Система та види суб’єктів публічної адміністрації

Учасників відносин, які виникають у процесі публічного адмі­ністрування, можна класифікувати на тих, хто: а) здійснює погод­жений вплив на конкретні суспільні відносини за допомогою кон­кретно визначених методів, інструментів, форм; б) підпадає під дію цього погодженого впливу.

У теорії адміністративного права використовуються такі підходи щодо сутності поняття «суб’єкт публічного адміністрування».

Широкою популярністю користується практика використан­ня понять «публічна адміністрація» та «суб’єкт публічного адмі­ністрування» як синонімів^[CCXVII]. З позиції функціонального призначен­ня - це є вірним, адже суб’єктом публічного адміністрування є той, кого уповноважено на здійснення цієї діяльності. Відповідно групу цих суб’єктів прийнято визначати як публічну адміністрацію.

До визначення поняття «суб’єкт публічної адміністрації» у європейському праві застосовано два підходи: а) вузький та б) широкий. Вузький підхід полягає у визначенні суб’єкта публіч­ної адміністрації як «регіональних органів, місцевих та інших органів публічної влади», «центральних урядів» та «публічної служби». Під органами публічної влади розуміються інститу­ції регіонального, місцевого або іншого характеру, інші органи, діяльність яких регулюється нормами публічного права або ді­ями держав-членів. За широкого підходу до тлумачення поняття «суб’єкт публічної адміністрації» до цієї групи учасників адмі­ністративних відносин, зараховано: органи публічної влади та

суб’єктів, які не належать до неї організаційно, але виконують делеговані нею функції.

Окремо слід зазначити, що публічна адміністрація як правова ка­тегорія має два виміри^[218]:

функціональний вимір, який передбачає розгляд публічної адмі­ністрації як діяльності відповідних структурних утворень щодо ви­конання функцій, спрямованих на реалізацію публічного інтересу;

організаційно-структурний вимір, який передбачає розгляд публічної адміністрації як сукупності органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади.

Таким чином, суб’єкт публічної адміністрації є частиною єди­ної системи органів публічного адміністрування, які відповідно до законодавства здійснюють публічні управлінські функції з метою задоволення публічного інтересу.

До ознак, що характеризують суб’єкта публічної адміністрації, слід зарахувати такі:

1) це відокремлена інституція системи суб’єктів, які не є ієрархіч­но пов’язаними;

2) метою діяльності є забезпечення не приватного інтересу, а пуб­лічного інтересу (інтересів як держави, так і суспільства в цілому, а не окремих громадян і соціальних груп);

3) є носієм владних повноважень щодо здійснення упоряд­кування відповідних суспільних відносин, виконуючи публічні функції;

4) діє на основі нормативно встановлених способів впливу: пра­вових, політичних, економічних, соціальних через застосування ме­тодів правового регулювання, типу узгодження, переконання, сти­мулювання, примусу тощо;

5) правовими формами діяльності є прийняття нормативних ак­тів та адміністративних актів, а також укладення адміністративних договорів.

Щодо класифікації суб’єктів публічного адміністрування, то зустрічаються способи виокремлення груп суб’єктів, які здійсню­ють публічне адміністрування без виокремлення підстав до тако­го поділу.

Усталеним є віднесення до суб’єктів публічного адміністру­вання: а) органів державної виконавчої влади; б) органів місцевого самоврядування; в) інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на вико­нання делегованих повноважень; г) інших суб’єктів, яких наділено різними за змістом і обсягом адміністративними повноваженнями (напр., Верховної Ради України, Рахункової палати України, Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України)^[219].

Доцільним є використання комбінованого підходу, за якого кла­сифікація суб’єктів публічної адміністрації здійснюється на підставі обраної комбінації критеріїв, зокрема, у залежності від:

наявності владно-розпорядчих повноважень на. а) суб’єктів, яких наділено такими повноваженнями відповідно до закону;

б) суб’єктів, яких наділено такими повноваження внаслідок деле­гування;

характеру поширення владно-розпорядчих повноважень на:

а) суб’єктів, які діють на загальнодержавному рівні; б) суб’єктів, які діють на місцевому рівні;

виду публічного адлііністрування на: а) суб’єктів, які здійсню­ють втручальне публічне адміністрування; б) суб’єктів, які здійс­нюють забезпечувальне публічне адміністрування; в) суб’єктів, які здійснюють сприяюче публічне адміністрування;

сфери публічного адлііністрування на суб’єктів, які здійсню­ють публічне адлііністрування у сфері: а) національної безпеки;

б) охорони здоров’я; в) освіти; г) культури; д) використання інфор­маційно-телекомунікаційних технологій; ж) екології тощо.

8.2.