Загальні засади системи управління сільськогосподарським кооперативом
Система управління кооперативної організації підпорядковується головному принципу - демократії та самоврядування. Внаслідок оновлення кооперативного законодавства України норми, що складають правовий інститут управління кооперативом, концентруються в загальному Законі України «Про кооперацію».
Саме положеннями даного законодавчого акта змальовано систему органів управління та контролю стандартного кооперативу. До відповідних органів віднесені: загальні збори, виконавчі органи, спостережна рада та ревізійна комісія.Загальні збори - це вищий орган управління кооперативу, компетенція якого визначається статутом кооперативу. Основні повноваження прямо закріплені в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про кооперацію». Відповідно до цільового спрямування їх можна класифікувати на установчі, що формують основні підвалини створення та діяльності кооперативу, та поточні, що забезпечують вирішення питань, які виникають вже в процесі функціонування кооперативу. Якщо проаналізувати усі повноваження загальних зборів комплексно, то їх можна представити в такій системі: 1) установчі повноваження організаційного характеру (затвердження статуту кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів; прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію кооперативу); 2) установчі повноваження майнового характеру (затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розміру вступного і членського внесків, паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу); 3) поточні повноваження організаційного характеру (заслуховування звітів органів управління та контролю; затвердження рішення голови чи правління про прийняття нових членів та припинення членства; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об’єднань); 4) поточні повноваження майнового характеру (визначення розмірів оплати праці голови управління, членів ревізійної комісії, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту та балансу кооперативу; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном)[CCVII].
Хоча кожен член кооперативу має своїм правом та одночасно обов’язком брати участь у діяльності загальних зборів особисто, Законом передбачена можливість застосування механізму скликання зборів уповноважених, тобто представників членів кооперативу.
Виконавчі органи. У зв’язку з тим, що загальні збори функціонують лише періодично, виникає потреба у створенні постійно діючого управлінського органу кооперативу, що має загальну назву - виконавчий орган. Система виконавчих органів кооперативу може бути максимально простою і складатись із одного голови, а може бути розгалуженою й об'єднувати кілька органів: голову, правління, виконавчого директора, дирекцію. Така варіативність у побудові виконавчих органів виправдана потребами практики: в залежності від чисельності, територіального розміщення, різновиду діяльності кооператив самостійно формує структуру своїх виконавчих органів, орієнтуючись на власні особливості.
У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п’ять років.
Окремою фігурою в системі виконавчих органів кооперативу стоїть виконавчий директор, що наймається правлінням дня оперативного управління діяльністю кооперативу. Оскільки виконавчий директор обов’язково не повинен бути членом кооперативу, він відноситься до категорії найманих працівників. Для обслуговуючих кооперативів призначення виконавчого директора є доцільним кроком з огляду на те, що організація надання послуг вимагає кваліфікованого керівництва на постійній основі, а члени виконавчого органу, окрім адміністрування в кооперативі, як правило, ведуть виробництво у власних господарствах.
Спостережна рада - це особливий орган, повноваження якого не висвітлені в Законі України «Про кооперацію», проте вказана мета його створення: контроль за додержанням ста- туту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління.
Спостережна рада може утворюватися у кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб. Спостережна рада кооперативу обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу у кількості 3- 5 чоловік.Контроль за фінансово-господарською діяльністю в кооперативі здійснює або колегіальний орган - ревізійна комісія, або одноособовий - ревізор. Закон встановлює імперативним критерієм, що впливає на вибір однієї з вказаних форм, чисельність членів кооперативу: якщо у кооперативі до 10 членів - ревізор, а якщо більше 10 - ревізійна комісія. У ст. 18 Закону України «Про кооперацію» закріплено основні права ревізійної комісії (ревізора): проводити перевірки за власною ініціативою; вимагати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення від посадових осіб. Загальний кооперативний закон досить лаконічно регулює функціонування такого органу як ревізійна комісія, зокрема, не вказано кількість членів, що входять до її складу, відсутній розгорнутий перелік повноважень тощо.
Гармонічна управлінська система кооперативу є запорукою його успішного поступального розвитку. У законодавстві закріплені наступні основні організаційно-правові засоби забезпечення законності управління в кооперативах[CCVIII]:
1) Демократичне обрання органів та посадових осіб кооперативу. Учасники загальних зборів спільно створюють кожен орган, формують його персональний склад та наділяють його відповідними повноваженнями. У такий спосіб члени визнаються джерелом влади в кооперативі, що ставить первинний бар’єр для зловживань виборних органів. Додатковими гарантіями, що органічно пов’язані із зазначеною демократичністю обрання, є строковість повноважень органів та посадових осіб, а також встановлена можливість дострокового припинення їхніх повноважень загальними зборами.
2) Особлива система прийняття управлінських рішень «один член — один голос» як реалізація одного з фундаментальних принципів кооперативних організацій, що якісно відрізняє їх від інших форм господарювання.
Суть її полягає в тому, що усі члени кооперативу рівні у своїх управлінських правах, тобто мають лише по одному голосу, незалежно від розміру внесеного ними паю або обсягу участі в господарській діяльності кооперативу (кількості сировини, що поставляється на переробку, її якості тощо). При цьому асоційовані члени, що виступають як інвестори, не беруть безпосередньої участі в управлінні кооперативом та користуються лише правом дорадчого голосу.3) Відповідність управлінських рішень вимогам нормативно- правових актів усіх рівнів: законам, підзаконним та локальним нормативно-правовим актам.
4) Поєднання самоуправління та професійного менеджменту, тобто досягнення гармонійної співпраці виборних кооперативних органів та призначених професійних управлінців, що для кооперативу є важливим життєзабезпечуючим фактором, адже технологічний процес повинен супроводжуватися кваліфікованим персоналом, а члени кооперативу, які фактично є окремими товаровиробниками, мають зосереджуватися на власних господарствах.
5) Законність у кооперативі забезпечується налагодженою системою контролю та нагляду. Єдиний орган кооперативу, який не звітує та не є підконтрольним, - це загальні збори.
6) Передбачення у вн^^ішніх локальних нормативно-правових актах системи санкцій за порушення встановлених правил та обов’язків.
12.6.
Еще по теме Загальні засади системи управління сільськогосподарським кооперативом:
- Умови і порядок створення сільськогосподарського кооперативу
- Законодавчі вимоги щодо реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу
- Правові засади оренди земель сільськогосподарського призначення
- 2.2.1. Загальні визначення земель сільськогосподарського призначення
- 12. Загальні положення управління фінансами.
- 3. Загальні принципи організації публічного управління.
- Загальні правові засади ведення тваринництва
- Загальні засади приватизації землі громадянами
- Загальні засади забезпечення платоспроможності страховиків
- Загальні засади застосування заходів примусового виконання
- Загальні засади правового регулювання особистого страхування
- Тема 2. Теоретичні засади публічного управління в Європейському союзі
- Загальні засади реалізації державної політики у сфері страхування
- Стаття 61. Загальні засади запобігання корупції у діяльності юридичноїособи
- Загальні засади контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.
- 5. Публічні закупівлі: поняття, правове регулювання, загальні засади застосування
- ГЛАВА 4. Загальні засади адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів)