Земельні права та обов'язки фермерського господарства та його членів

Відповідно до ст. 31 ЗК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі ФГ можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності ФГ як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадя­нам - членам ФГ на праві приватної власності; в) земельної ді­лянки, що використовується ФГ на умовах оренди.

Ведення фермерського господарства здійснюється на зе­мельних ділянках, наданих у власність та/або користування, у

¹ Годованюк А. Й. Індивідуальне та сімейне фермерське господарство: пер­спективи впровадження // Правові та інституційні механізми забезпечення сталого розвитку України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 15­16 трав. 2015р.): у 2 т. / відп. ред. М. В. Афанасьева. Одеса, 2015. Т. 1. С. 624. тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого се­лянського господарства, відповідно до закону.

Права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у влас­ність та брати в користування на умовах оренди.

Фермерське господарство може користуватися земельними ділянками на умовах оренди.

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної влас­ності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на тери­торії вщповщної ради, або в такому самому розмірі із земельних ділянок, раніше наданих їм у користування. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Вщповщно до ст. 121 ЗК України, безоплатно у приватну власність фермерського господарства передаються земельні ді­лянки в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських пщприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських під­приємств на території вщповщної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. Така передача здійс­нюється один раз, про що рада, котра передає земельну ділянку робить відмітку в паспорті або документі, який його заміняє. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у ч. 1 ст. 121 ЗК України, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на пщставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угщ- дями, якомога наближеними до існуючих шляхів, електричних і радіотелефонних мереж, газових і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Відповідно до ст. ст. 56, 59 ЗК України землі лісового і водного фондів, що належать до угідь фермерського господарства, не можуть передаватися в приватну власність, за винятком невеликих - до 5 га ділянок лісів і невеликих - до З га ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право здійснювати залісення частини земель та будувати замкнену водойму на зе­мельній ділянці, що належить цьому господарству чи його чле­нові на праві приватної власності.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власно­сті для ведення фермерського господарства у межах норм без­оплатної приватизації, подають клопотання до відповідного ор­гану виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної влас­ності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.

Наразі законодавець свідомо розрізняє процес передачі зем­лі в оренду громадянином громадянину і процес безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами в порядку, пе­редбаченому ст. 118 Земельного кодексу України (для ведення фермерського господарства). Тобто це означає, що докумен­ти, які підтверджують досвід роботи в сільському господарстві чи наявність освіти, особі потрібно буде подавати лише у ви­падку, якщо вона бажає отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського го­сподарства

Члени фермерських господарств, які до 1 січня 2002 р.

З метою забезпечення цілісності фермерського господарства встановлено: якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо внаслідок її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Науково обґрунтовані регіональні мінімаль­ні розміри земельних ділянок визначаються постановою КМУ «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерсько­го господарства, що успадковується».

Фермерське господарство та його члени мають право: про­давати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, пе­редавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарю­вати на землі; право власності на посіви й насадження сільсь­когосподарських та інших культур, на вироблену сільськогоспо­дарську продукцію; на відшкодування збитків; споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних рин­ках і поставляти на експорт; інші права.

Обов'язками фермерського господарства та його членів є: за­безпечення використання земельних ділянок за їх цільовим при-

¹ Годованюк А. Й. Фермером може стати кожен? // Митна справа. 2013. № 3 (87). С. 253-259.

значенням; додержання вимог законодавства про охорону до­вкілля; сплата податків та зборів; непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; недопущення зниження родючості фунтів та зберігання інших корисних вла­стивостей землі; надання відповідним органам виконавчої вла­ди та органам місцевого самоврядування інформації про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримання санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; дотримання правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів; збереження геоде­зичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.

Фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених документац^{ії і}з землеустрою та місто^буд^івно^ї документації у встановленому законом порядку. Будівництво на орендованій земельній ділянці житлових будинків, господар­ських будівель та споруд фермерське господарство орендар по­годжує з орендодавцем.

Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечу­ється зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створен­ня відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

На землях фермерських господарств особи мають право віль­но проходити, проїжджати всіма видами транспорту по дорогах, пересуватися на човнах, купатися у водоймах на належних фер­мерським господарствам на прав^і власності або на праві орен­ди земельних ділянках, розміщувати намети і проживати в них, розводити багаття та вчиняти інші дії, що дозволяються за зго­дою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних серв^ітутів, за умови з^береження природних компо­нентів в екологічно чистому вигляді.

Юридичні особи - власники об'єктів (газо-, нафтопроводів, ліній електропередач, зв'язку та ін.), що проходять через зе­мельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фер­мерським господарством, відповідно до затвердженої докумен­тації із землеустрою або встановленого земельного сервітуту.

Фермерське господарство, відповідно до вимог чинного при- родноресурсового законодавства, має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угідая, водні об'єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці.

10.4.