Стаття 58. Склад земель водного фонду

1. До земель водного фоцду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, ін­шими водними об\'єктами, болотами, а також остро­вами;

б) прибережними захисними смугами вздовж мо­рів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

1Офіційшш вісник України.— 1998.— № 27.— Ст.

138

г) береговими смугами водних шляхів.

2. Для створення сприятливого режиму водних об\'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами земле­устрою.

Частина перша ст. 58 закріплює перелік земель вод­ного фонду України. Вказаний перелік є вичерпним. При цьому частина перша ст. 58 ЗК за змістом повні­стю відповідає ст. 4 Водного кодексу України «Землі водного кодексу». Вперше виділення земель водного фонду як самостійної категорії земель було законодав­че закріплено в ст. 4 «Основи земельного законодавст­ва Союзу РСР і союзних республік» від 13 грудня 1968 року.1 Потім аналогічне положення було закріплено в Земельному кодексі Української РСР від 8 липня 1970 року.2 Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу Укра­їнської РСР землями державного водного фонду визна­вались землі, зайняті водоймами (ріки, озера, водосхо­вища, канали, внутрішні моря, територіальні води та ін.), гідротехнічними та іншими водогосподарськими спо­рудами, а також землі, виділені під смуги відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року виділяє кілька видів земель водного фонду. До першо­го виду відносяться землі зайняті безпосередньо вод­ними об\'єктами, болотами та островами. Фактично усі водні об\'єкти займають земельні ділянки, на яких вони знаходяться.

До другого виду земель водного фонду можна від­нести землі зайняті: прибережними захисними смуга­ми вздовж морів, річок та навколо водойм; землі, виді­лені під смуги відведення для гідротехнічних, інших

1 Відомості Верховної Ради СРСР.— 1968.— № 51.-— Ст. 485.

2 Відомості Верховної Ради Української РСР.— 1970.— № 29.— Ст. 205.

139

водогосподарських споруд і каналів; береговими сму­гами водних шляхів. Ця категорія земель признача­ється для охорони водних об\'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господар­ської діяльності, пов\'язаної з використанням водних об\'єктів.

Окрему групу земель водного фонду складають зе­млі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарсь­кими спорудами та каналами.

Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502.1 Згідно з цим норматив­ним актом право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Корис­тувачі земель водного фонду зобов\'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і ра­діоактивними речовинами та від інших процесів руй­нування; суворо дотримуватися встановленого режи­му для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об\'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

Частина друга ст. 58 ЗК присвячена водоохоронним зонам водних об\'єктів. При цьому вони закріплюють­ся тільки у відношенні поверхневих водних об\'єктів (природних водойм, водотоків та штучних водойм) та морів.

Водоохоронні зони — це земельні ділянки, які є при­родоохоронною територією з урегульованою господар­ською діяльністю.

Згідно ст.

*ЗП України.— 1996.— № 11.— Ст. 326.

140

вказаних водних об\'єктів. Таким чином, призначення

водоохоронних зои є найбільш різноманітним, чим за­кріплено в Земельному кодексі України.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних

зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486.1 Згідно з цим норматив­ним актом розміри і межі водоохоронних зон визна­чаються проектом на основі нормативно-технічної до­кументації. Проекти зон розробляються на замовлен­ня органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів. Після розробки вони підляга­ють узгодженню з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власника­ми землі, землекористувачами і затверджуються від­повідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Водоохоронна зона має як внутрішню, так і зовніш­ню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збіга­ється з мінімальним рівнем води у водному об\'єкті. При цьому не має значення категорія водного об\'єкта або його правовий режим. Зовнішня межа водоохорон­ної зони залежить від категорії земель, населених пунк­тів, а також від природних характеристик водних об\'­єктів. Наприклад, для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.

На землях водоохоронних зон встановлюється осо­бливий правовий режим господарювання. Зокрема, на території водоохоронної зони забороняється: викори­стання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщен­ня кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільт­рації; скидання неочищених стічних вод з використан­ням балок, кар\'єрів, струмків тощо.

До складу водоохоронних зон входять зони санітар­ної охорони. Зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-

1 ЗП України.— 1996.— № 10.— Ст. 318.

141

епідеміологічний режим з метою запобігання погір­шення якості води джерел централізованого господар­сько-питного водопостачання, а також забезпечення охорони водопровідних споруд.

Правовий режим зон санітарної охорони визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024.1 Ці зони поділяються на три пояси особливого режиму (зона суворого режиму, зона обме­ження господарської діяльності, а також територія, що призначається для здійснення спостережень).