1. Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду
Землі водного фонду є самостійною категорією земель України, їх правовий режим встановлено гл. 12 ЗК, главами 1 та 18 Водного кодексу (ВК) України, а також іншими актами земельного і водного законодавства.
Згідно зі ст. 58 ЗК і ст. 4 ВК до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об\'єктами, болотами, а також островами, крім земель, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, не зайнятими лісами; землі під гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами, каналами і смугами відведення для них, береговими смугами водних шляхів. Як видно з наведеного визначення, землі водного фонду підрозділяються на 2 частини: безпосередньо покриті водою (водопокриті) і прилеглі до водойм, (призначені для використання й охорони вод).До водопокритих належать землі, зайняті внутрішніми морями і територіальним морем, озерами, водосховищами, ріками, каналами й Іншими водними об\'єктами. Землі, що прилягають до водних об\'єктів, використовуються для охорони поверхневих вод від забруднення, засмічення, збереження їх водності, будівництва й експлуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, курортних і інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, природоохоронних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і суспільних потреб.
Незважаючи на те, що землі водного фонду складаються з 2 частин, вони мають певну єдність, оскільки їх основним призначенням є раціональне використання і належна охорона вод. З цього випливає і специфічний правовий режим зазначеної категорії земель, що знаходиться в безпосередній залежності від правового режиму вод і визначається переважно нормами ВК. Так, гл. 18 ВК визначає порядок користування землями водного фонду І встановлює спеціальний режим регульованої (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони) та обмеженої (прибережні захисні смуги уздовж річок, морів, морських заток, лиманів навколо водойм і на островах) господарської діяльності.
Правовий режим земель водного фонду тісно пов\'язаний з характером експлуатації самих водних об\'єктів, як правило, комплексним і багатоцільовим. Так, у правовому режимі водопокритих земель переважає спрямованість до їх комплексного використання. Тому основна частина земель цієї категорії (водопокриті землі, берегові смуги водних шляхів, смуги відведення) використовуються невизначеним колом суб\'єктів і для різних цілей (зрошення, перевезення вантажів, лов риби, водопостачання тощо).
Характерною рисою правового режиму земель водного фонду є встановлення на окремих земельних ділянках зон і смуг з особливим режимом використання й охорони. Це передбачено як у земельному, так і водному законодавстві. У ЗК і ВК виділено водоохоронні зони (ст. 87 ВК); прибережні захисні смуги (ст. 60 ЗК і ст. 88 ВК); смуги відведення (ст. 63 ЗК і ст. 91 ВК); берегові смуги водних шляхів (ст. 64 ЗК і ст. 92 ВК); зони санітарної охорони (ст. 93 ВК).
Особливій охороні відповідно до водного законодавства підлягають водні об\'єкти, віднесені до категорії лікувальних (ст. 104 ВК). З метою їх охорони на землях водного фонду передбачається встановлення округів санітарної охорони курортів.
Специфічною особливістю земель цієї категорії є те, що законодавець обмежує розмір земельних ділянок, переданих у приватну власність (ч, 2 ст. 59 ЗК), а також обмежує коло постійних землекористувачів, як за формами власності, так і за цілями використання цих земель (ч. З ст. 59 ЗК).