково обгрунтованих нормативів. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону земель» для запобігання надмірному антропогенному впливу на землі, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь, встановлюються нормативи оптимального співвідношення земельних угідь.

У структурі земельного фонду України території та об\'єкти природно-заповідного фонду становлять порівняно незначну площу. Станом на 1 вересня 2000 р. природно-заповідний фонд України займав загальну площу близько 2,4 млн. гектарів, або 4 відсотки території країни. З цих земель надано в користування установам природно-заповідного фонду майже 0,5 млн. гектарів. Таке співвідношення дало підстави для висновку про малу частку територій природоохоронного призначення як одну із значних диспропорцій у використанні території України (розділ 2 Генеральної схеми планування території України).

Саме тому Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженими постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р., заповідна справа віднесена до основних пріоритетів нашої держави в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. При цьому визначено основні заходи, які необхідно здійснювати для реалізації цих пріоритетів: створення оптимальної репрезентативної мережі природно-заповідного фонду України; резервування у процесі земельної реформи цінних для заповідання природних територій та об\'єктів.

Збереження територій та об\'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об\'єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки науко-них основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об\'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної та проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об\'єктів;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об\'єктів природно-заповідного фонду (ст.

Природно-заповідний фонд України не є однорідним утворенням. До складу його земель входять території та об\'єкти різних категорій, з різною процедурою створення (оголошення), різними організаційними формами юридичної особи (чи без такої), різним правовим режимом, охоронним статусом. На різних умовах території та об\'єкти природно-заповідного фонду користуються і землею.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України», що є головним законодавчим актом, який встановлює основи правового статусу відповідних земель, виділяє одинадцять категорій територій та об\'єктів природно-заповідного фонду. При цьому Автономній Республіці Крим надається право встановлювати додаткові категорії територій та об\'єктів природно-заповідного фонду на своїй території.

Із 11 категорій територій та об\'єктів природно-заповідного фонду України більша частина є об\'єктами, створеними самою природою, практично без втручання людини: природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам\'ятки природи та заповідні урочища. З іншого боку, до складу природно-заповідного фонду включаються також природні території та об\'єкти, створені людиною, але такі, що внаслідок їх унікальності та природної цінності потребують особливої правової охорони: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам\'ятки садово-паркового мистецтва.

За способом утворення та рівнем охоронного режиму розрізняються території та об\'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. При цьому природні, біосферні заповідники та національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні, а регіональні ландшафтні парки та заповідні урочища — лише на місцевому рівні.

Інші категорії природно-заповідного фонду можуть утворюватись як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Процедури створення та оголошення територій та об\'єктів природно-заповідного фонду передбачаються як законодавством про природно-заповідний фонд, так і законами, що регулюють компетенцію органів влади та органів місцевого самоврядування.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об\'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та про встановлення охоронних зон територій та об\'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (ст. 53 Закону «Про природно-заповідний фонд України», пп. 37 п. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.). Відповідно до пп. 38 п. 2 Закону «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10 лютого 1998 р. прийняття відповідно до законодавства України рішення про організацію територій і об\'єктів природно-заповідного фонду Автономної Республіки Крим та інших територій, що підлягають особливій охороні, відноситься до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Прийняттю такого рішення передує процедура підготовки та подання клопотань. Такі клопотання можуть подаватись центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів, науковими установами, природоохоронними громадськими об\'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам\'яток природи, парків-пам\'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам\'яток природи та парків-пам\'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів на місцях.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об\'єктів природно-заповідного фонду передаються центральному органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів чи його органам на місцях, уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій об\'єктами природно-заповідного фонду.

Створення (оголошення) територій та об\'єктів природно-заповідного фонду деяких категорій пов\'язане з відведенням земельних ділянок. Йдеться в першу чергу, про заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендропарки та зоопарки. В окремих випадках у землевласників чи землекористувачів можуть вилучатись (викуплятись) земельні ділянки і при створенні регіональних ландшафтних парків і парків-пам\'яток садово-паркового мистецтва.

Земельні ділянки об\'єктам природно-заповідного фонду відводяться в порядку, що визначається земельним законодавством, і надаються, як правило, в постійне користування.

Заказники, пам\'ятки природи, заповідні урочища створюються без вилучення земельних ділянок, на яких вони створені. У цьому разі відповідні заповідні об\'єкти передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів з оформленням охоронного зобов\'язання.