4.1. Приватизація земель

Важливим компонентом земельної реформи в України є забезпечення безперешкодного доступу громадян до земельних ресурсів та гарантування прав власності на землю. Конституція України гарантує кожному громадянину України право на землю (ст.14).

Це право громадяни реалізують в процесі безоплатної приватизації землі. Крім того, громадяни мають право придбати земельні ділянки у власність за грошові кошти або орендувати їх. Слід звернути увагу, що безоплатна передача земельної ділянки у власність громадян є шляхом реалізації конституційного права громадян на землю та являє собою доступний та ефективний шлях набуття громадянами права власності на земельні ділянки з метою реалізації прав та інтересів, задоволення власних потреб.

Приватизація — найпоширеніший спосіб набуття громадянами права власності на землю, що здійснюється шляхом передачі їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Громадяни України приватизують земельні ділянки (ч.1 ст.81 ЗКУ) на підставі:

· безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

· одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

· приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян (ч.З ст.116 ЗКУ) провадиться у разі:

· приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

· одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Згідно з частиною першою ст. 121 Земельного кодексу України, кожен громадянин має право отримати безоплатно 6 ділянок:

1. Ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

• у селах - не більше 0,25 га,

• в селищах - не більше 0,15 га,

• в містах - не більше 0,10 га;

2.

3. Ділянку для ведення фермерського господарства (в розмірі земельної частки (паю) визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство);

4. Ділянку для ведення садівництва до 0,12 га;

5. Ділянку для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га.

6. Ділянку для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0,01 га.

Земельний Кодекс визначає максимальні норми безоплатної приватизації, тобто площа ділянки, приватизованої громадянином, може бути дещо менше, ніж площа, визначена Кодексом.

Приватизація земельних ділянок громадянами для будівництва індивідуального гаража, для індивідуального дачного будівництва, для ведення садівництва здійснюється в такому ж порядку і може відбуватися одночасно з приватизацією ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Право на безоплатну приватизацію може бути використано громадянином лише один раз по кожному з шести зазначених вище видів використання ділянок. При цьому площа ділянки, яку приватизував громадянин, не має значення: якщо громадянин отримав 8 «соток» для будівництва житла у місті, він не має права вимагати від місцевої ради передати йому ще 2 «сотки» безкоштовно. Закон знає лише одне виключення: громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст.121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У випадку приватизації ділянки одним з подружжя, наприклад, чоловіком, жінка не втрачає права на безоплатну приватизацію, але приватизовані ними ділянки вважатимуться їх спільною власністю.

Органами, які мають право передавати громадянам землю у власність, є: у містах, селищах і селах – місцеві ради, а за межами населених пунктів – державні районні адміністрації.

Слід зазаначити, що відмову місцевої ради або районної державної адміністрації надати земельну ділянку у власність можна оскаржити до місцевого суду.

Нині чинним Земельним кодексом України передбачена можливість приватизувати земельні ділянки на підставі набувальної давності (ст.119). Закон визначає, що особи, які відкрито, добросовісно і безперервно використовували ділянку протягом 15 років, можуть звернутися до місцевої ради або державної адміністрації із клопотанням про її приватизацію.

Порядок отримання земельної ділянки, відповідно до ЗКУ, має дві типові ситуації:

· громадянин приватизує ділянку, якою він вже користується. В цьому випадку місцева рада дає дозвіл на приватизацію і виготовлення державного акту на підставі заяви громадянина та технічних матеріалів і документів, що підтверджують розмір ділянки;

· громадянин приватизує ділянку, яка ще не перебуває в його користуванні. В цьому випадку місцева рада спочатку дає дозвіл на виготовлення проекту відведення, потім відповідні служби надають свої висновки щодо проекту, і лише на підставі проекту та висновків місцева рада дає дозвіл на приватизацію і виготовлення державного акту.