Правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарському кооперативі
Одним з найбільш дискусійних та проблемних питань кооперативного права є визначення правової природи кооперативної власності. Конституція України закріплює такі види права власності: державну, комунальну, приватну, власність Українського народу.
Цивільний кодекс України теж використовує такий поділ права власності. Однак Господарський кодекс України, незважаючи на те, що він був прийнятий одночасно з Цивільним, містить у собі правову конструкцію колективної власності. Відповідно до ст. 93 ГКУ підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності названі, зокрема, виробничі кооперативи. Законом України «Про кооперацію» передбачено іншу модель права власності кооперативу. Відповідно до положень даного Закону саме кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу Таким чином, загальний кооперативний закон використовує модель звичайного права власності юридичної особи, яка передбачена цивільним законодавством. Кооператив як юридична особа функціонує на основі використання матеріально-технічної бази. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.
Пай визначається загальним кооперативним законом як майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Сурок та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осібна свою загальну частку успадковується. Збільшити свою пайову участь член кооперативу може за рахунок внесення додаткового паю - добровільного грошового чи іншого майнового поворотного внеску члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу.
Слід вказати на недолік юридичної техніки, який полягає у назві розділу 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який іменується «Право власності на пай», незважаючи на доведену науковцями неможливість паю перебувати у власності, бути об'єктом цього речового права1. Кооператив як юридична особа є власником майна, його члени втрачають право власності на ту частину майна, яку вони передали юридичній особі. Внаслідок внесення пайових внесків члени отримують право на майновий пай.
Це не право власності (речове право), а право вимоги як один з видів зобов'язального права. Пай не має речових ознак, він виміряється лише у вартісному виразі і тому не може бути об'єктом права власності.Другим обов'язковим фондом кооперативу є неподільний фонд, який формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій кооперативній організації або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.
Кооперативний принцип утворення неподільного фонду обґрунтовується тим, що мета кооперативної діяльності - не накопичення коштів для їх розподілу між пайовиками, а створення матеріальної бази для використання на загальне благо усіх членів кооперативу - нинішніх та майбутніх[CCIV] [CCV]. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу. Відповідно до Закону України «Про кооперацію» дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників. Кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. В юридичній літературі пропонується називати такі виплати кооперативними доплатами, щоб відобразити сповна їх сутність. Норма-дефініція кооперативних виплат не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, тому що кооперативні виплати у даних організаціях розуміються по-іншому. Кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі - це повернення членам кооперативу частини попередньо надлишково сплаченої вартості наданих кооперативом послуг відносно їх фактичної вартості, що розподіляється за результатами фінансового року між його членами. Цей механізм спрямований на забезпечення надання послуг членам кооперативу по найбільш оптимальній ціні. У зв’язку з тим, що кооперативні виплати у сільськогосподарських кооперативах не мають характеру оплати праці чи комерційного прибутку, вони не враховуються при обчисленні суми податку на доходи фізичних осіб. Так, згідно зі підп. 165.1.48 ПКУ кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються. 12.5.
Еще по теме Правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарському кооперативі:
- 3.3. Статус земель сільськогосподарського призначення у майнових відносинах
- Правове регулювання паювання земель сільськогосподарських підприємств
- 2.4. Інформаційні відносини та їх правове регулювання
- Методи правового регулювання аграрних відносин
- Лекція № 2 Тема: Землі сільськогосподарського призначення як об\'єкт правового регулювання
- Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин
- Загальна характеристика правового регулювання захисту прав покупців сільськогосподарських машин
- § 5. Правове регулювання обов’язкового державного сільськогосподарського страхування
- 18. Правове регулювання фінансових відносин.
- Правове регулювання розрахункових відносин.
- 2.7. Перспективи правового регулювання у сфері суспільних інформаційних відносин
- Загальні засади правового регулювання відносин у сфері страхування встановлені Законом України «Про страхування» від 07.03.96 (далі — Закон), гл. 67 «Страхування» Цивільного кодексу України (далі — ЦК), а також гл. 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» Господарського кодексу України (далі — ГК).
- 10.4. Нормативно-правове регулювання податкових відносин у РФ
- 1. Правове регулювання земельних відносин в Україні
- Розділ 17 Правове регулювання валютних відносин
- Глава 13. Регулювання міграційно-правових відносин в окремих країнах