Законодавчі вимоги щодо реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу

Відповідно до ЦКУ шляхами припинення діяльності кооперативів як юридичних осіб є ліквідація та реорганізація. Закон України «Про кооперацію» в ст. 29 встановлює, що кооператив ліквідується або за рішенням загальних зборів членів кооперативу (або уповноважених), або за рішенням суду.

Такий поділ дає право науковцям розрізняти добровільну та примусову ліквідацію кооперативу. Стосовно добровільного способу в ч. 1 ст. 110 ЦКУ зазначається, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Проте кооператив, створений як тимчасовий, рішенням загальних зборів може бути перетворений у постійний. Для цього досить внести лише відповідні зміни до статуту кооперативу у встановленому порядку Мета створення, яка декларується в статуті кооперативу, тісно пов'язана зі строком, на який даний кооператив засновується: мета створення кооперативу може бути співвіднесена з певними строковими рамками, а може бути звільнена від них.

Закон України «Про кооперацію» не розкриває випадки ліквідації кооперативу за рішенням суду, тому є потреба звернення до загального цивільного законодавства, за яким юридична особа примусово ліквідується за рішенням суду через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Існують деякі специфічні правові проблеми, що постають при припиненні кооперативних організацій. Так, однією з підстав примусової ліквідації сільськогосподарського кооперативу в науці називають зменшення кількості членів даного кооперативу нижче за встановлений законом мінімум, тобто якщо їх кількість стає меншою, ніж троє. Законодавчих положень, які б регулювали таку ситуацію, не передбачено.

Було б доцільно в законодавстві закріпити норму, яка б зобов'язувала кооперативи протягом двох років поновити кількість членів до встановленої законом мінімальної кількості. За цей час відповідно до закону кооператив розраховується з вибувшим членом або його спадкоємцями та реально може залучити нових членів.

У ч. З ст. 110 ЦКУ передбачається, що у випадку, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Постає питання можливості застосування даних процедур стосовно кооперативів. Хоча прямого обмеження немає, дане положення не можна застосувати до сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у зв'язку з наступним. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року у ст. 1 надається звужене поняття боржника, під яким розуміється «юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом». Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про кооперацію» виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку, тобто є суб’єктами підприємницької діяльності, тоді як інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Отже, положення ст. 86 вказаного Закону, яка носить назву «Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств», як і інших норм цього Закону, не розповсюджуються на обслуговуючі кооперативи.

Порядок ліквідації кооперативу в загальних рисах окреслений у Законі України «Про кооперацію». Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію.

Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія зобов’язана провести роботу, пов’язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому законом, зокрема, дані відносини врегульовані ст. ст. 111-112 ЦКУ.

Невід’ємною складовою ліквідаційної процедури є питання розподілу майна. Майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об’єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку визначеному статутом.

Кооператив може припинити свою діяльність також у порядку реорганізації, що теж має свої характерні особливості. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про кооперацію» реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов’язки кооперативу переходять до його правонаступників. На відміну від загального кооперативного закону у спеціальному - Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено деякі спеціальні норми стосовно реорганізації кооперативів. Так, у ст. 11 даного Закону України зазначено, що «за рішенням загальних зборів сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може бути реорганізовано лише в інший сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, а кооперативне об’єднання - в інше кооперативне об’єднання».

Такий припис тягне за собою ряд правових наслідків. По-перше, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив не може бути реорганізований шляхом перетворення, що передбачає зміну організаційно-правової форми. Тобто різновиди сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть реорганізовуватися один в одного (переробний, заготівельно-збутовий, постачальницький, багатофункціональний тощо). З наведеного випливає, що у випадку виникнення необхідності перетворення обслуговуючого кооперативу, наприклад, у господарське товариство чи навіть у сільськогосподарський виробничий кооператив, єдиним можливим шляхом реалізації такого плану є двоступенева процедура: спочатку ліквідація існуючого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, потім - створення нової юридичної особи в потрібній організаційно-правовій формі. По-друге, з формулювання змісту статті випливає, що в результаті реорганізації створюється сільськогосподарський обслуговуючий кооператив в одному числі. Буквальне тлумачення норми Закону дозволяє зробити висновок щодо обмеження можливих видів реорганізації не лише відносно перетворення, а й стосовно поділу та виділу, оскільки у результаті їх проведення утворюється, як мінімум, дві нові юридичні особи. Тож, керуючись дослівним тлумаченням норми Закону, можна стверджувати, що реорганізація сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу може відбуватись лише шляхом злиття і приєднання, що завершуються створенням однієї юридичної особи ’.

¹ Гайдаржи Х. А. Правові особливості реорганізації сільськогосподарського переробного кооперативу // Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 269- 272.

<< | >>

↑

Источник: Аграрне право України : навчальний посібник / [Т. Є. Харитонова, І. І. Каракаш, Х. А. Григор'єва та ін.] ; за ред. Т. Є. Харитонової, І. І. Караката. - Одеса,2017. - 436 с.. 2017

Еще по теме Законодавчі вимоги щодо реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу:

- Аграрне право України - Аграрное право России -