Умови і порядок створення сільськогосподарського кооперативу
Утворення сільськогосподарського кооперативу можливе за наявності не менше трьох засновників. Законодавством до засновників та членів кооперативних організацій висуваються загальні та спеціальні вимоги.
Так, загальними вимогами є досягнення 16-річного віку фізичною особою; юридична особа має бути зареєстрована у встановленому законом порядку. При цьому особливих вимог щодо резидентства та громадянства законодавець не висуває. Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено додаткові спеціальні вимоги, що висуваються до потенційних засновників та членів сільськогосподарських кооперативів. Так, відповідно до ст. 1 даного Закону, в якій надано легальні визначення двох типів сільськогосподарських кооперативів, засновниками сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів мають бути виробники сільськогосподарської продукції. При цьому термін «виробники сільськогосподарської продукції» використовується у значенні, встановленому Законом України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Указане визначення виробника сільськогосподарської продукції недосконале, оскільки має ряд недоліків. Зокрема, воно не охоплює усіх можливих фактичних виробників сільськогосподарської продукції. Однак таке формулювання ключового понятгя виробника сільськогосподарської продукції спрощує створення сільськогосподарських кооперативів, оскільки усукає процентний бар’єр, що передбачався раніше. Так, вже не діє вимога про те, що членом кооперативу могла стати лише особа, валовий дохід якої, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва або продуктів її переробки за попередній звітний рік, перевищував 75 відсотків від загальної суми валового доходу.Проблемою, закладеною у Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», є встановлення вимог до засновників та членів сільськогосподарських виробничих кооперативів. Справа у тому, що у визначенні виробничого кооперативу, сформульованому у ст. 1 Закону, засновниками вказані виробники сільськогосподарської продукції, однак у ст. 12 Закону вказано, що «членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які виявили бажання об’єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов’язкової трудової участі», тобто про спеціальний статус мова не йде. Проблемність цього питання полягає у тому, що специфіка виробничого кооперативу - у його особисто-трудовому характері діяльності, що означає особисту працю у сільськогосподарському кооперативі кожного дійсного члена. У зв’язку з цим ученими та практиками ставиться під сумнів необхідність висування до засновників та членів сільськогосподарського виробничого кооперативу спеціальної вимоги щодо попереднього набуття статусу виробника сільськогосподарської продукції. Це важливо для тих осіб, які не задіяні у сільському господарстві, однак бажають зайнятися такою діяльністю у складі сільськогосподарського виробничого кооперативу. Такий підхід забезпечує більш широку соціальну базу для кооперації.
Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. У літературі процес заснування кооперативу поділяється на два основних етапи: 1) організаційний (збір ініціатором або ініціативною трупою на добровільних засадах бажаючих створити кооператив; з’ясування вимог кооперативного законодавства, підготовка документів; проведення установчих зборів, на яких слід прийняти статут кооперативу, обрати його майбутні керівні органи); 2) реєстраційний (здійснення державної реєстрації кооперативу)
На організаційному етапі відбуваються основоположні події, зокрема, саме в цей період активно створюється документальна база діяльності кооперативу.
Закономірно, що від якісного проходження даного етапу залежить ефективне та безконфліктне функціонування кооперативної організації в майбутньому Процес започатковується відповідно до ч. З ст. 7 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року прийняттям установчими зборами рішення про створення кооперативу, яке оформлюється протоколом. Фактично єдина інформація, яку вимагається внести до даного протоколу, - це дані осіб, які брали участь в установчих зборах.Головним установчим документом сільськогосподарського кооперативу є статут. Відповідно до чинного законодавства прийняття та підписання будь-яких установчих документів, окрім статуту, на етапі до державної реєстрації кооперативу є правом, а не обов’язком засновників. Значення статуту при створенні та діяльності будь-якого кооперативу неможливо переоцінити, адже саме ним визначається правосуб’єктність даного кооперативу. Законодавець, окрім загальних приписів, що містяться в ЦКУ та ГКУ, визначив досить детальний перелік обов’язкових даних, що мають бути включені до статуту кооперативу, та виклав їх у ст. 8 Закону України «Про кооперацію». Відповідно до вимог даної статті статут кооперативу повинен містити такі відомості: 1) найменування кооперативу його тип та місцезнаходження; 2) мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; 3) склад його засновників; 4) умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;
5) права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу;
6) порядок внесення змін до статуту кооперативу; 7) порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати; 8) форми участі членів кооперативу в його діяльності; 9) порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття
1 Федорович В. І. Правові основи створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні.
Львів, 1998. С. 55. ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; 10) порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; 1 1) порядок розподілу його доходу та покриття збитків; 12) порядок обліку і звітності у кооперативі; 13) порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань; 14) порядок скликання загальних зборів; 15) умови і порядок повернення паю. Водночас члени кооперативу мають можливість включити будь-які положення, що не суперечать законодавству.Закономірно, що від того, наскільки якісно розроблено статут кооперативу, залежить і ефективність його подальшої діяльності. В Україні розроблено низку примірних статутів різних кооперативних організацій, наприклад, Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 травня 2013 року № 315 та Примірний статут сільськогосподарського виробничого кооперативу, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 8 січня 2014 року № 1.
Наступним за важливістю локальним нормативно-правовим документом, який має бути прийнятий в сільськогосподарському кооперативі, є правила внутрішньогосподарської діяльності. Саме даним документом встановлюються механізм та способи реалізації положень статуту кооперативу з урахуванням особливостей його господарської діяльності. Правила вн^утрішньогоспо- дарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу повинні містити такі відомості: а) порядок організації надання послуг членам кооперативу відповідно до переліку видів його діяльності, визначеного статутом; б) вимоги стосовно документального оформлення зобов’язань членів кооперативу перед кооперативом щодо участі у його господарській діяльності; в) механізм визначення розміру додаткового паю кожного члена кооперативу та його сплати, загальної частки пайових внесків асоційованих членів у пайовому фонді кооперативу, розміру та нарахування кооперативних виплат у розрізі видів діяльності кооперативу; г) вимоги щодо ціноутворення та фінансових відносин.
Зазначені правила можуть містити й інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать вимогам законодавства. Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 30 жовтня 2013 року було затверджено Примірні правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.Окрім розробки документальної бази діяльності кооперативу на етапі його створення важливим питанням є формування його матеріальної основи. Майнові відносини в кооперативі ґрунтуються в основному на понятті паю. Для того щоб стати членом кооперативу, особі необхідно здійснити пайовий та вступний внески. За рахунок даних внесків формуються обов’язкові фонди кооперативу, що забезпечують його діяльність.
На другому етапі утворення кооперативу відбувається державна реєстрація такої юридичної особи. Процедура проведення державної реєстрації кооперативу викладена у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що регулює дані відносини. Відповідно до ст. 9 вказаного Закону до Єдиного державного реєстру вносяться окрім інших відомості про розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників) юридичної особи; назву органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи; відомості про членів керівних органів тощо.
12.4.