2.4.3. Використання земель природно-заповідного фонду

Передбачене ч. 1 статті 45 Земельного кодексу України законодавче положення про можливість перебування земель природно-заповідного фонду в трьох формах власності лише в дуже узагальненому вигляді означає, що деякі з територій та об\'єктів природно-заповідного фонду можуть за певних умов перебувати в комунальній чи навіть у приватній власності.

Юридичні складності та небезпеки!

Відповідно до п. «в» ч. З ст. 84 ЗК землі під об\'єктами природно-заповідного фонду, що мають національне та загальнодержавне значення, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність. Одночасно п. «г» ч. 4 цієї ж статті відносить такі землі до державних земель, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом. Звертає на себе увагу беззастережність стосовно неможливості передачі земель під об\'єктами природно-заповідного фонду державної власності у комунальну власність і наявність можливих альтернативних рішень стосовно передачі таких земель у приватну власність, якщо специфічні правила будуть встановлені законом.

Пункт «в» ч. З ст. 83 ЗК відносить землі під об\'єктами природно-заповідного фонду (маються на увазі об\'єкти природнозаповідного фонду місцевого значення) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, знов таки даючи можливість встановлення законом інших правил.

Відповідні «інші» правила передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд», який щодо регулювання цих питань можна розглядати як спеціальний закон відносно загального земельного законодавства.

Регіональні ландшафтні парки, та спеціальні природоохоронні зони (буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників), землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам\'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам\'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України, тобто щодо цих категорій земель, зайнятих під заповідними об\'єктами, Закон передбачає можливість їх перебування у трьох формах власності, передбачених земельним законодавством: у державній, комунальній та приватній.

Юридичні складності та небезпеки!

Закон «Про природно-заповідний фонд України» містить цікаве формулювання стосовно ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків, створених до прийняття відповідного Закону, тобто до червня 1992 р.: землі таких об\'єктів не підлягають приватизації. Одночасно Закон не забороняє створення нових ботсадів, дендропарків чи зоопарків на землях приватної власності.

Цілий ряд категорій об\'єктів природно-заповідного фонду (заказники, пам\'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, парки-пам\'ятки садово-паркового мистецтва) можуть створюватись без вилучення (викупу) земельних ділянок у їх власників чи користувачів, незалежно від того, у чиїй власності вони знаходяться. Крім того, до складу територій біосферних заповідників та національних природних парків можуть включатись землі інших землевласників і землекористувачів з метою збереження традиційних видів земле-, лісо-, водокористування.

У разі зміни суб\'єкта права власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам\'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам\'ятки садово-паркового мистецтва, нові землевласники також зобов\'язуються забезпечувати режим їх охорони та збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов\'язання.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду, крім земельного законодавства, визначається законодавством про природно-заповідний фонд. За загальним правилом, встановленим Законом «Про природно-заповідний фонд України», землі територій та об\'єктів природно-заповідного фонду можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу довкілля.

Звичайно, це загальне формуллювання конкретизується стосовно різних категорій земель, які входять до складу природно-заповідного фонду, оскільки ці землі мають різний правовий режим. При цьому щодо певних категорій таких територій та об\'єктів встановлюється уніфікований режим (тобто єдиний для всієї території), для інших – диференційований (тобто такий, що передбачає функціональне зонування територій з закріпленням різного режиму використання та охорони кожної функціональної зони). Так, уніфікованим є правовий режим природних заповідників, заповідних урочищ, пам\'яток природи, заказників. Землі біосферних заповідників, національних природних парків, зоологічних парків поділяються на функціональні зони.

Найбільш жорсткий режим використання з точки зору заборони господарської діяльності передбачений законодавством для земель природних заповідників, заповідних урочищ і прирівняних до природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

На цих землях забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об\'єкти, а саме:

! будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об\'єктів транспорту і зв\'язку, не пов\'язаних з діяльністю природних заповідників;

! розведення вогнищ;

! влаштування місць відпочинку населення, стоянки транспорту;

! проїзд і прохід сторонніх осіб;

! прогін свійських тварин;

! пересування механічних транспортних засобів, за винятком пересування шляхами загального користування;

! лісосплав;

! проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар\'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

! геологорозвідувальні роботи;

! розробка корисних копалин;

! порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів;

! руйнування геологічних нашарувань;

! застосування хімічних засобів;

! усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету;

! випасання худоби;

! вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

! мисливство;

! рибальство;

! інтродукція нових видів тварин і рослин;

! проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь;

! збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

На землях природних заповідників та прирівняних до них територій дозволяється діяльність, що має на меті збереження та відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань відповідно до проекту організації його території, а саме:

! виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу;

! відновлення гідрологічного режиму;

! збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися;

! видів рослин і тварин, які зникають;

! здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідника;

! спорудження у встановленому порядку будівель та інших об\'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань;

! збір колекційних та інших матеріалів;

! виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень;

! проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Закон «Про природно-заповідний фонд України» дозволяє виділяти в Проекті організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів земельні ділянки для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Якщо на землях природних заповідників та прирівняних до них територіях не дозволяється рекреаційна діяльність, то для національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам\'яток садово-паркового мистецтва рекреація є одним з основних видів діяльності.

Специфічні особливості має режим використання земель заказників. На землях під заказниками особливій державній охороні підлягає не весь природний комплекс, а, як правило, його окремий елемент; звідси поділ заказників на: ландшафтні; лісові; ботанічні; загальнозоологічні; орнітологічні; ентомологічні; іхтіологічні; гідрологічні; загальногеологічні; палеонтологічні; карстово-спелеологічні.

На територіях заказників обмежується або забороняється не всяка господарська діяльність, а лише та, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про даний конкретний заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить таким завданням, проводиться з додержанням загальних вимог екологічного законодавства України.

Закон «Про природно-заповідний фонд України» детально регулює порядок використання земель кожної з одинадцяти категорій територій та об\'єктів природно-заповідного фонду та їх функціональних зон.