Поняття та види суб’єктів міграційного права

Міграційні переміщення завжди були своєрідним індикатором реагування населення на зміни, що відбуваються в економічному, полі­тичному та соціальному житті будь-якого суспільства.

Суб’єктами міграційного права визнають фізичних або юридич­них осіб, вчинки, діяння або поведінка яких безпосередньо чи опосе­редковано регулюються міжнародними нормативно-правовими ак­тами^[49], отже до суб’єктів міграційно-правових відносин включають: український народ, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, інші державні органи, їх посадових та службових осіб, юридичних та фізичних осіб (громадяни України, іноземці та осо­би без громадянства) тощо^[50]. Разом з тим, слід відрізняти поняття суб’єкта міграційного права та суб’єкта міграційно-правових відно­син. Так, поняття суб’єкта міграційного права є ширшим за поняття суб’єкта міграційно-правових відносин, оскільки перше передбачає потенційну здатність вступати у міграційні правовідносини, а друге — фактичну участь у правових зв’язках, тобто суб’єкт міграційно-пра­вових відносин є учасником правовідносин у конкретний проміжок часу.

Суб’єкт міграційного права України — це фізичні особи (гро­мадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, особи, які шукають притулку, внутрішньо переміщені особи), а також органи дер­жавної влади, місцевого самоврядування, міжнародні та громадські ор­ганізації, які мають певні права та обов’язки, сформульовані в нормах міграційного права.

Отже, характерними рисами суб’єкта міграційного права є наступні:

- суб’єктом міграційного права є, перш за все, фізичні особи — гро­мадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, особи, які шукають притулку, вимушені переселенці;

- суб’єктом міграційного права є також органи державної вла­ди та місцевого самоврядування, міжнародні та громадські організації;

- суб’єкти міграційного права являють собою єдине системне утво­рення, структурними елементами якого є, з однієї сторони, органи державної влади, місцевого самоврядування, міжнародні та гро­мадські організації, а з іншої — самі мігранти в особі іноземних громадян, осіб без громадянства, осіб, які шукають притулку, біженців;

- суб’єкти міграційного права наділені певним обсягом прав та обов’язків, що визначені чинним законодавством.

Суб’єктів міграційного права України можна класифікувати на дві великі групи:

- недержавні суб’єкти (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, особи, які шукають притулку, вимушені переселенці);

- державні суб’єкти (Президент України, Верховна Рада України як нормотворчий суб’єкт, органи державної влади: Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України (у структурі якого, власне, діє Державна міграційна служ­ба України), Державна прикордонна служба України, орга­ни місцевого самоврядування, міжнародні та громадські організації).

Можна навести й іншу класифікацію, поклавши в основу поділу такий критерій, як кількість осіб, уповноважених ухвалювати рішення. У цьому разі виділяються такі суб’єкти:

- індивідуальні (громадянин України, іноземець, особа без гро­мадянства, Президент України, керівник Державної міграційної служби України);

- колективні (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, міжнародні та громадські організації).

Слід взяти до уваги і наявність основного суб’єкта — мігрантів, а також суб’єктів, діяльність яких пов’язана з міграцією, — Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Державну міграційну службу України, Державну прикордонну службу України, органи місцевого самоврядування, міжнародні та гро­мадські організації.

Підбиваючи підсумок, слід відмітити той факт, що на сьогодні для царини міграційного права України є характерною наявність пев­ного кола суб’єктів із різними завданнями та функціями, структурою та якостями.

2.