2.2.4. Землі фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств і несільськогосподарських установ

Землі фермерського господарства складаються із:

· земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

· земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;

· земельної ділянки (ділянок), що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни, члени фермерського господарства, мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств здійснюється наступними шляхами:

1. Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого натериторії відповідної ради.

2. Дія попереднього пункту не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

3. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

4. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.

Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Земельні ділянки для городництва можуть бути надані в оренду громадянам або їх об\'єднанням із земель державної або комунальної власності.

На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або коллективного садівництва на умовах оренди. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об\'єктами загального користування. Приватизація земельної ділянки громадянином-членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів даного товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Юридичні складності та небезпеки!

Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю обмежені наступними умовами:

1. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

2. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Приватизація землі означає зміну форми власності, зокрема зміну державної форми власності на землю на приватну форму власності.

Згідно зі ст. 25 Земельного кодексу України, що коментується, в разі приватизації земельних державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Юридичні складності та небезпеки!

При вирішенні питання про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств необхідно здійснити такі організаційно-процедурні заходи.

Перше. Необхідно здіснити розмежування державних сільськогосподарських підприємств на державні і комунальні там, де цього не зроблено.

Друге. Питання про приватизацію земель вирішується одночасно з вирішенням питання про приватизацію державного чи комунального сільськогосподарського підприємства.

Третє. Органи виконавчої влади залежно від підпорядкування державних сільськогосподарських підприємств приймають рішення про приватизацію державних сільськогосподарських підприємств.

Четверте. Питання про те, який орган виконавчої влади може приймати рішення про приватизацію державного сільськогосподарського підприємства, в ЗК вирішено нечітко. Нечітко воно вирішено і в Законі «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р.

Із ст. 1 та ч. 2 і 3 ст. 7 цього Закону випливає, що рішення про приватизацію приймає орган приватизації. Згідно зі ст. 13, 16 і 17 ЗК розпорядження землями державної власності належить до повноважень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим і місцевих державних адміністрацій.

П\'яте. Питання про приватизацію сільськогосподарського підприємства і закріпленої за ним земельної ділянки, що належить до комунальної власності, вирішується відповідним органом місцевого самоврядування, тобто сільською, селищною, міською, районною в місті радою, а для об\'єктів спільної власності територіальних громад – районною чи обласною радою.

Шосте. Приватизація землі і майна державних і комунальних сільськогосподарських підприємств і способи приватизації здійснюються за рішенням загальних зборів або зборів уповноважених цих підприємств. Прийняте рішення про приватизацію земель розглядається як клопотання працівників підприємства про приватизацію. Уповноважений орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування відхиляє клопотання працівників сільськогосподарського підприємства в разі якщо Законом України приватизація цього підприємства забороняється.

Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадяни – працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, мають право звертатись з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

У таких випадках уповноважені органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть прийняти одне з таких рішень:

а) про приватизацію цілісного майнового комплексу підприємства і землі;

б) про вилучення в установленому порядку частини землі для приватизації і залишення частини землі у постійному користуванні підприємства, яке продовжує господарську діяльність;

в) про відхилення клопотання працівників, якщо приватизація підприємства заборонена, а вилучення частини земель для приватизації, виходячи з цільового призначення підприємства, є неможливим.

Оскільки приватизація землі державних і комунальних сільськогосподарських підприємств стосується земель сільськогосподарського призначення, то уповноважений орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен ретельно перевірити, чи немає серед заявників – претендентів на приватизацію іноземних громадян або осіб без громадянства, які не мають права набувати земельні ділянки у власність.

Землі у приватну власність працівникам державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерам з їх числа передаються безоплатно.

Приймаючи рішення про приватизацію землі з метою передачі земельних ділянок у власність працівникам підприємств, а також пенсіонерам з їх числа, уповноважений орган виконавчої влади або місцевого самоврядування вирішує, чи не перебуває якась площа і в якому розмірі у державній чи комунальній власності, зокрема: в лісовому фонді, водному фонді, резервному фонді та інших землях державної чи комунальної власності, які у відповідності із ст. 83,84 ЗК не можуть передаватись у приватну власність.

