Політичні партії як суб’єкти адміністративного права

Відповідно до ст. 2 Закону «Про політичні партії в Україні» по­літичною партією є зареєстроване згідно з законолі добровільне об’єднання гроліадян-прихильників певної загальнонаціональної програліи суспільного розвитку, що ліає своєю ліетою сприяння форліуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах

Основними відліінностялш політичних партій від громадських об’єднань є такі: а) законодавство закріплює більше вимог до засно­вників та членів політичних партій, ніж до засновників та членів громадських об’єднань^[CCXV]; б) політичні партії мають відмінний від громадських об’єднань порядок утворення та державної реєстра­ції; в) політичні партії можуть діяти виключно із всеукраїнським статусом, а громадські об’єднання - не лише; г) політичні партії та громадські об’єднання мають різну мету діяльності та різний обсяг прав; д) порядок припинення політичних партій істотно відрізня­ється від порядку припинення громадських об’єднань; ж) публіч­ний контроль за діяльністю політичних партій є більш суворим; з) політична партія обов’язково повинна мати програму; к) порядок фінансування політичних партій, а також контроль за цільовим ви­користанням коштів є більш суворим.

Політичні партії мають право-. 1) вільно провадити свою діяль­ність у межах, передбачених законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 3) використовува­ти державні засоби масової інформації, а також засновувати влас­ні засоби масової інформації; 4) підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати міжна­родні спілки; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, надавати допомогу у їх створенні.

Членом політичної партії може бути виключно громадянин України, якому є вісімнадцять років і який не визнаний судом недієздатним. Членство у політичній партії є виключно індиві­дуальним та фіксованим. До того ж Закон «Про політичні партії в Україні» встановлює чіткий перелік осіб, які не можуть на­бувати членства: судді; прокурори; поліцейські; співробітники Служби безпеки України; військовослужбовці; працівники мит­них та податкових органів; персонал Державної кримінально- виконавчої служби України; працівники Національного анти- корупційного бюро України; члени Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та кому­нальних послуг та державні службовці у випадках, передбаче­них Законом України «Про державну службу». Щодо останньо­го, то членами політичної партії у жодному разі не можуть бути державні службовці, що займають посаду державної служби категорії «А». Державні службовці інших категорій не можуть обіймати посади керівних органів політичної партії (хоча мають право бути її членом).

Процедура створення політичної партії дещо відрізняється від процедури створення громадських об’єднань, зокрема вона є більш складною та формалізованою. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про політичні партії в Україні» рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з’їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менш як 10 тисяч громадян України, які досягли 18 років та не визнані судом недієз­датними. Зазначені підписи повинні бути зібрані не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Авто­номної Республіки Крим. Кількість засновників політичної партії має становити не менше 100 осіб. На установчому з’їзді склада­ється протокол рішення про створення політичної партії, затверд­жуються статут і програма політичної партії, обираються її ке­рівні та контрольно-ревізійні органи. Окремим протоколом також оформляється рішення про утворення обласної, міської, районної організації, первинного осередку політичної партії та іншого струк­турного утворення.

Щодо порядку державної реєстрації політичної партії, то вона здійснюється у два етапи. На першому етапові проводиться легалі­зація власне політичної партії.

Державна реєстрація політичної партії здійснюється на підставі заяви, котра подається особою, уповноваженою на те установчими зборами. Заява може подаватись як у паперовій, так і в електронній формі за аналогією з громадськими об’єднаннями. Проте, на від­міну від останніх, державну реєстрацію політичних партій здійс­нює виключно Міністерство юстиції України.^[CCXVI] Також відрізняється і перелік документів, що подаються до суб’єкта реєстрації. Зокре­ма відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форму­вань» для державної реєстрації створення політичної партії пода­ються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію політич­ної партії; 2) протокол установчих зборів (конференції) політичної партії; 3) відомості про керівні органи; 4) статут політичної партії; 5) реєстр громадян, які брали участь в установчих зборах (конфе­ренціях); 6) програма політичної партії; 7) список підписів грома­дян України на підтримку рішення про створення політичної партії; 8) документ про сплату адміністративного збору. Необхідно відмі­тити, що адміністративна послуга державної реєстрації створення політичної партії є оплатною, на відміну від громадських об’єднань, та становить 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на перше грудня 2020 р. дорівнює 306460 грн.

Строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації політичної партії, становить не більше 30 робочих днів і може бути продовжений суб’єктом державної реєстрації не більше ніж на 15 робочих днів. Завершується зазначена процедура прийняттям упов­новаженим суб’єктом рішення про державну реєстрацію та внесен­ням за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей до цього реєстру, а також формуванням із нього виписки, яка розміщується на порталі електронних сервісів.

У разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі за бажанням заявника виписка з Єдиного державного реєстру юри­дичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також надається у паперовій формі з проставленням підпису та пе­чатки державного реєстратора. Лише після цього політична партія отримує статус юридичної особи.

Другим етапом є державна реєстрація обласних, міських, район­них організацій або інших структурних утворень політичної партії, а також первинного осередку партії. Така реєстрація здійснюється протягом 6 місяців з дня реєстрації політичної партії. Слід наголо­сити, що первинний осередок політичної партії реєструється ви­ключно без статусу юридичної особи, а всі інші види структурних утворень можуть бути зареєстрованими як зі статусом юридичної особи, так і без такого статусу (в залежності від того, як зазначено у статуті).

У разі порушення політичними партіями законодавства до них може бути вжито три види заходів:

1) попередження про недопущення незаконної діяльності. Воно застосовується у разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачено юридичну відповідальність. Серед зазначених трьох заходів цей вид є найменш обтяжливим для по­літичної партії, оскільки остання фактично ще не вчинила суспільно шкідливих дій, а лише заявила про майбутнє їх вчинення;

2) видання припису про усунення допущених правопорушень. Воно здійснюється, якщо вчинені політичною партією дії (чи безді­яльність) не тягнуть за собою іншого виду відповідальності. У тако­му випадку керівництво політичної партії зобов’язане невідкладно усунути порушення і в п’ятиденний строк повідомити про вжиті заходи орган, який виніс припис;

3) заборона політичної партії. Найтяжчим заходом є заборона політичної партії, яка здійснюється у судовому порядку за адмі­ністративним позовом Департаменту нотаріату та державної ре­єстрації при Міністерстві юстиції України. Заборона діяльності політичної партії тягне за собою: а) припинення діяльності полі­тичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, рай­онних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень; б) припинення членства у політичній партії; в) прийнят­тя Міністерством юстиції України та його територіальними орга­нами рішення про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.