2.4.4. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання

Крім земель природно-заповідного фонду, особливим природоохоронним статусом законодавство наділяє й деякі інші категорії земель. Земельний кодекс України відносить до таких земель земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду, а також природні об\'єкти, які мають особливу наукову цінність.

Землі водно-болотних угідь наділяються спеціальним охоронним статусом в міру віднесення їх до водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як місце перебування водоплавних птахів, відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя (Рамсар, 1971 р.; Україна оформила своє правонаступництво в Конвенції Законом України від 29 жовтня 1996 р. № 437/96-ВР). Особливий охоронний статус водно-болотних угідь ґрунтується на визнанні важливих екологічних функцій цих земель як регуляторів водного режиму, а також як місць оселення різноманітної фауни, насамперед водоплавних птахів, зростання характерних видів флори. Водно-болотні угіддя є ресурсом великого економічного, культурного, наукового і рекреаційного значення, втрата якого була б непоправною.

Водно-болотні угіддя – райони боліт, торф\'яних угідь або водойм – природних чи штучних, постійних чи тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонуватих чи солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відливу не перевищує шести метрів, хоча допускаються відхилення від вимог щодо глибин.

За умовами Рамсарської конвенції кожна з її сторін-учасниць визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для внесення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення. Такі угіддя повинні відбиратись з урахуванням їх міжнародного значення з точки зору екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології. У першу чергу до Списку включаються водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як місця перебування водоплавних птахів у будь-яку пору року, хоча в цілому наголошується на особливому значенні таких угідь для збереження птахів під час їх міграції, а отже, тимчасового перебування на певних територіях.

Конвенція зобов\'язує Договірні сторони визначати та здійснювати своє планування таким чином, щоб сприяти захисту водно-болотних угідь, внесених до Списку, а також, наскільки це можливо, раціональному використанню водно-болотних угідь на своїх територіях. Кожна із Сторін влаштовує все таким чином, щоб якнайшвидше отримати інформацію у випадку, якщо екологічний характер будь-якого її водно-болотного угіддя, внесеного до Списку, вже змінився, змінюється або може змінитися в результаті техногенного впливу, забруднення чи інших втручань людини. Інформація про такі зміни має без затримки передаватися до організації або уряду, які відповідають за діяльність постійно діючого Бюро Конвенції.

Кожна з Договірних сторін сприятиме збереженню водно-болотних угідь і водоплавних птахів шляхом створення природних резерватів на водно-болотних угіддях, незалежно від того, внесені вони до Списку чи ні, і забезпечує належний нагляд за ними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 1995 р. «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» затверджено Перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселень водоплавних птахів, який охоплює 22 угіддя.

А постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1287 було затверджено Порядок надання водно-болотним угід­дям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення.

Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водним об\'єктам – природним або штучно створеним, постійним чи тимчасовим, стоячим або проточним, прісним, солонкуватим чи солоним, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об\'єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду України.

Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано за чотирма групами критеріїв:

· за типовістю, рідкісністю або унікальністю;

· за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі;

· за регулярним перебуванням водно-болотних птахів;

· за станом іхтіофауни.

Визначення водно-болотних угідь, що можуть бути заявленими для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за поданням наукових установ, громадських організацій, інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян.

На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а у разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків – на територіальні органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів.

Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Міністерство охорони навколишнього природного середовища (наказ Мінекоресурсів України від 27 грудня 2002 р. «Про затвердження структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення»).

Відповідно до Концепції збереження біологічного різноманіття, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. №439 визначено також заходи щодо збереження та відновлення водно-болотних угідь національного, регіонального і місцевого значення.

Земельні ділянки, в межах яких є природні об\'єкти, що маютьособливу наукову цінність, також відносяться до земель природоохоронного призначення. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. (в редакції Закону від 1 грудня 1998 р.) з метою збереження унікальних наукових об\'єктів (у тому числі природних): колекцій, заповідників, дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, - створюється Державний реєстр наукових об\'єктів, що становлять національне надбання.

Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об\'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об\'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об\'єктів, які становлять національне надбання, щорічно передбачається у Державному бюджеті України.

Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками, деталізується в чинному законодавстві України.

Встановлення та закріплення на місцевості меж земель природоохоронного призначення забезпечується землеустроєм (ст. 2 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.). До складу документації з землеустрою входять програми, схеми, проекти, спеціальні тематичні карти, атласи, технічна документація. Виділення нових та впорядкування існуючих земель природоохоронного призначення пов\'язане з розробкою проектів землеустрою. Проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (ст. 47 Закону «Про землеустрій»).

Підготовка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природоохоронного призначення фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністром України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. «Про порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення» Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його територіальні органи за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів забезпечують установлення спеціальних знаків на межах водно-болотних угідь міжнародного значення.

Межі водно-болотних угідь міжнародного значення наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок.

Система інформаційних та охоронних знаків цих об\'єктів, призначена для інформування населення та природокористувачів про межі земель природоохоронного призначення, категорію їх заповідання та основні відомості про режим і правила поведінки на природоохоронних територіях, встановлена Положенням про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об\'єктах природно-заповідного фонду України, затвердженим наказом Мінприроди України від 29 березня 1994.

Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення встановлюється законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 р., Концепцією збереження біологічного різноманіття, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р., іншими постановами Уряду України, а також міжнародними конвенціями з цих питань, учасницею яких є Україна, зокрема:

Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 1972 р. ратифіковано Указом Президії Верховної Ради від 4 жовтня 1988 р. № 6673-ХІ);

Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р., Україна приєдналась до Конвенції Законом від 29 жовтня 1996 р. № 436/96-ВР);

Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р., Україна приєдналася до Конвенції згідно з Законом від 19 березня 1999 р. № 535-ХІУ) з відповідними угодами до неї (зокрема Угодою про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаага, 1995, ратифікована Україною 4 липня 2002 р.);

Конвенцією про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992 р., ратифіковано постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3939-ХП);

Конвенцією про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992, ратифіковано Законом України від 29 листопада 1994р.№257/94-ВР);

Конвенцією про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Хельсінкі, 1992, Україна приєдналась на підставі Закону від 1 липня 1999 р. № 801 -XIV) та деякими іншими міжнародними документами.

Охорона і використання природних ресурсів водно-болотних угідь (їх ділянок) міжнародного значення, що перебувають у межах територій і об’єктів природно-заплвідного фонду, здійснюється відповідно до законодавства про природно-заповідний фонд.