Якщо у постійному користуванні державного чи комунального сільськосподарського підприємства є землі, придатні для сінокосіння і випасання худоби, то уповноважений орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування згідно зі ст. 34 ЗК може вирішити питання про віднесення їх до громадських сіножатей і пасовищ і про створення таких сіножатей. У цьому разі площа земель, які підлягають приватизації, зменшується на площу земель, які відводяться для громадського використання.

З урахуванням даного визначається площа земель, які передаються у приватну власність становить різницю між загальною площею земель, які перебувають у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, і площею земель, що залишаються у державній чи комунальній власності.

Юридичні складності та небезпеки!

Приватизація земель державного чи комунального сільськогосподарського підприємства здійснюється шляхом:

Передачі всієї площі земель, які передаються у спільну власність працівників, з видачею єдиного державного акта на право спільної власності на землю, з визначенням кожному з них частки у праві спільної власності на земельну ділянку. У такому разі до державного акта додається список усіх працівників, які отримали земельну ділянку у спільну власність.

Передачі частини площі земель, що надходять у спільну власність групи працівників, які виявили бажання приватизувати земельну ділянку разом з іншими працівниками, з оформленням права, як і в попередньому варіанті.

Передачі земельної ділянки у власність одного чи декількох працівників, які вирішили приватизувати земельну ділянку, з виділенням її на місцевості в натурі.

Порядок розподілу земель державного і комунального підприємства, що підлягають приватизації, між працівниками підприємства і пенсіонерами з їх числа в ЗК визначений лише в загальних рисах. Зазначено лише, що спочатку обчислюється розмір земельної частки (паю) кожного працівника. Для цього враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні цього підприємства, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Після обчислення площа сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, поділяється на кількість працівників цього підприємства та пенсіонерів з їх числа. Оскільки про це не сказано в ЗК, то найбільш вірогідним належить вважати кількість працівників підприємства та пенсіонерів з їх числа на день видання наказу про приватизацію землі. Можливі варіанти, коли дата приватизації визначена в наказі. Працівники, які за декілька днів до дати приватизації звільнилися з роботи незаконно і поновлені на роботі в установленому порядку, мають право на приватизацію земельної ділянки і одержання її у власність.

Розмір земельної частки (паю) обчислюється у вартісному виразі і умовних кадастрових гектарах. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників підприємства та пенсіонерів з їх числа є рівними. Це означає, що кожний окремо взятий працівник за його бажанням може отримати у власність земельну ділянку меншого розміру, але більш родючу та з іншими вартісними показниками або у більшому розмірі, але менш родючу і гіршу за іншими показниками. Обчислення розміру земельних часток (паїв) здійснюються за відповідними методиками. На сьогоднішній день діє Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. Прикінцевими положеннями Земельний кодекс України (п. 4 «є») Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити методику експертної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з Перехідними положенням ЗК (п. 9) громадяни – власники земельних часток (паїв) – можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом. У відповідності з п. 16 Перехідних положень ЗК громадянам – власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Порядок приватизації землі державних і комунальних сільськогосподарських підприємств встановлено п. 5 ст. 118 ЗК України. Передбачено, що передача земельних ділянок у власність громадянам – працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель і землевпорядної документації.

До сільськогосподарських земель відносяться внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо. Вони безпосередньо не використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, але відіграють важливу допоміжну роль у забезпеченні ефективного використання угідь. їх приватизація не обов\'язкова. Вони можуть використовуватись для загальних потреб сільськогосподарських товаровиробників, землі яких стикуються з цими допоміжними землями, надаватись їм у користування, зокрема в оренду.

Разом з тим вони можуть бути передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Передача цих земель у власність передбачених осіб здійснюється в порядку і за правилами, встановленими статтями 116, 118-121 цього Кодексу.