§ 1. Поняття та види суб’єктів господарських правовідносин

Питання щодо визначення суб'єктного складу господар­ських правовідносин є досить складним та однозначно не- вирішеним і в чинному законодавстві, і в науці господарсь­кого права. Це може бути викликано як застосуванням різних категорій в ГК України, а саме: «учасники відносин у сфері господарювання» (ст.

Згідно зі ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, ор­гани державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них органі­заційно-господарські повноваження на основі відносин вла­сності.

Основними учасниками відносин у сфері господарю­вання виступають саме суб'єкти господарювання. Згідно із ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визна­ються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компете­нцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зо­бов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передба­чених законодавством.

На підставі аналізу норм ЦК України також можливо виділити коло осіб, які підпадають під термін «суб'єкт госпо­дарювання», а саме: фізичні особи - підприємці (глава 5 ЦК України); юридичні особи приватного права (підприємниць­кі товариства, а в деяких випадках і непідприємницькі то­вариства та установи) (статті 81, 84-86 ЦК України). ГК України, виходячи зі змісту його ч. 2 ст. 55, розрізняє такі суб'єкти господарювання: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, держа­вні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійсню­ють господарську діяльність та зареєстровані в установле­ному законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Значить, можна констатувати, що чинне законодавство не містить поняття «суб'єкт господарських правовідносин». Натомість мають місце такі юридичні категорії, як «учасни­ки господарських правовідносин», «суб'єкти господарюван­ня», «суб'єкти підприємницької діяльності» та ін. В той же час у науці господарського права існує думка^[75] про тотож­ність категорій «суб'єкти господарського права» й «учасники господарських відносин». Проте висловлена і протилежна думка, за якою поняття учасника правовідносин є вужчим, ніж поняття суб'єкта права; воно дає змогу лише охаракте­ризувати відповідний аспект реального буття суб'єкта права, тобто його участь у конкретних суспільних правовідноси­нах^[76]. Отже, суб'єкт права - це особа, яка має право- суб'єктність, тобто особа, яка потенційно здатна бути учас­ником правовідносин; суб'єкт правовідносин - це реальний учасник правових відносин. Можна повністю погодитися з думкою В. С. Мілаш^[77] про те, що характер співвідношення категорій «суб'єкт господарського права» й «учасник госпо­дарських відносин» можна визначити таким чином: кожен учасник будь-якого різновиду господарських правовідносин є суб'єктом господарського права, однак не кожен суб'єкт господарського права може бути учасником усіх без винят­ку господарських правовідносин.

На підставі викладеного можна стверджувати, що зако­нодавець в контексті закріплення правового становища суб'єктів господарювання акцентує увагу на двох категоріях суб'єктів - юридичних особах та фізичних особах, які отри­мали статус підприємця. Зазначені категорії, за ГК України, охоплюються поняттям «суб'єкт господарювання».

Посилаючись на те, що суб'єкти господарського права - це учасники відносин у сфері господарювання, які організують і здійснюють господарську діяльність, реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію, або споживають результати такої діяльності, В. С. Щербина^[78] виділяє такі їх ознаки:

1) цей суб'єкт є учасником господарських відносин;

2) він безпосередньо здійснює господарську діяльність, тобто діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямо­вану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (цим суб'єкт господарювання відрізня­ється від органів державної влади та місцевого самовряду­вання, які, за ч.

3) він наділений господарською компетенцією (сукупніс­тю господарських прав і обов'язків), яку реалізує під час здійснення господарської діяльності;

4) суб'єкт господарювання має відокремлене від інших суб'єктів (у тому числі й від власника) майно;

5) суб'єкт господарювання несе відповідальність за сво­їми зобов'язаннями у межах закріпленого за ним майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У сучасних ринкових умовах важливою є чітка класифі­кація суб'єктів господарювання за певними ознаками.

Залежно від форми власності розрізняють:

1) суб'єкти, засновані на приватній формі власності, до яких належать індивідуальні підприємці, приватні підпри­ємства;

2) суб'єкти, засновані на колективній формі власності: господарські товариства, виробничі кооперативи, доброві­льні господарські об'єднання, унітарні підприємства, ство­рені кооперативами, господарськими товариствами, гро­мадськими та релігійними організаціями;

3) суб'єкти, засновані на державній формі власності: державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господарські міністерства і відомства.

Залежно від характеру здійснюваної діяльності розріз­няють:

1) суб'єкти господарювання, які безпосередньо здійсню­ють господарську діяльність (індивідуальні підприємці, під­приємства, виробничі кооперативи, більшість господарсь­ких товариств, комерційні банки);

2) суб'єкти господарювання, які здійснюють керівницт­во господарською діяльністю, в тому числі організацію такої діяльності (господарські міністерства і відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі, Національний депозитарій України).

Крім поділу суб'єктів господарювання, здійсненого в ч. 2 ст. 55 ГК України, залежно від форми власності (і відповідно сектора економіки) суб'єкти господарювання поділяються на дві групи: суб'єкти господарювання державного сектора економіки і суб'єкти господарювання комунального сектора економіки^[79].

Отже, вважаємо, що суб'єктами господарських право­відносин є юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Хоча цей підхід може мати й опонентів. Зокрема, В. С. Щер­бина^[80] зазначає, що практика господарювання свідчить, що понять «юридична особа» і «фізична особа» (так само, як і понять «товариство» й «установа»), якими цілком може задо­вольнитися цивільне законодавство в регулюванні особис­тих немайнових та майнових відносин, виявляється зовсім недостатньо для багатоманітного господарського життя, учасники якого виконують різні завдання в різних сферах і галузях господарювання, для чого (з урахуванням економіч­ного характеру їх діяльності) наділяються різними за обся­гом правами та обов'язками, що вирізняють їх з-поміж ін­ших учасників господарських відносин.