Загальні засади системи управління сільськогосподарським кооперативом

Система управління кооперативної організації підпоряд­ковується головному принципу - демократії та самовряду­вання. Внаслідок оновлення кооперативного законодавства України норми, що складають правовий інститут управління кооперативом, концентруються в загальному Законі України «Про кооперацію».

Загальні збори - це вищий орган управління кооперативу, компетенція якого визначається статутом кооперативу. Основ­ні повноваження прямо закріплені в ч. 2 ст. 15 Закону Укра­їни «Про кооперацію». Відповідно до цільового спрямування їх можна класифікувати на установчі, що формують основні підвалини створення та діяльності кооперативу, та поточні, що забезпечують вирішення питань, які виникають вже в процесі функціонування кооперативу. Якщо проаналізувати усі повно­важення загальних зборів комплексно, то їх можна представи­ти в такій системі: 1) установчі повноваження організаційного характеру (затвердження статуту кооперативу; утворення ор­ганів управління та органів контролю за діяльністю коопера­тиву, інших органів; прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію кооперативу); 2) установчі повноваження майнового характеру (затвердження порядку розподілу доходу кооперати­ву; визначення розміру вступного і членського внесків, паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу); 3) поточні повноваження організаційного характеру (заслуховування звітів органів управління та кон­тролю; затвердження рішення голови чи правління про при­йняття нових членів та припинення членства; утворення спе­ціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до ко­оперативних об’єднань); 4) поточні повноваження майнового характеру (визначення розмірів оплати праці голови управ­ління, членів ревізійної комісії, а також кошторису на утри­мання апарату органів управління та органів контролю за ді­яльністю кооперативу; затвердження річного звіту та балансу кооперативу; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном)^[CCVII].

Хоча кожен член кооперативу має своїм правом та одночасно обов’язком брати участь у діяльності загальних зборів особисто, Законом передбачена можливість застосування механізму скли­кання зборів уповноважених, тобто представників членів ко­оперативу.

Виконавчі органи. У зв’язку з тим, що загальні збори функ­ціонують лише періодично, виникає потреба у створенні постій­но діючого управлінського органу кооперативу, що має загальну назву - виконавчий орган. Система виконавчих органів коопе­ративу може бути максимально простою і складатись із одно­го голови, а може бути розгалуженою й об'єднувати кілька ор­ганів: голову, правління, виконавчого директора, дирекцію. Така варіативність у побудові виконавчих органів виправдана потре­бами практики: в залежності від чисельності, територіального розміщення, різновиду діяльності кооператив самостійно фор­мує структуру своїх виконавчих органів, орієнтуючись на влас­ні особливості.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 чле­нів, обирається лише голова кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів ко­оперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п’ять років.

Окремою фігурою в системі виконавчих органів кооперати­ву стоїть виконавчий директор, що наймається правлінням дня оперативного управління діяльністю кооперативу. Оскільки ви­конавчий директор обов’язково не повинен бути членом ко­оперативу, він відноситься до категорії найманих працівників. Для обслуговуючих кооперативів призначення виконавчого ди­ректора є доцільним кроком з огляду на те, що організація на­дання послуг вимагає кваліфікованого керівництва на постій­ній основі, а члени виконавчого органу, окрім адміністрування в кооперативі, як правило, ведуть виробництво у власних го­сподарствах.

Спостережна рада - це особливий орган, повноваження якого не висвітлені в Законі України «Про кооперацію», про­те вказана мета його створення: контроль за додержанням ста- туту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управ­ління.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю в коопе­ративі здійснює або колегіальний орган - ревізійна комісія, або одноособовий - ревізор. Закон встановлює імперативним кри­терієм, що впливає на вибір однієї з вказаних форм, чисельність членів кооперативу: якщо у кооперативі до 10 членів - ревізор, а якщо більше 10 - ревізійна комісія. У ст. 18 Закону України «Про кооперацію» закріплено основні права ревізійної комісії (ревізора): проводити перевірки за власною ініціативою; ви­магати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення від посадових осіб. Загальний кооперативний закон досить лаконічно регулює функціонування такого органу як ревізійна комісія, зокрема, не вказано кількість членів, що входять до її складу, відсутній розгорнутий перелік повноважень тощо.

Гармонічна управлінська система кооперативу є запорукою його успішного поступального розвитку. У законодавстві за­кріплені наступні основні організаційно-правові засоби забез­печення законності управління в кооперативах^[CCVIII]:

1) Демократичне обрання органів та посадових осіб коопера­тиву. Учасники загальних зборів спільно створюють кожен ор­ган, формують його персональний склад та наділяють його від­повідними повноваженнями. У такий спосіб члени визнаються джерелом влади в кооперативі, що ставить первинний бар’єр для зловживань виборних органів. Додатковими гарантіями, що органічно пов’язані із зазначеною демократичністю обрання, є строковість повноважень органів та посадових осіб, а також встановлена можливість дострокового припинення їхніх повно­важень загальними зборами.

2) Особлива система прийняття управлінських рішень «один член — один голос» як реалізація одного з фундаменталь­них принципів кооперативних організацій, що якісно відрізняє їх від інших форм господарювання.

3) Відповідність управлінських рішень вимогам нормативно- правових актів усіх рівнів: законам, підзаконним та локальним нормативно-правовим актам.

4) Поєднання самоуправління та професійного менеджменту, тобто досягнення гармонійної співпраці виборних кооператив­них органів та призначених професійних управлінців, що для кооперативу є важливим життєзабезпечуючим фактором, адже технологічний процес повинен супроводжуватися кваліфікова­ним персоналом, а члени кооперативу, які фактично є окреми­ми товаровиробниками, мають зосереджуватися на власних го­сподарствах.

5) Законність у кооперативі забезпечується налагодженою системою контролю та нагляду. Єдиний орган кооперативу, який не звітує та не є підконтрольним, - це загальні збори.

6) Передбачення у вн^^ішніх локальних нормативно-пра­вових актах системи санкцій за порушення встановлених правил та обов’язків.

12.6.