<<
>>

Правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарському кооперативі

Одним з найбільш дискусійних та проблемних питань коо­перативного права є визначення правової природи кооператив­ної власності. Конституція України закріплює такі види пра­ва власності: державну, комунальну, приватну, власність Укра­їнського народу.

Цивільний кодекс України теж використовує такий поділ права власності. Однак Господарський кодекс Укра­їни, незважаючи на те, що він був прийнятий одночасно з Ци­вільним, містить у собі правову конструкцію колективної влас­ності. Відповідно до ст. 93 ГКУ підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновни­ків). Підприємствами колективної власності названі, зокрема, виробничі кооперативи. Законом України «Про кооперацію» пе­редбачено іншу модель права власності кооперативу. Відповідно до положень даного Закону саме кооператив є власником бу­дівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, ви­готовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та про­вадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також ін­шого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперати­ву здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу Таким чином, за­гальний кооперативний закон використовує модель звичайного права власності юридичної особи, яка передбачена цивільним законодавством. Кооператив як юридична особа функціонує на основі використання матеріально-технічної бази. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення ста­тутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його ста­тутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за ра­хунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.

Пай визначається загальним кооперативним законом як майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Пай кожно­го члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому чис­лі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї за­гальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними па­перами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Сурок та інші умови одержання членом ко­оперативу своєї загальної частки встановлюються статутом ко­оперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з ко­оперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб

на свою загальну частку успадковується. Збільшити свою пайову участь член кооперативу може за рахунок внесення додаткового паю - добровільного грошового чи іншого майнового поворот­ного внеску члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу.

Слід вказати на недолік юридичної техніки, який полягає у назві розділу 5 Закону України «Про сільськогосподарську ко­операцію», який іменується «Право власності на пай», незва­жаючи на доведену науковцями неможливість паю перебувати у власності, бути об'єктом цього речового права1. Кооператив як юридична особа є власником майна, його члени втрачають право власності на ту частину майна, яку вони передали юри­дичній особі. Внаслідок внесення пайових внесків члени отри­мують право на майновий пай.

Це не право власності (речове право), а право вимоги як один з видів зобов'язального права. Пай не має речових ознак, він виміряється лише у вартісному виразі і тому не може бути об'єктом права власності.

Другим обов'язковим фондом кооперативу є неподільний фонд, який формується за рахунок вступних внесків та відра­хувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розпо­ділений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Майно неподільно­го фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій кооперативній організа­ції або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішен­ні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

Кооперативний принцип утворення неподільного фонду обґ­рунтовується тим, що мета кооперативної діяльності - не нако­пичення коштів для їх розподілу між пайовиками, а створення матеріальної бази для використання на загальне благо усіх чле­нів кооперативу - нинішніх та майбутніх[CCIV] [CCV].

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від до­ходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертву­вань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для за­безпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію» дохід коо­перативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та ви­трат на оплату праці найманих працівників.

Дохід розподіляєть­ся на: сплату податків і зборів (обов’язкових платежів) до від­повідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; про­ведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні ви­плати; виплати на паї. Тобто частина доходу кооперативу роз­поділяється між його членами. Виплати на паї - виплати ча­стини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Виплати на паї в літературі та на практиці ще на­зивають «дивіденди» або «проценти на паї». Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов’язкових коштів на формування і попо­внення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшен­ня паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсот­ків доходу, визначеного до розподілу. Деякі вчені вважають, що обмеження доходу що підлягає розподіленню, має стосуватися лише обслуговуючих кооперативів, тому що для них це стане запобіжником перетворення у комерційну організацію.

Кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляєть­ся за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління ко­оперативу. В юридичній літературі пропонується називати такі виплати кооперативними доплатами, щоб відобразити сповна їх сутність.

Норма-дефініція кооперативних виплат не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, тому що коо­перативні виплати у даних організаціях розуміються по-іншому. Кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючо­му кооперативі - це повернення членам кооперативу частини попередньо надлишково сплаченої вартості наданих кооперати­вом послуг відносно їх фактичної вартості, що розподіляється за результатами фінансового року між його членами. Цей механізм спрямований на забезпечення надання послуг членам коопера­тиву по найбільш оптимальній ціні.

У процесі своєї діяльності член кооперативу користується послугами свого кооперативу та оплачує їх. Правління кооперативу самостійно встановлює ціни на дані послуги, виходячи з приблизних розрахунків щодо їх вартості. Однак по завершенні фінансового року відбувається кінцеве підбиття підсумків та вирахування фактичної собівар­тості наданих послуг. У випадку, якщо встановлені ціни не змо­жуть покрити собівартість, то члени повинні самостійно від­шкодовувати збитки, сплачуючи додаткові внески у разі браку сформованих резервів. Через це кооператив веде облік не тільки внесків, а й сплачених кожним членом коштів за користуван­ня послугами. Якщо ж виявилося, що встановлена ціна на по­слуги була вищою, ніж її собівартість, то сума, яка перевищує витрати, за рішенням загальних зборів членів кооперативу роз­поділяється м-іж членами у вигляді кооперативних виплат[CCVI].

У зв’язку з тим, що кооперативні виплати у сільськогоспо­дарських кооперативах не мають характеру оплати праці чи ко­мерційного прибутку, вони не враховуються при обчисленні суми податку на доходи фізичних осіб. Так, згідно зі підп. 165.1.48 ПКУ кооперативні виплати члену виробничого сільськогоспо­дарського кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих коопера­тивом, до загального місячного (річного) оподатковуваного до­ходу платника податку не включаються.

12.5.

<< | >>
Источник: Аграрне право України : навчальний посібник / [Т. Є. Харитонова, І. І. Каракаш, Х. А. Григор'єва та ін.] ; за ред. Т. Є. Харитонової, І. І. Караката. - Одеса,2017. - 436 с.. 2017

Еще по теме Правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарському кооперативі:

  1. 3.3. Статус земель сільськогосподарського призначення у майнових відносинах
  2. Правове регулювання паювання земель сільськогосподарських підприємств
  3. 2.4. Інформаційні відносини та їх правове регулювання
  4. Методи правового регулювання аграрних відносин
  5. Лекція № 2 Тема: Землі сільськогосподарського призначення як об\'єкт правового регулювання
  6. Правове регулювання захисту сільськогосподарських ро­слин
  7. Загальна характеристика правового регулювання захисту прав покупців сільськогосподарських машин
  8. § 5. Правове регулювання обов’язкового державного сільськогосподарського страхування
  9. 18. Правове регулювання фінансових відносин.
  10. Правове регулювання розрахункових відносин.
  11. 2.7. Перспективи правового регулювання у сфері суспільних інформаційних відносин
  12. Загальні засади правового регулювання відносин у сфері стра­хування встановлені Законом України «Про страхування» від 07.03.96 (далі — Закон), гл. 67 «Страхування» Цивільного кодек­су України (далі — ЦК), а також гл. 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» Господарського кодексу України (далі — ГК).
  13. 10.4. Нормативно-правове регулювання податкових відносин у РФ
  14. 1. Правове регулювання земельних відносин в Україні
  15. Розділ 17 Правове регулювання валютних відносин
  16. Глава 13. Регулювання міграційно-правових відносин в окремих країнах
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -