Порядок створення фермерського господарства

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Передумовою створення фермерського господарства, зокре­ма й сімейного, є набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити ФГ, права власності або користування земельною ділянкою.

Державна реєстрація ФГ здійснюється згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Для державної реєстрації ФГ (як з, так і без статусу сімейно­го) треба підготувати такі документи: а) заяву на реєстрацію (за установленою формою); б) статут; в) протокол про створення й реєстрацію присутніх осіб; г) документ, що посвідчує право власності, оренди земельної ділянки або ділянок; д) документ, що посвідчує ступінь спорідненості або факт належності до од­нієї сім'ї, родини.

Для державної реєстрації ФГ без статусу юридичної особи, що працюватиме у формі ФОПа, слід підготувати такі докумен­ти : а) заяву на реєстрацію (за установленою формою); б) договір про створення сімейного фермерського господарства; в) про­токол про створення й реєстрацію присутніх осіб; г) документ, що посвідчує право власності, оренди земельної ділянки або ділянок; д) документ, що посвідчує ступінь спорідненості або факт належності до однієї сім'ї, родини.

Згідно з ч. 1 ст. З закону, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річ- ного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спіль­ного ведення фермерського господарства, визнають і дотриму­ються положень статуту фермерського господарства. Окремо за­кон вказує, що до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, пле­мінники як голови фермерського господарства, так і його дру­жини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначе­ними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та бать­ки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Що стосується членства у сімейному ФГ - юридичній осо­бі, то згідно з ч. 5 ст. 1 закону членами такого господарства є виключно члени однієї сім'ї відповідно до ст. З Сімейного ко­дексу України. Однак у ст. З Сімейного кодексу відсутній чіткий перелік осіб, які вважаються членами сім'ї. Так, згідно з ч. 2-4 ст. З СК України, «сім'ю складають особи, які спільно прожива­ють, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обо­в'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а та­кож на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства». Разом з тим За­кон України «Про фермерське господарство» вже містить пе­релік осіб, які можуть бути членами фермерського господарства, і цей перелік включає не лише членів сім'ї, а й родичів.

Зі змісту ч. З ст. З СК України випливає, що створити сімейне ФГ зі статусом юридичної особи може одинока особа, яка має статус сім'ї.

Сімейне ФГ зі статусом юридичної особи країни можуть ство­рити особи, не пов'язані родинними стосунками, позаяк (згід­но з ч.

Таким чином, законодавець надав можливість усім, хто ба­жає проживати разом з будь-яких підстав, створити сімейне ФГ зі статусом юридичної особи. Це може стати підґрунтям для за­снування та розповсюдження родових помість та екопоселень, оскільки відбувається об’єднання двох і більше сімей в одну громаду.

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична осо­ба, діє на основі статуту. Для фермерського господарства ста­тут - це можливість закріпити низку положень щодо різних правових аспектів діяльності господарства, які Закон України «Про фермерське господарство» оминає, незрозуміло чи нечіт­ко пояснює.

Вимоги до складання статуту наведено в ч. 4 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» та ст. 57 Господарського ко­дексу України. Відповідно до цих вимог у статуті повинно за­значатися: найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

В статуті можливо передбачити спрощений порядок набуття та припинення членства, розробивши певну процедуру. Напри­клад, процедура набуття може складатися з трьох етапів: а) по­дання заяви на ім’я засновника (голови) про вступ до госпо­дарства; б) ухвалення засновником рішення про набуття лю­диною статусу члена господарства та про внесення змін до ста­туту; в) державна реєстрація змін до статуту.

Принципи формування складеного капіталу також потрібно прописати у статуті. Складений капітал - це сума вкладів за­сновників та учасників господарського товариства. Засновники можуть вносити свої частки як у грошовій формі, так і у вигля­ді товарно-матеріальних цінностей. У статуті, зокрема, потрібно прописати: а) розмір складеного капіталу; б) порядок переходу вкладу від одного члена господарства до іншого; в) умови такої передачі та строки повернення тощо. Потрібно зауважити, що його мінімальний розмір не прописаний в жодному законодав­чому акті. Тому розмір складеного капіталу встановлюється са­мостійно засновником. Крім того, немає відповідальності за не- сформування (чи несвоєчасне сформування) цього капіталу. Тож вимога законодавства щодо створення складеного капіталу не стане тягарем для господарства.

Засновники фермерського господарства можуть робити вне­ски до складеного капіталу за рахунок: грошових коштів; буді­вель та споруд; сільськогосподарської техніки; обладнання; про­дукції; цінних паперів; права вимоги; корпоративних прав; прав на об'єкти інтелектуальної власності; права користування зем­лею, водою та іншими природними ресурсами.

Не дозволяється вносити до складеного капіталу: бюджетні кошти; кошти, отримані в кредит та під заставу; облігації; осо­бисті немайнові права інтелектуальної власності; майно, ви­лучене із цивільного обігу на території України, наприклад бо­йові отруйні речовини, наркотичні, спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Майно, яке передано до складеного капіталу господарства, автоматично стає власністю останнього. Тоді як майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін, тобто в тим­часове володіння та користування.

Також у статуті обов'язково прописують розмір частки у май­ні фермерського господарства, яка належить його члену. На роз­поділ часток може впливати наявність та розмір вкладу до скла­деного капіталу, вагомість особистого трудового внеску в діяль­ність господарства тощо. Як альтернатива - частки можуть роз­поділятися між членами господарства порівну і незалежно від різноманітних факторів. Отримати цю частку член господарства має право у двох випадках: а) коли фермерське господарство ліквідується; б) член фермерського господарства залишає його склад.

У статуті потрібно прописати порядок розподілу прибутку. Зазвичай рішення про розподіл прибутку приймається на за­гальних зборах засновників та оформляється відповідним про­токолом. Періодичність проведення такого розподілу законо­давством не обмежується, тому її також визначають на власний розсуд. А ось сам розподіл може здійснюватися за принципом «усім порівну» або, наприклад, залежати від об'єму особистого вкладу кожного члена господарства.

Сімейне ФГ без статусу юридичної особи організовується фі­зичною особою - підприємцем самостійно або спільно з чле­нами її сім'ї на підставі договору про створення сімейного фер­мерського господарства. Тобто сімейне ФГ без статусу юри­дичної особи створюється на підставі оформлення голови го­сподарства як фізичної особи - підприємця.

Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається членами однієї сім’ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про створення сі­мейного фермерського господарства визначають: а) найменуван­ня, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності; б) порядок прийняття рішень та координації спіль­ної діяльності членів господарства; в) правовий режим спіль­ного майна членів господарства; г) порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності госпо­дарства між його членами; ґ) порядок вступу до господарства та виходу з нього; д) трудові відносини членів господарства, інші положення, що не суперечать чинному законодавству. Тобто да­ний договір по структурі дуже подібний до статуту, хоча й його укладення потребує нотаріального посвідчення, а відтак, додат­кових матеріальних затрат.

Сімейне фермерське господарство без створення юридичної особи вважається створеним з дня державної реєстрації фізичної особи - підприємця, який є головою сімейного фермерського господарства. Тобто неважливо, яку організаційно-правову фор­му виберуть селяни («сімейне» чи «ФОПа»), а фізичною осо­бою - підприємцем стати всеодно доведеться ’.

10.3.